Помилка, що має наслідки катастрофи

Ми не ходимо до магазину ні по газ, ні по воду, ні по тепло, ні по електроенергію, ні по інші комунальні зручності. Це товар, який сам приходить у наші домівки. На жаль, є люди, які безсовісно цією обставиною користуються і за цей товар не платять. Борги населення за комунальні послуги – найболючіша тема для комунальників. Адже кожен, хто виготовив і продав свій товар чи надав послуги, вправі отримати за це гроші. Чому в нас утворилась особлива каста споживачів, яка вважає, що можна не платити за «комуналку», сказати тяжко. Щось не те з нашим мисленням, нашим вихованням, нашими законами, якщо ця проблема в нас існує і нікуди не дівається навіть у нинішніх умовах, коли українська економіка давно перейшла на ринкові рейки. Наші кореспонденти досліджували цю проблему з різних сторін і ось що побачили.
Такий рекорд встановила мешканка будинку № 52, що на вулиці Макарова, На момент, коли ми писали цей матеріал, тобто без серпневих нарахувань, її борг перед житлово-комунальним підприємством «Сонячне» становив 9 тисяч 312 гривень. Показово, що пані Алла – власниця чималої трикімнатної квартири на дев’ятому поверсі – упевнено йшла на рекорд із часу зведення будинку. Ще у травні 2011 року Рівненський міський суд ухвалив стягнути з жінки на користь жеку 4 тисячі 948 гривень боргу та чималі судові витрати. Де там: економна пані не заплатила за роботу двірників, прибиральників, освітлення під’їздів, роботу ліфта, недавній капітальний ремонт покрівлі та косметичний ремонт у під’їзді ні копійки.
– Виходить, що за три роки судові виконавці пальцем не поворушили, аби витребувати борг. Надіслали постанову та й запхнули справу в довгу шухляду, не провели ніяких виконавчих дій. А нам тепер доведеться знову позиватися до суду, – розповіла кореспондентові юристка «Сонячного» Валентина Гук.
Виявляється, ЖКП «Сонячне» щомісяця передає до суду чимало справ із вимогою стягнути гроші зі злісних неплатників за обслуговування будинків. Нам розповіли, що 2009 року таких позовів подавали більше ніж по сотні щомісяця. Далі темпи впали: за весь 2012-й розглядалася лише 71 боргова справа, а за 6 місяців 2013-го їх не набралося й п’ятдесят.
Чому? Бо суд, кажуть у ЖКП, хоча й найбільш дієвий спосіб вплинути на недисциплінованих клієнтів, та це вже крайня інстанція, коли інші засоби впливу не допомагають. До того ж за кожну заяву з каси жеку треба заплатити державі 115 гривень збору на судові витрати. Гроші ці, звісно, доплюсують до боргу відповідачеві, та поки вони повернуться… А тому доки борг сягає де­кілька сотень гривень, працівники ЖКП ходять по квартирах і переконують мешканців вчасно оплачувати житло. Кожному працівникові – від двірника до начальника жеку – доручили «зону впливу» в кілька під’їздів. Добре, розповіли нам, працює аргумент, що віднедавна обліковується побудинкова оплата, тому начальник ЖКП не має права витрачати на обслуговування конкретного будинку жодної копійки з каси мешканців іншого будинку.
Наступний важіль впливу – довідки з місця проживання, про склад сім’ї тощо. Вже кілька років тому, аби допомогти комунальникам предметно спілкуватися з неплатниками, міська рада дозволила не видавати такі довідки прохачам, які не погасили борг.
А ще до справи оперативного «заохочення» сплатити борги долучають і колекторів. Вони – не суд, та все ж досить ефективні. Минулого місяця, коли мешканці, вочевидь, витратившись на літній відпочинок, настільки не квапилися платили «Сонячному» за послуги, що змусили комунальників хоч якось рятувати ситуацію, жек передоручив нагадати про несплату 640 тисяч гривень фірмі-посереднику. І вже до початку серпня підприємство отримало на рахунок 65 тисяч гривень задавнених боргів.
– Неплатників катастрофічно багато, і вплинути на несвідомих дуже тяжко, – ділиться гіркими спостереженнями майстер ЖКП Любов Приходько. – Пенсіонери, малозабезпечені за обслуговування будинків боргують рідко. Якщо бачать, що їм не під силу платити за велику квартиру, то продають її, гасять борги й купують собі менше житло. Зате небідні підприємці, у яких, бува, стоїть у дворі по дві машини, нахабно прикидаються борцями за чесність: жек, кажуть, робить не так, як я хочу, то я відмовляюсь платити. А ми через них мусимо економити на утриманні їхніх же будинків. Хто в першу чергу програє? Самі ж! А виграємо всі ми, коли будемо утримувати кожен будинок як годиться. Але для того потрібні гроші.
Досить поширена думка, що заборгованість населення не впливає на роботу Рівнеоблводоканалу, бо ніби його основними боржниками є підприємства, установи та організації. Насправді ж саме населення стабільно займає близько 85% у структурі споживання послуг з водопостачання та водовідведення, отже, й левова частка боргів – за ним.
– Основне джерело грошових надходжень РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» – це своєчасна та повна оплата абонентами спожитих послуг, – розповідає директор підприємства Андрій Карауш. – Проте й досі основна проблема для нас – низький рівень платежів населення за спожиті послуги. За умови неокупності діючих тарифів забезпечити надійне функціонування підприємства і цілодобове якісне надання послуг з водопо­стачання та водовідведення можливо тільки, якщо поліп­шити платіжну дисципліну абонентів. Для цього потрібні стабільне надходження платежів та ліквідація тієї довгострокової заборгованості, яка вже склалася.
– Борги споживачів не тільки ставлять під загрозу роботу підприємства, а й роблять заручниками ситуації сумлінних платників, – пояснює керівник обл­водоканалу. – Тому ми змушені постійно працювати над ліквідацією дебіторської заборгованості: надсилати претензії, подавати позовні заяви до суду, стягувати заборгованості через Державну виконавчу службу, відключати помешкання боржників від систем водопостачання та водовідведення, навіть забороняти виїзд боржника за кордон й залучати до співпраці колекторську службу. Стараємося впливати на свідомість людей і не такими радикальними методами: проводимо ­роз’яснювальну роботу, впроваджуємо максимально комфортні схеми розрахунків за послуги, розміщуємо на офіційному сайті інформацію про боржників та робимо багато іншого.
Найбільш дієвим керівник вважає укладення договорів реструктуризації заборгованості – це безвідсоткова розстрочка, що дозволяє поділити наявний борг і сплачувати його щомісяця рівними частинами, не переплачуючи при цьому жодної копійки.
– Від кожного з нас залежить більше, ніж ми думаємо, – переконує Андрій Карауш. – Ми споді­ваємося на усвідомлення споживачами важливості оплати за надані послуги та рекомендуємо їм своєчасно сплачувати поточні платежі. Коли вони думають, що це неможливо, то я скажу, що нема неможливого. Просто треба не нагромаджувати борги. А коли вони вже є, укладати договори реструктуризації заборгованості.
Попри те що практично всі житлово-комунальні організації залишають чимало часу, зусиль і коштів у судах, куди позиваються на своїх боржників, та ефект від цього отримують не такий, як хотілось би. Чому боржники залишаються боржниками, навіть отримавши на руки рішення суду не на свою користь? З цим питанням ми прийшли до виконавців цих рішень.
Ось що розповіла нашому кореспондентові начальник управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Рівненській області Марія Лук’янова:
– Відповідно до закону кожне судове рішення підлягає обов’язковому виконанню. Це норма 124-ї статті Конституції України, отже дискусій тут бути не може. Інша справа, що не завжди є умови для виконання судових рішень. Та якраз стягнення комунальних боргів не є тією категорією справ, де рішення може бути не виконане. Це правда.
