Оршанецькі прикордонники підозрюють – зрадники серед своїх

Юрій Ткаченко відвідав у госпіталі 13-х поранених оршанецьких прикордонників. Їх більше турбують не фізичні травми, а психологічні.
Голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко відвідав 13 оршанецьких прикордонників, яких було поранено у результаті обстрілу під час несення служби на Сході. Наразі вони лікуються у Центральному клінічному госпіталі Державної прикордонної служби. Обласний очільник переконався – хлопці у задовільному стані і після одужання готові повертатись і боронити кордони.
Разом із головою Черкаської обласної ради Валентиною Коваленко, Юрій Олегович вручив хлопцям матеріальну допомогу, а також залишив контакти, аби бійці напряму телефонували у разі необхідності.
– Військові попросили організувати транспорт для дружин, які дуже хочуть їх провідати. Звичайно організуємо, – запевнив Юрій Ткаченко. – Ми будемо і надалі допомагати нашим бійцям. Невдовзі подаруємо БТР у повній бойовій готовності.
Як зазначив начальник управління охорони здоров’я Державної прикордонної служби Валентин Волоха, більшість бійців мають вогнепальні та осколкові поранення. Серед 32 українських прикордонників є тяжкий боєць, у якого граната розірвалась на животі. Є потерпілий, у якого куля пройшла на півсантиментра від серця і зупинилась біля хребта.
– Аби доставити поранених сюди, ми проводили цілі спецоперації, оскільки сепаратисти усіляко перешкоджали цьому, – розповідає Валентин Волоха. – Зокрема маскували бійців під цивільних. Самі прикордонники кажуть, що тяжко переносити не фізичні рани, а психологічні. Хоча після реабілітації готові повернутись на оборону кордону. Як зазначає Сергій Желтяков, який попав під обстріл у Маріуполі, крім того, що місцеві жителі здають засідки і місця дислокації українських військових, є зрадники і серед своїх.
– Коли колона нашої військової техніки виїхала на міст, виявилось що він був перекритий. Там навіть люди не ходили. Коли техніка рухалась по мосту почався обстріл, – пригадує Сергій. – Про маршрут руху могло знати тільки наше керівництво.
Немає і чіткої злагодженої комунікації, оскільки підмога батальйону "Азов" прибула після тривалого обстрілу, а нацгвардія підтягнулась через годину.
Полковник державної прикордонної служби Станіслав Динька протримався на війні 11 діб, після чого з осколковим пораненням ноги та контузією опинився у госпіталі. Каже, що був готовий до будь-якого повороту подій, бо свідомо написав заяву з проханням відпустити на Схід.
– Ми були на військовій базі. За день до обстрілу над нами кілька годин висів російський безпілотник, який наводив координати. Наступного дня нас почали обстрілювати. Це тривало годину, – пригадує боєць. – Як було згодом з’ясовано, нас вичислили дуже чітко, оскільки жодна куля не пролетіла повз бази, а обстріл вів батальйон "Восток" з російських найманців.
Станіслав Динька розповідає, що російські бійці оснащені найсучаснішою військовою технікою – від автоматів до танків. Крім того, вони мотивовані матеріальною винагородою, адже, крім заробітної плати, розміром 500-800 $ у день, їм платять за кожного вбитого українського офіцера.
Проте прикордонники не падають духом. Кажуть, після одужання планують повернуться на кордони для підсилення своїх колег, які продовжують мужню боротьбу з російськими терористами.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике