"Православний автомайдан" прислужився прикордонникам на Півдні

Четверо православних священників відвідали прикордонників, які після бойових дій на Донбасі несуть службу у Бердянську, на Арабатській Стрілці та неподалік Чонгару. "Між нами і цивільними вже прірва", – діляться військові.
З благословення Владики Іоана нашу гуманітарно – православну місію нарікли "Православний автомайдан". Як на мене, більш близькою була б назва: "Православна служба тилу". Саме тилу, і саме – православна.
Мабуть, вперше в історії незалежної України, ціла група православних священників (чотири священика) на чолі із митрополитом Черкаським та Чигиринським Іоаном, відвідала підрозділи прикордонників, які після ротації з бойових дій на Донбасі, сьогодні несуть службу у Бердянську, на Арабатській Стрілці, та в декількох містах дислокації неподалік Чонгару.
До Бердянську ми прибули пізно у сутінках 1 червня. Нас чекали. Прикордонники (мабуть – на рівні підсвідомості) чекають на підтримку народу, який вони захищають. Про неї не просять. Але вона дуже потрібна. Потрібна , насамперед, підтримка бойового духу, віри в народ… Майор – прикордонник Андрій, якось поділився, що на Донбасі , як прибули ще в березні, було дуже важко, насамперед, морально: не всі "були їм раді". Запам’яталась жіночка, яка кинулась з образами, та ще й плюнула у спину прикордоннику… Зі слів прикордонників, зараз ситуація із ставленням до наших на Донбасі – змінюється . І за це – "подяка" сепаратистам – терористам: своїми діями вони дали привід багато кому замислитись по реальну роль наших прикордонників та військ на Донбасі.
Після нетривалих привітань, просто посеред польового військового табору організували проведення молебну святого духа на захист наших прикордонників. Окропили захисників святою водою. Подарували ( у кого не було) натільні хрестики та іконки із 90 Псалмом. ( Вірю – захистить…)? Іконки хлопці відразу розмістили поближче до серця: у нагрудних карманах.
Далі: презенти від черкащан: м’ясні вироби ковбаси/балики/тушонки, та ( дуже доречно) величенький шмат свіжого м’яса ( доставляли у спеціальному холодильнику – так що – зі свіжістю – усе добре!). "На ура" пішло Відро (запаковане) меду, згущонка, сири, масло, домашня олія, рибні консерви , безперечно – "національний Сухпай" – закатки із салом ( і куди тим "немічним" американським сухпайкам проти нашого сала?). Як завжди, воїнам потрібні і предмети побуту: пінки для гоління, станки для гоління, лосьйони, мило, одноразовий посуд та інше.
Радісні посмішки викликали "презенти" від баскетбольного клубу "Черкаські Мавпи": баскетбольне кільце , м’яч та прапор клубу. Передав і "відкладений презент" від директора "Черкаських мавп": запрошення на безкоштовні відвідування ігр за участі "Черкаських мавп"…
Це весело… Але на цьому, мабуть, з "веселощами" – і все…
Людей, які повертаються після бойових дій – взнаю по обличчям…Вони інші… Один із офіцерів сказав, що за три місяці на два дні вдалось вирватись до Черкас… На "цивілці" – абсолютно інше життя: телевізійна АТО, якась місцева і загальна гра в політику … Одним словом: "між нами вже прірва".
Хлопці багато чого не розуміють в організації та проведенні т.з. АТО… Поставлю три крапки… Поки що… Про багато "абсурдних" речей з точки зору організації військової справи хлопці розповіли… Проте – це не на камеру. Поки що, спробуємо дотримуватись принципу: поки йде війна ( так – це саме війна– не потрібно бавитись у назви) – мінімум критики.
Отож: не критикуючи – робимо що можемо.
На Арабатській Стрільці я ще ніколи не бував. Дорога до перших двох поселень – асфальтована: з усього видно – люди чекають на курортний сезон. Та Далі – асфальт змінюють декілька кілометрів покриття бетонними плитами, і , зрештою, – "ґрунтовка, оброблена гусеничною бронетехнікою": такої "пральної дошки" ще не доводилось проходити. Зрештою – колесо авто теж не витримало навантаження: просто розірвалось.
І от – кордон. Не знаю , як було з "адміністративним" розмежуванням ще три місяці тому, але сьогодні – це "тимчасовий" державний кордон. Все дуже серйозно. При в’їзді до прикордонної зони нас попередили про заборону будь – якої зйомки військових розташувань: тут стоять побратими розстріляних під Волновахою…
Прийшли на наш молебень у прикордонників і воїни – волиняни… Владика провів і заупокійну літію за загиблими , у тому числі, під Волновахою… Від мене – окрема подяка прикордонникам: "поставили на коліса" моє авто. Поспілкувались. Так, як і всі, хочуть додому. Але хочуть жити у вільній та єдиній Україні… Все розуміють… Дуже класні хлопці. Після "робіт з авто" – скупнувся у Азовському морі: до російського блок – поста – всього 100 метрів: вирішив не запливати. Далі дорога на Чонгар.
Що маю сказати: ніхто в цих місцях не планував будувати прикордонні застави. Умов для побуту ( як би сказати делікатніше) – дуже мало. Принаймі: до зими потрібно ретельно готуватись. Нам потрібно буде закупати засоби обігріву на твердому паливі, і , власне , тверде паливо.
Поблизу Чонгару Наші "тримають кордон" у декількох місцях. Тех проводимо молебни/передаємо гуманітарну та привітання…
Що окремо хочу зазначити: тут погано як зі зв’язком так і з належним інформаційним забезпеченням. На "останній точці" з тих, куди ми добралися дійсно є телевізор. Але приймає він тільки три російські канали… Хлопцям і так важко: після бойових дій ізольовані від суспільства та ще й – обробляються виключно російською пропагандою.
Тож – прямим текстом: буду вдячний, як хто допоможе телевізором зі "супутниковою антеною" – доставлю до хлопців. Спробував коротко "прозвітувати".
Відразу відповім на запитання, щодо "необхідності" такого "громадського тилового забезпечення". Так. Воно потрібне. Я не критикую армійських інтендантів. Там багато як об’єктивних так і суб’єктивних чинників щодо їх діяльності. Проте, чітко знаю, чим наші інтенданти поки що не в стані належним чином забезпечити нашу армію. Тому ( без будь – яких аналізів та критики) – потрібно просто брати та допомагати.
Для жителів Черкащини ( не виключно), хто бажає сприяти нашій діяльності, пропоную телефонувати до Свято – Троїцького Собору – 45 28 10, 45 41 25, 45 62 72 – привозити продукти харчування та предмети побуту для прикордонників та воїнів. Для бажаючих здійснити переказ, зазначу номер рахунку:
Отримувач: Управління Черкаської єпархії УПЦ КП Код отримувача: 26358851 Розрахунковий рахунок: 26005096315001 МФО: 320702 Банк: ПАТ "Банк Національний кредит". Найближчим часом плануємо виїзд до наших прикордоників безпосередньо на Донечину, до розташувань батальону "Азов" та розташувань Новоград – Волинської бригади.
Повідомив Валерій Макеєв

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике