Колонка редактора: Що я вибиратиму в кожному з чотирьох бюлетенів

У не простий час ми живемо, і вибір, який ми зробимо у цю неділю може бути доленосним для нашого міста та України. Нам знову нав’язують хибні висновки про те, що "всі політики однакові", а багато вовків ховаються під овечою шкурою.
Приємно, що в списках кандидатів є багато нових, молодих облич. Але навіть мені, маючи вже майже 20 річний досвід спостереження за черкаським політичним бомондом, дуже важко визначитися з вибором. І коли мене запитують: "За кого голосувати?", я не можу дати однозначної відповіді по всім чотирьом позиціям:
1. Президент України;
2. Черкаський міський голова;
3. Кандидат по одномандатному виборчому округу;
4. Список кандидатів по загальноміському, багатомандатному виборчому округу.
Найлегше мені дається відповідь на останні пункти.
Проаналізувавши списки політичних партій, я відкинув тих, хто геть невідомий і веде таких самих кандидатів. Потім тим же шляхом в нікуди пішли політичні структури, які вже мали представницькі мандати, але вся їх робота в міськраді зводилася до політичних, особистих розборок і захисту власних "бізнесів".
Скептично я поставився і до геть молодих і перспективних команд. Маючи власний депутатський досвід, я тоді, у далекому 1998-му році, ще 23-річний, наймолодший депутат Черкаської міськради пару років "в'їжджав у тему". А при теперішній, як очікується, півторарічній каденції, цього позачергового скликання, у молоді немає того часу, щоб навчитися.
У багатьох списках є "перебіжчики" з інших політичних сил. Ці люди, які тонко відчувають політичну ситуацію, готові, начебто хамелеони, хоч щомиті змінювати політичне забарвлення, аби лише залишатися при владі. На виборчих округах вони, ті що були висуванцями, членами фракції Партії регіонів, тепер незалежні самовисуванці, які зазначають, що вони позапартійні, і про свої політичні колишні політичні симпатії та партійні квітки мовчать мов партизани під час допиту.
Колишні регіонали, депутати Черкаської міської ради намагаються сховатися у виборчих списках, щоб знову отримати мандати:
Ананьєв Денис Юрійович зазначив, що Черкаська міська рада його постійне місце роботи (згідно законодавства, депутатські повноваження органів місцевого самоврядування виконуються виключно на громадських засадах). Також, цей кандидат по в/о №11 тепер вже позапартійний самовисуванець.
Олексій Арсенюк хоче потрапити до міськради разом з двома синами. Сам він, вже позапартійний самовисуванець балотується по в/о №5. Старший його син, 35-річний Арсенюк Ігор Олексійович спробує стати депутатом по в/о №9, а молодший, Арсенюк Олег Олексійович, який має 27 років, агітуватиме голосувати за нього на в/о №26. Обидва сини позапартійні самовисуванці;
Потрапивши 4 роки тому до міськради під прапорами "Фронту Змін" Валерій Вишиваний, а згодом, разом із своїми однопартійцями перейшов до фракції партії Регіонів і пішов працювати в облдержадміністрацію до Тулуба, тепер вже позапартійний і висуванець Черкаської міської організації Партії ветеранів Афганістану в/о №21;
Колишній секретар міськради Віктор Горкун вже теж став позапартійним самовисуванцем. Віктор Іванович балотується по в/о №4;
Володимир Гудзенко на в/о №22 став позапартійним самовисуванцем;
Потрапивши 4 роки тому до міськради по списку "Фронту Змін" Андрій Ковальчук, а згодом, разом із своїми однопартійцями перейшовши до фракції партії Регіонів, він зараз балотується по в/о №26, теж як позапартійний висуванець Черкаської міської організації Партії ветеранів Афганістану;
Коверський Анатолій теж, став позапартійним і висуванцем Черкаської міської організації Партії ветеранів Афганістану;
Кучер Петро балотується по в/о №3, як позапартійний самовисуванець.
Колишній голова міської організації Партії регіонів, Сергій Отрешко, став позапартійним самовисуванцем і балотується по в/о №27;
Директор міської гімназії №31 Василь Пивоваров теж став позапартійним кандидатом по в/о №29, і висуванцем Черкаської міської організації Партії ветеранів Афганістану;
Артур Савин, вже очолив список партії "Громадянська Солідарність", і балотується по в/о №15,
Ігор Тищенко, який балотується по в/о №2 вже теж став позапартійним і висуванцем Черкаської міської організації Партії ветеранів Афганістану.
