Допомога на лікування працівника: що потрібно знати роботодавцю

Відповідно до п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 275-VІ (далі – ПКУ) для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі –ПДФО) благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову.
Цільовою є благодійна допомога, що надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається та, яка надається без встановлення таких умов або напрямів. Підпунктом 170.7.4 ПКУ визначено, що до оподатковуваного доходу фізособи не включається цільова благодійна допомога, що надається резидентами – юридичними та фізичними особами (тобто це не обов'язково має бути роботодавець) у будь-якій сумі закладу охорони здоров'я, зокрема, для компенсації вартості платних послуг на лікування фізичної особи або члена її сім'ї першого ступеня споріднення, інваліда, дитини-інваліда або дитини, в якої хоча б один із батьків інвалід, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім витрат на косметичне лікування, водолікування та геліотерапію, які не пов'язані з хронічними захворюваннями, лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, лікування тютюнової чи алкогольної залежності тощо; придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ). Цей перелік основних лікарських засобів, щодо яких також здійснюється державне регулювання цін, затверджено постановою КМУ від 25.03.2009 р. № 333.
Також пп. 165.1.19 ст. 165 ПКУ визначено, що кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування фізичної особи за рахунок коштів благодійної організації або її роботодавця, у тому числі в частині витрат останнього на обов'язковий профілактичний огляд, вакцинацію працівника тощо за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Отже, в будь-якому разі, якщо ви дотримались зазначених умов, незалежно від розміру така цільова допомога на лікування не оподатковуватиметься ПДФО. Якщо ж умов не дотримано і такий варіант вам не підходить, виходом з ситуації, що склалася, є надання нецільової благодійної допомоги за загальним правилом відповідно до пп. 170.7.3 ПКУ.
У такому випадку із суми, отриманої фізичною особою в межах граничного розміру доходу для застосування ПСП (у 2013 році – 1610 грн), не утримуватиметься ПДФО, сума ж перевищення оподатковуватиметься на загальних підставах згідно з п. 167.1 ПКУ. Також матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам на оплату лікування, не буде базою для нарахування ЄСВ, оскільки включена до Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1170 від 22.12.2010 року
Щодо можливості включення зазначених сум до податкових витрат, то відповідно до п. 142.1 ПКУ до складу витрат платника податку на прибуток включаються витрати на оплату праці фізосіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень, а також будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін.
Отже, оскільки допомога на лікування є виплатою разового характеру, вона відповідно до п. 3.31 Iнструкції зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 р. № 5 не включається до фонду оплати праці, то роботодавець може надавати таку допомогу без права включення сплачених сум до складу податкових витрат підприємства.