А хтось уже люстрував люстраторів?

Нарешті хоч один наважився підняти цю доволі делікатну тему. Й не «хтось» із «звідкись», а жінка – відома в Рівному своєю принциповою позицією юристка, начальник обласної виконавчої служби Марія Лук’янова.
– Чому я маю уособлювати контроль над собою всієї громади з особистою позицією семи чи там десяти чоловік, до яких би партій, громадських об’­єднань, товариств чи самодіяльних клубів за інтересами вони не входили? – заявила вона, дивлячись прямо у вічі об’єктивам теле- і фотокамер. – Кого, у яких межах і в який спосіб треба люструвати? Усі питання з цього приводу повинен визначити закон про люстрацію. Тоді, запевняю, усю процедуру я виконаю. Наразі в законі про запобі­гання корупції прописана спеціальна перевірка, і кожен, хто працює на державній службі, повинен був її пройти. Інакше – «до побачення». То що ж таке люстрація? «Суд трійки» чи «революційний трибунал»? У правовій державі, якою Україна прагне бути, не місце самосуду та анархії.
Не можна не погодитися з такими емоційними, ще й підкріпленими логікою і Конституцією України твердженнями Марії Леонідівни. Цікаво тільки, як ось-ось недавно поміж густими крапельками антикорупційної зливи пройшли і накопичилися золоті батони, картини посадовців в образі Наполеонів або, якщо вже йдеться про Рівненщину, мисливські лісові фільварки й нічні бурштинові копальні по всьому Поліссі? Тому, якщо верховні обранці, перелякані Майданом та війною, наважаться натиснути потрібну кількість кнопок за такий закон, то треба назвати його так: «Закон про публічну народну люстрацію».

Источник: Регiоальний портал - РIВНЕ | Прочитать на источнике