При такому розкладі, більшу повагу викликає Ігор Мельников, який знову намагається потрапити до міськради, не приховуючи свою належність до Партії регіонів.
Зрозуміло, що найнедосвідченіший, наймолодший хлопчина, який не має досвіду політичного блюзнірства, бажаючий змінити країну і тому балотується у міськраду – викликає в рази більшу повагу.
Але за багатьма прізвищами, прикриті гаслами "я патріот України" вже лише по обличчю на листівках можна пізнати колишніх функціонерів і посіпак.
Все це дуже ускладнює вибір депутата-мажоритарника. Тому єдине про що можу сказати, результати голосування не передбачувані. Не відкладайте вибір до моменту коли отримаєте бюлетень і голосуйте за того, кого знаєте по справах.
Саме за таким принципом, серед майже тридцяти списків, я обрав політичну силу, що об’єднала в собі громадських діячів, які мають реальний практичний досвід впровадження міських проектів і побудови громадянського суспільства.
Команда ВО "Солідарність", яка йде на виборах до Черкаської міської ради викликає в мене повагу.
Я вже не один рік знаю чотирьох кандидатів із першої п’ятірки списку.
Юрій Сас, багато років працював у Черкаській обласній організації Комімету виборців України. Є одним із творців коаліції "Молода Черкащина", яка об’єднала молодь із багатьох різнопланових організацій та залучила значні інвестиції в соціальний капітал міста й області у вигляді грантових грошей на розвиток громадянського суспільства та розвиток громад.
Марина Волошенко – моя колега, журналіст. Я чудово розумію, чому вона пішла з команди Вільних демократів. І впевений, що її досвід службовця в міськвиконкомі та депутата міськради значно підсилить досвідчених у проектному мислені громадських діячів.
Аня Харченко, теж є однією з засновників "Молодої Черкащини". Дівчина, для якої виконання навіть звичних для нас щоденних справ, є справжнім подвигом. Яка своїм прикладом показує, що немає безвихідних ситуацій. Я впевнений, що вона перейматиметься не лише побудовою "безбар’єрного", зручного для людей з обмеженими можливостями міста. Вона зможе набагато більше.
Микола Макуха – мабуть наймолодший у п’ятірці, але відомий своїми зусиллями спрямованими на проведення чесних і прозорих виборів у ГО "Опора". Його визначальна риса – принциповість, незгода миритися з корупційною та непрозорою політикою.
Я впевнений, що саме такі люди мають бути в міськраді. Вони мислять у площині соціальної відповідальності. Вони не будуть "відбивати" кошти витрачені на проведення передвиборчої кампанії, бо жоден із них не балотується по "мажоритарці". І вони розуміють, що їм доведеться дивитися в очі виборцям і відповідати за не лише свої дії, але й за колективні рішення міськради.
Дії влади має бути прозорими і саме громадські діячі, а не бізнесмени або чиновники знають, як досягти цієї мети.
Щодо кандидатів на посаду міського голови, то особисто у моїй голові повна невизначеність. З трьох, які мають шанси на перемогу, хоча усвідомлюю, що головне протистояння триває між Бондаренком і Одаричем, мені жоден не імпонує настільки щоб за нього голосувати. Але, мабуть, як і багато хто з черкащан, я керуватимуся деструктивною позицією і вибиратиму по принципу меншого зла. Я зважатиму за кого я більше НЕ хочу голосувати.
Ми дійшли до президентського бюлетеню. Хочу зазначити деякі принципові для мене речі. Я ніколи не голосував і наразі не збираюся голосувати за Юлю. Я не голосую, виходячи з показників рейтингів соціологічних служб. Врешті в бюлетені будуть кандидати на всяк смак. Моє відчуття ситуації досить точно передають слова Юрія Луценка, який зазначив, що лише від нас залежить хорошим чи поганим буде наступний президент. Ми разом здолали Януковича, повернули до життя Конституцію парламентсько-президентської республіки. Невже ми дозволимо новообраному лідеру не провести реформи, не відстояти незалежність, звернути з європейського вектору розвитку? Ще раз: все залежить від нас!
Передивляючись архіви я знайшов колонку оглядача "Картини з піску", яку писав майже 5 років тому. Здається, вона ще актуальна…

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике