Пропрацювавши майже два місяці в Черкаському громадському люстраційному комітеті, захотілося поділитися враженнями, які, вибачте, аж розпирають.
Люстрація нині – слово модне, і ввернути його в свою полум’яну промову зараз намагається кожен політик чи активіст. Інша справа, що вони готові для тієї люстрації зробити…
Щодо самих чиновників, яких ми за звичкою називаємо владою, то тут картина ясна: вони цього не хочуть, бо це для них явний конфлікт інтересів, як і антикорупційний пакет законів. Саме тому за два місяці величезними зусиллями пропхнули лише 1 законопроект – про люстрацію суддів. Іншим, більш широким люстрацій ним заходам, звісно, до останнього будуть опиратися більшість нардепів. Тому особисто я не вірю, що хоч якийсь закон про люстрацію в державних органах буде прийнято цим складом Верховної Ради. А тим часом, на місцях активно замітаються сліди минулих діянь і налагоджуються зв’язки із "новою" владою.
Саме тому наше об’єднання розробило Положення про громадську люстрацію. Вона полягає в тому, що ніяка інформація про діяльність минулих керівників не має бути забута, а навпаки, все таємне має стати явним. Тому основними методами нашої є збір та оприлюднення інформації. Ну і відповідні висновки, звичайно, які мають для себе зробити не тільки члени комітету, а, в першу чергу, суспільство. Так, багато критиканів стверджують, що то все дитячі іграшки і ніякої юридичної сили такі дії не мають, а тому не варто "дєтством" займатися. А я от категорично не згодна з цим, оскільки поки що в Україні найбільш дієвим способом залишається саме ГРОМАДСЬКИЙ ТИСК. Поки вони ще не забули сморід палаючих покришок і звуки падаючої бруківки. Ми повинні знати, з ким маємо справу, і вони повинні знати, що ми знаємо.
Головною проблемою громадської люстрації нині є якраз не готовність суспільства відкрито говорити про свої проблеми. Нам пишуть десятки анонімок: "мій начальник – казнокрад і тиран, прислужник попередньої влади". Однак на запитання: "Готові свідчити?" найчастіше відповідь – "Ні, я боюся тиску, боюся що виженуть з роботи, тощо…" То давайте вирішимо, люд добрі, чого ми боїмося більше: і далі терпіти над собою злісних корупціонерів чи отримати догану від начальника? Ви хочете змінити країну чужими руками? Не вийде! Без вас люстрації не відбудеться! Якщо не вичавите з себе раба – так і будете жити під паном. Просто пани будуть мінятися. А наступний начальник не буде з вас вимагати "благодійні пожертви" тільки коли знатиме, що попередній через це втратив своє місце.
Нині все більше вирішують горизонтальні зв’язки. І це дуже правильно, бо так і має бути. Об’єднуйтесь усім колективом і перестаньте терпіти знущання керівництва! Не бійтеся заявляти вголос про тиск або корупцію у вас на роботі. А якщо боїтеся – перегляньте фільм про "Небесну сотню". І подумайте, що хтось не боявся йти під пулі, за те, щоб ми мали шанс зараз витурити казнокрадів, або принаймні, зупинити таку практику.
Давайте переходити від слів "Та шо ви не знаєте, що Петренко козел?!", "Зверніть увагу на діяльність Іваненка!" або "Як ви допустили призначення Шевченка!" до реальних дій. Знаєте про протизаконну або аморальну діяльність – подавайте конкретні факти. Маєте лише голослівні твердження – залишайте їх при собі. І перш, ніж звинувачувати когось у бездіяльності, заламувати руки із криками "Не для того люди стояли на Майдані!", згадайте що саме ВИ зробили для того, щоб країна змінилася. Бо люстрація – це екзамен для нас усіх. Чи здатні ми?!
А тепер по ділу: зараз комітет відкрив люстраціну процедуру щодо кількох осіб, серед них – голова ОДА Юрій Ткаченко та начальник УМВС Владислав Пустовар. Вони самі добровільно погодилися на цю процедуру, що можна тільки вітати. Тепер давайте усі, хто пише гнівні анонімки і коментарі щодо цих призначень – перетворіть це на свідчення і факти. Ми чекаємо lustratio.ck@gmail.com або Черкаси, а/с 106. Тільки разом ми сила!
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Вікторія Феофілова: Без вас люстрації не відбудеться!"