Якщо сума боргу перевищує розмір десяти мінімальних заробітних плат, то відповідно до закону стягнення дозволяється спрямувати на єдине житло боржника. Логічно припустити, що якщо споживається тепло, вода і таке інше, то це є житлове помешкання. І хоча тепер практично все житло перебуває у приватній власності – це вже не державні квартири, як було при радянській владі, та підкреслю, що коли загальна сума боргу (не окремо за тепло чи за газ, а саме загальна, за всі послуги разом) перевищить десять мінімальних зарплат, то закон дозволить описати цю квартиру, оцінити і виставити на реалізацію. Якщо ж реалізація не відбудеться, тоді це житлове помешкання підлягає уцінці до 30 відсотків. Коли ж і за таких умов його не продадуть, то воно підлягає уцінці до 50 відсотків. Можна бути певним: якщо за якусь реальну ринкову ціну квартира не продається, то дуже висока ймовірність, а для боржника дуже високі ризики, що це житло за півціни буде продано, а мешканця з такого помешкання примусово виселять.
Я розказую ці деталі не для того, аби просто перелякати боржників, бо усвідомлюю, що для конкретної людини це ціла життєва трагедія і шокуюча життєва ситуація. Але принципово не замовчую ці моменти, щоб не заколисати пильність людей, які дуже часто чують: «А нічого вам не буде». Людина, сподіваючись, що нічого не буде, завтра опиниться на вулиці і буде волати: «Ну як мені могли таке зробити, коли я був упевнений, що мене ніхто не зачепить?» Тому людей варто поінформувати, до яких наслідків обов’язково приведе систематична несплата комунальних платежів. Це перше.
Друге. Відповідно до закону стягнення звертається на все ­належне боржникові майно. Є випадки, коли державний виконавець заходить до помешкання боржника з комунальних послуг і бачить там на підлозі тільки брудний матрац, на якому спить боржник, що опустився нижче від найнижчого рівня падіння. Звичайно, описувати тут нічого. Борг буде рости, доки зрештою буде описана сама квартира. Та зазвичай у квартирах боржників є меблі, холодильники, телевізори, пилососи, люстри. Таке майно підлягає опису, оцінці і реалізації. Що воно оці­нюється буквально за копійки і не користується попитом, це справді так. Але також хочу звернути увагу боржників, що якщо комусь їхній диван не потрібен і за 50 гривень, то коли його винесуть з квартири, на порожнє місце ви вже диван за 50 гривень не знайдете.
Для чого я це все роз’яснюю? Бо мені не хотілося б, щоб у читачів газети складалося враження, що державний виконавець – це така бездушна людина, робот, який бездумно нищить чиєсь життя і не думає, на чому людина буде спати, якою ложкою їсти і тому подібне. Ні, це не так. У нас працюють сумлінні і здатні до співчуття люди. Але є вимоги закону. Якщо у квартирі є кольоровий телевізор, а господарі квартири не заплатили за електро­енергію, на якій цей телевізор працює, то якою б совісною людиною не був державний виконавець, він зобов’язаний описати і винести цей телевізор з цієї квартири. Бо такі норми закону.
Отже, підсумую: якщо сума боргу за комунальні платежі не досягла десятикратного розміру мінімальної зарплати, то на відшкодування боргу можна описати все майно, яке є в квартирі, а також інше майно, наприклад автомобіль, земельну ділянку, дачу, зарплату, пенсію, стипендію, тобто всі активи боржника. А коли йдеться про суму, більшу за 10 мінімальних зарплат, з молотка піде й сама квартира.
– Так має бути. Але чи завжди судові рішення щодо боржників виконуються? Є у Рівному прецеденти, щоб у людини забрали квартиру? – запитали ми Марію Леонідівну напрямки.
– Відповідно до закону про захист персональних даних я не можу назвати вам конкретні імена. Але скажу, що у нас що­місяця за борги продається до десятка квартир, по яких прийнято судові рішення, – відповіла Марія Лук’янова. – Не завжди це комунальні борги. Йдеться про всі борги взагалі, в тому числі й непогашені банківські кредити. Але факт залишається фактом: щомісяця в середньому десятеро боржників залишаються без житла. Думаю, це має послужити інформацією для роздумів усім, хто бездумно нагромаджує борги.
