Путін довершує те, що задумав Сталін

На своєму віку я бачив багато тиранів і їхніх страшних учинків. Сподівався, що в ХХІ столітті це не повториться. Проте тепер знову шокований злодіяннями новітнього Сталіна.
Сталін любив дурити світову громадськість. У 1933 році, заморивши сотні тисяч українців голодом, вінзаявляв, що «жить стало лучше, жить стало веселей». І навіть світочі гуманізму Жан-Поль Сартр, Фейхтвангер, Барбюс, Ромен-Ролан, Теодор Драйзер повірили йому. Тепер підступний лицемір Путін, його опричники й п’ятиколонники відкрито чинять погроми, розв’язують третю світову війну, а Захід і США терплять його, як колись терпіли Гітлера і Сталіна.
Чому людство не в змозі поставити перед Путіним заслін? Адже з його волі порушено кордони. Чому і далі Україною розгулює проросійська п’ята колона?
Маскуючись «благодіяннями», Московія знову прийшла «зачищати» Україну від українців. Мовляв, у нас порушують права «русскоязичних».
Брехня! Приміром, я – російськомовний. Мені 88 років. Служив 32 роки в радянській армії, півтора з них – під час війни, на фронті. Моя дружина – білоруска. Ми мешкали й на сході, і на заході України, й ні разу за все життя ніхто не дорікнув нам за нашу російську.
Протягом усіх років незалежності оплачена «п’ята колона» веде в Україні роботу на розкол держави і приєднання до Росії.
Я маю десятки однополчан і друзів по всій Росії. Усі – друзі проти агресії Путіна. Вони шлють обурені телеграми йому і Пат­ріархові Кирилу, хоч той і підтримує свого президента.
При цьому рейтинг Путіна росте. Чому? Бо в московітів загарбницька ментальність. Для них головне – аби вождь кріпив імперію, а якими засобами і якою ціною – не має значення. Але зазначу, що під час служби в радянській армії я мав багато душевних друзів-росіян, серед росіян-командирів були добрі фахівці і специ. Від свавілля особистів мене завжди рятували старші начальники – генерали, полковники, бо для них головним було не підлабузництво, а результат моєї роботи як інженера-зв’язківця. На жаль, повинен визнати, що найбільш сумлінно виконували свої «патріотичні обов’язки» перед КГБ наші земляки. Та й тепер наші ж перевертні у керівництві Росії запопадливо слугують Путіну.
Соромити росіян – безнадійна річ. Але на прикладі моїх односельців можна показати, як ми самі служили Москві.
Скажу хоч про свою родину. Мій прадід Костянтин Бутовець служив і воював у царській армії 25 років і помер від ран. Прадіди Матвій Швачко, Яків Закружний і Корній Курика служили царю, воювали по 7–8 років. Діди Олександр Бутовець і Василь Швачко – учасники Першої світової війни. У Великій Вітчизняній війні загинули всі чоловіки мого роду – 16 дядьків і мій батько, Федір Бутовець. А брат батька, офіцер Сергій Бутовець, воював із першого до останнього дня війни й загинув 5 травня 1945 року в Моравській Остраві.
Я – вижив. У 1943 році на три місяці мене мобілізували в обоз 65-ї армії, а з 15 лютого 1944 року призвали до діючої армії, то я прослужив аж до кінця 1975 року. Мій брат Петро п’ять років тралив бойові міни у ВМФ. І мій син Юрій з 1983-го до 1991-го командував ротою в радянській армії. Таких родів сотні тільки у моїй рідній Володимирівці.
Путін враз скористався помилками злодія і боягуза Януковича. Проте той своєю зрадою тільки прискорив виконання стратегічної задумки Сталіна.
Яка вона? «Зачистити» всю Україну від українців.
У 1932–1933 роках у нас виморили голодом мільйони людей. Я сам заледве вижив і знаю сотні свідків того злочину. Відразу ж, протягом 1935–1940 років, до України переселили 10,2 мільйона росіян. Було таких немало і в моїй Володимирівці. Вони по рознарядці заселяли «пустки» – хати, в яких ще пахло мертвечиною.
Із 1959 до 1964 року з України виселили мільйони на «стройки комунізму» і завезли сюди з Росії ще декілька мільйонів чоловік. Оце такий фундамент із «русскоязичних» заклали в Україні Сталін і радянська влада. І Путін чекав тільки нагоди, щоб їх «визволити», а «п’ята колона» завжди засівала сепаратизм і «любов до Росії».
Росія планомірно губить Україну. І сподівань, що ці «брати-слов’яни» нас захистять від ворога в лиху годину, здається, не лишилося ні в кого. Ні, українцям по дорозі із цивілізованими народами, з Європою, а не з ордою. Спасіння України – в НАТО. Самим-одним, маленькому народу, нам від такого монстра не стане сили захиститися ніколи.
Василь БУТОВЕЦЬ,інвалід Великої Вітчизняної війни, полковник-інженер у відставці

Источник: Регiоальний портал - РIВНЕ | Прочитать на источнике