Упаковка майбутнього буде їстівною?

Галявини, вкриті поліетиленом, дерева з целофановими «прикрасами»… – це не фантастичні ілюзії, а наша найближча реальність. Зважаючи на кількість пакувальної тари з полімерних матеріалів, яку використовує кожен українець, і додавши до неї безпомічність нашого сміттєпереробного господарства, а також безкультурне поводження самих людей, можемо очікувати, що через кілька десятків років (а то й скоріше) наш погляд буде зупинятися не на мальовничих галявинах, а на застеленій поліетиленом землі.
Пакети з поліетилену або полівінілхлориду (СПП), вироблені з нафтопродуктів – зручні й дешеві. Ми купуємо їх пачками і викидаємо після першого ж використання. Економісти підрахували, що «життя» одного такого пакетика триває 15-20 хвилин, а період розкладу матеріалу, з якого він виготовлений, – біля 1000 років. Тобто вони практично не розкладаються у природних умовах. Спалювання ж полімерних матеріалів супроводжується викидом в атмосферу діоксинів та інших надзвичайно шкідливих канцерогенів. Не дивно, що у світі терміново відмовляються від цього «дешевого задоволення», а у травні 2011 року Європейська комісія відкрила публічні слухання на тему скорочення використання СПП шляхом запровадження податків або ж їх повної заборони. Натомість пропонують ­використовувати біологічні по­лі­мерні пакети, що швидко роз­кла­даються.
Зважаючи на непросту ситуацію з утилізацією СПП (а також одноразового посуду, пакувальної плівки і т.д.), Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України оприлюднило проект закону «Про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакетів». Цього року ми отримали його оновлену версію, згідно з якою (звичайно, якщо документ буде затверджено) на нас чекає повне припинення виробництва і заборона ввезення та розповсюдження таких виробів.
У проекті чітко вказано, на що можна замінити дешеві синтетичні пакетики:«Альтернатива використання – природні органічні полімерні пакети – паперові, полотняні пакети, плівки та сітки для харчових продуктів». Проект закону ще не затверджено парламентом, якщо документ все-таки затвердять, у дію він може вступити не раніше ніж 2014 року.
Паперові пакети свого часу поступилися місцем полі­етиленовим. Минуло не так багато часу, і людство вирішило їх ­повернути. Однозначно, папір ­використовувати безпечніше з екологічної точки зору. Але самі екологи зауважують про другий бік медалі – масове вирубування лісів, яке й так становить серйозну проблему. Друга альтернатива – біополімерні, або, як їх ще називають, біодеградуючі пакети. Але вони аж надто дорогі для нашого покупця.
Незадоволені таким рішенням і виробники поліетиленових пакетів, і представники торговельних мереж.
– З одного боку, можливо, й варто відмовитися від поліетиленових пакетів, – коментує ситуаціюрегіональний директор однієї з торговельних мереж Сергій Дворак. – Але думаю, що повністю цього робити не варто. Основний і найбільш суттєвий недолік паперових пакетів – їх непрозорість. А як відомо, для мережі самооб­слуговування дуже важливим є факт прозорості тари, в яку поміщають продукт, – касир просто не бачитиме, що у вашому пакеті. Крім того, паперові пакети швидко розмокають і не підходять для деяких видів продуктів – м’яса, риби і т.д. А в усіх інших випадках технологічно до переходу на паперові пакети можна буде прилаштуватися. Інше питання – вартість такої тари. Зараз собівартість звичайного поліетиленового пакетика 5 ко­пійок, паперовий або ж біопакет буде коштувати набагато більше. До речі, покупці чомусь вважають, що з переходом на екологічно безпечні пакети виросте ціна продуктів. Це не так. Їх вартість буде віднесено на наші витрати, і вони, скоріше за все, позначаться на зар­платі працівників, інших статтях видатків, а не на товарі. Його ціну, як усі знають, формує ринок.