– 18 тисяч – такий рекорд боргу за тепло встановили мешканці трьох рівненських квартир. Двоє з трьох найбільших боржників мешкають в одному будинку на вулиці Дубенській, третій – на вулиці Степана Бандери, – наводить приклад злісних неплатників пан Ярослав, начальник відділу правового забезпечення ТОВ «Рівнетеплоенерго». – Ми маємо судові рішення по цих боржниках, які зобов’язують їх сплатити борг. Ці рішення має виконувати Державна виконавча служба. Утім, державні виконавці, в межах визначених повноважень, не в змозі швидко виконати рішення суду. А все через те, що в боржників, часто-густо, немає ніякого майна, яке б можна було забрати під реалізацію за борги. Проте стягнення заборгованості лягає на і так невеликі доходи боржників (зарплати, пенсії тощо).
Насправді стягнути заборговані за тепло кошти – справа не з легких. Бо люди вигадують безліч варіантів, щоб не платити за надані послуги. Ось вам приклади з реального життя. Люди накопичують борги, а потім продають квартиру. Або просто людина помирає, а її борги за тепло, якщо квартира неприватизована, кому виставляти? Балансоутримувачу, яким є ЖКП, чи Рівненській міській раді, яка є власником? Важливо також наголосити, що трапляються випадки, коли квартира продається без боргів, а новий власник, порушуючи умови договору купівлі-продажу, не звертається для переоформлення особового рахунку, накопичує борги, і, як наслідок, жертвою стягнення цих боргів стає старий власник проданої квартири. Тому хочу застерегти громадян, які мають намір продати квартиру, аби у разі продажу вони обов’язково проконтролювали, чи нові власники переоформили особовий рахунок на себе.
Ми проводимо індивідуальну роботу, попереджуємо боржників про ймовірні наслідки їхньої несплати. Звичайно, йдемо і на поступки – реструктуризуємо борг. Але якщо людина принципово не хоче платити – тоді вимагаємо повернути гроші за тепло тільки через суд. Щомісяця до суду доходить кілька десятків справ. Як правило, всі вони вирішуються на нашу користь. На жаль, 90% боржників ТОВ «Рівнетеплоенерго» – це люди, які офіційно працевлаштовані, отримають зарплату, але не платять. Вони роками не сплачують за тепло ні копійки, от і назбируються такі великі суми боргу. Хтось не платить, бо просто не хоче. Інший вважає, що він оплачує послуги теплопостачання за неправильними тарифами, тому виводить свої розрахунки і платить за тепло значно менші суми. Треті взагалі неправомірно відключаються від централізованої системи теплопо­стачання, «обрізаючи» в квартирі опалювальні прилади. Проте, як показує практика, така аргументація в суді не проходить, такі борги підлягають стягненню. Станом на 1 вересня 2013 року заборгованість населення за надані послуги з теплопо­стачання перед ТОВ «Рівнетепло­енерго» становить 10,7 мільйона гривень, а перед КП РМР «Теплотранссервіс» – 23,1 мільйона. Отакий цей ланцюг: потягнеш ланку в одному місці, а рветься сусідня.
Наша довідка: Станом на 1 серпня загальна заборгованість населення Рівного та області за спожиті послуги водопостачання і водовідведення сягнула 13,9 мільйона гривень. Деякі абоненти водоканалу накопичили просто рекордні суми заборгованості: 268 абонентів мають борг від 5 до 10 тисяч гривень, 108 абонентів – понад 10 тисяч, а 1692 – від 1 до 5 тисяч. Лише 26 відсотків споживачів щомісяця сумлінно оплачують спожиті послуги в повному обсязі, 25 відсотків мають заборгованість, більшу від місячного нарахування, решта – боржники та злісні боржники.

Источник: Регiоальний портал - РIВНЕ | Прочитать на источнике