– У мене склалося враження, що цей закон намагаються впровадити люди, дуже далекі від проблем виробництва поліетилену і мало знайомі з використанням такої тари у світі, – каже директор виробництва заводу полі­етиленових виробів ФОП «Дробот» Лариса Дробот. – Паперова упаковка, яку намагаються широко впроваджувати, буде дорожчою, напевно, разів у п’ять. Друге питання: де будуть брати сировину на таку кількість пакувальних паперових пакетів – це теж треба добре прорахувати перед тим, як переходити до таких суттєвих змін. Третє: не все можна покласти у паперовий пакет. Хліб, наприклад, точно зросте в ціні. Його ж ще в процесі виробництва запаковують у поліетиленову харчову плівку. Вважаю, що такий перехід поки що недоцільний, адже і за кордоном немає стовідсоткового використання паперової тари. Там також використовують поліетиленові пакети. Хоча, звичайно, віддають перевагу полі­етиленовій плівці зі спеціальними добавками, яка має значно менший період роз­кладу. Такі добавки дорогі, і до нас їх практично не завозять. Біопакети також будуть коштувати набагато дорожче, не кожен зможе їх купувати. Тому переконана, що випуск таких пакетів – справа майбутнього.
Більш реальний вихід, на думку директора виробництва, – грамотна утилізація таких відходів, що і практикується за кордоном.
– У нас це теж почали запроваджувати. І такий шлях, я вважаю, більш перспективний і корисний як з екологічної, так і з економічної точки зору.
Безсумнівно, виробництво паперових і біопакетів – більш дорогий і складний процес. Тому питання про заборону по­лімерних упаковок у нашій країні все ще не вирішено. Тим часом в усьому світі вчені працюють над створенням безпечної і недорогої плівки, яка не за­бруднюватиме навколишнє середовище. Науковці пробують робити упаковки з різноманітних рослин (картоплі, бобових, пшениці, буряка і т.д.). Рослинна сировина – хороша альтернатива для виробництва полімерів, вважають закордонні виробники, та й технічні характеристики біологічних інгре­дієнтів не поступаються нафті.
Наприклад, екоупаковка з міцелію грибів – інновація американської компанії «Ekovative», вигідно відрізняється від усіх досі відомих ціною, простотою виробництва та доступністю сировини. Як основу для упаковки використовують відходи грибів, вартість яких узагалі мізерна, а в поєднанні з іншими компонентами, наприклад лушпинням соняшнику, пластикові пакети виходять надміцними. Ясно, що такі упаковки розкладаються дуже швидко і не потребують спеціальної утилізації. Хіба що їх можна закинути в компост.
У Росії на базі Томського державного університету почалися роботи зі створення технології, яка дозволить отримувати плівку з наночастинками, яка також буде використовуватися для харчових продуктів.
Багато вчених працюють над створенням їстівних упаковок. Наприклад, Пеггі Томасула, хімічний інженер одного з американських науково-дослідних інститутів, відкрила метод, за допомогою якого з казеїну формується непроникна, але їстівна плівка. Американські вчені ­розробили їстівну оболонку для м’ясних продуктів на основі фруктових та овочевих пюре з додаванням жирних кислот, спиртів, воску і олії.
Не відстають і наші співвітчизники. Нещодавно їстівну упаковку для продуктів створив харків’я­нин Сергій Тимчук. Основою для неї став звичайний кукурудзяний крохмаль. Така плівка не шкодить навколишньому середовищу і допомагає зберігати продукти свіжими довгий час. Наприклад, хліб у ній зберігає свої якості протягом чотирьох днів, до того ж буханець можна їсти разом із покриттям. З крохмалю пан Сергій пропонує робити й піддони для м’яса і риби. Це дуже зручно: піддон можна кинути у суп разом із м’ясом.
Нещодавно одна з мереж бразильських закусочних запропонувала своїм відвідувачам їстівну упаковку до гамбургерів. Покупці оцінили послугу і з радістю закушують пакетиком, зробленим з рису. В італійців уже давно подають страви у хлібних тарілках, які також смакують усім.
Крім технологічних властивостей кардинально змінюється і зовнішній вигляд упаковок. Наприклад, студент-дизайнер з Фінляндії запропонував новий підхід до пакування кондитерських виробів: для того щоб не пересипати печиво або цукерки в окремий посуд, він зробив спеціальну коробку, яка, відкриваючись, перетворюється на вазочку.
«Розумні пляшки» почала випускати фірма «Heineken». На початку цього року вони представили свій перший екземпляр на Тижні дизайну в Мілані. Пляшка не тільки реагує на музику і рухи людей, а й може навіть «спати» та «дихати».
Звичайно, попереду в нас багато нових відкриттів. Можливо, незабаром впровадять нову, дешеву та екологічно безпечну упаковку, яка повністю витіснить по­ліетиленові пакети. А поки що нам варто самим подумати про дов­кілля і хоча б не викидати «метеликів» собі ж під ноги.

Источник: Регiоальний портал - РIВНЕ | Прочитать на источнике