Зміна влади у тролейбусному господарстві

Тролейбусне управління, як звикли рівняни називати підприємство «Рівнеелектроавтотранс», минулої п’ятниці попрощалося зі своїм багаторічним директором Степаном Загинеєм.
Про його звільнення на зборах трудового колективу повідомив міський голова Володимир Хомко. Він пояснив, що хоча еконо­мічна ситуація на підприємстві скрутна, та причина звільнення лежить не стільки в економічній, скільки в морально-етичній площині. Бо не може керівник тролейбусного парку мати в родині бізнес, інтереси якого прямо перетинаються з інтересами комунального підприємства, яким він керує.
У понеділок колективу представили правонаступника Степана Загинея. Це Валентин Ткачук, який досі працював начальником КАТП-1728 і який за останні два роки зробив на цьому підприємстві економічний прорив. Тепер від нього очікують такого ж прориву на Рівнеелектроавтотрансі, колектив якого останнім часом потерпає від хронічних боргів із зарплати і похідної від цього кадрової проблеми.
Людмила МОШНЯГА
Ось що розповів нашому кореспондентові про передумови цієї резонансної події міський голова Рівного Володимир ХОМКО:
– Питання це виникло не спонтанно. Причини для звільнення були. Не від хорошого життя ми створили депутатську комісію, яка розбиралася зі станом справ на підприємстві. Одразу скажу, що у тих проблем, які переживає тролейбусний парк, є два аспекти.
Перший – об’єктивний. Він стосується не тільки нас, а й усіх парків електротранспорту по всій державі. Йдеться про те, що держава не відшкодовує пільгових перевезень. 23 категорії людей в Україні мають право їздити безкоштовно. Такого нема у жодній іншій країні світу. Адже очевидно, що за це хтось повинен платити. Неможливо перекласти цей тягар на плечі транспортників. Треба або зменшити кількість категорій пільговиків, або знайти кошти для оплати пільгових перевезень. Думаю, що ні те, ні інше ближчим часом зроблено не буде. З огляду на перманентні вибори, ніхто не візьме на себе таке непопулярне рішення, щоб скоротити перелік людей, які мають право на пільгові поїздки.
Разом з тим цілком очевидно, що грошей у бюджеті держави нема. Тому мене дуже лякає перспектива, про яку останнім часом заговорили, що оплату пільгових перевезень треба покласти на місцеві бюджети. Але міський бюджет – не мій і взагалі не чийсь особисто. Це бюджет територіальної громади. А ні місто Рівне, ні міська рада не давали обіцянок возити стількох людей безплатно. Такі рішення прийняла держава, отже, це державний обов’язок.
Міському електротранспорту піль­гові перевезення обходяться у 18 мільйонів. Якраз таку суму ми передбачили цього року на асфальтування. Тому коли на нас перекладуть пільгові перевезення, ми будемо змушені припинити асфальтувати дороги або ж ремонтувати школи чи будинки. Бо інших грошей нема. І така картина буде не тільки в нас, а й у Житомирі, Тернополі, Хмельницькому, інших містах України. Підтвердженням моїх слів може послужити жалюгідний стан міського електротранспорту по всій Україні. Ми пос­тійно чуємо про страйки тролейбусників то в одному місті, то в іншому. Вирішення проблеми я бачу в наданні адресної допомоги на проїзд, так, як це зробила Росія.
Другий аспект. Ви бачите, скільки маршруток їздить по місту. І їх власники не скаржаться, бо добре заробляють на цьому бізнесі. Погодьтеся, це алогізм! Більше того: родина Загинея також має аналогічний бізнес. Виникає логічне запитання: чому підприємство, яким керує однією рукою пан Загиней, гине, а приватний бізнес, яким він управляє іншою рукою, процвітає?
Є моральне підґрунтя в цій проблемі. Не може такого бути, щоб керівник підприємства мав приватний бізнес, що конкурує з підприємством, яке він очолює. Допускаю, що водій тролейбуса чи кондуктор можуть мати мікроавтобус, бо вони не впливають на управлінські рішення. Але ке­рівники – не можуть. Або тролейбусне управління – або приватний бізнес. Тепер пан Загиней може зайнятися своїм приватним бізнесом, нічого не маю проти. Але тролейбусами керуватиме людина, яка буде дбати в першу чергу про тролейбуси.
Такою людиною буде Валентин Ткачук. Покладаю на нього великі надії, бо він непогано проявив себе як кризовий менеджер. Коли він прийшов до керівництва КАТП, воно було в набагато гіршому стані, ніж нині Рівне­електроавтотранс. А тепер там хоча деякі проблеми й залишаються, та зарплата виплачується вчасно, й атмосфера в колективі поліпшилась. Я хотів би, щоб і в тролейбусному парку відбулися такі ж зміни.
До речі, найпростіший вихід із ситуації в тій частці, на яку впливає суб’­єктивний фактор, – це, як запропонували депутати, закрити ті маршрути приватних автобусів, які дублюють тролейбуси. Але тут є одне важливе за­стереження. Основним оцінювачем нашої роботи є ні тролейбусники, ні маршрутчики, ні я, ні міськвиконком, а люди, які їздять транспортом. Новий начальник отримав від мене доручення насамперед зустрітися з водіями тролейбусів, щоб сказали, хто їм переходить дорогу. Будемо закривати такі маршрути, але обережно – по одному. Побачимо, що тролейбусам стало краще, а мешканцям Рівного не гірше від такого закриття, будемо продовжувати далі. Хоча передбачаю, що спротив буде шалений.
Ще один спосіб поліпшити ситуацію в тролейбусному підприємстві – збільшити надходження компенсаційних коштів від держави. Я мав розмову щодо цього з головою облдержадмі­ністрації Василем Берташем і думаю, що ми можемо розраховувати на його підтримку. Плюс при формуванні нового міського бюджету, хоч це й дуже несправедливо, закладемо кошти, щоб замість держави віддати частину компенсації тролейбусникам за проїзд пільговиків із міського бюджету. Бо куди діватись? Не можна допустити, щоб такий важливий і, головне, перспективний для міста екологічно чистий транспорт у нас загинув.
Більше того, ця історія матиме наступне продовження. Тролейбусне управління буде перепідпорядковане від управління ЖКГ управлінню транспорту, а останнє в свою чергу – заступникові міського голови, який не має в цій сфері власних інтересів. Це займе трохи часу, бо питання сесійне.
На завершення хотів би віддати належне панові Загинею. Був за його керівництва час, коли це підприємство вважали найкращим в Україні і сюди приїжджали за досвідом делегації з інших міст України. Але зараз маємо те, що маємо. І не реагувати на це неможливо.

Источник: Регiоальний портал - РIВНЕ | Прочитать на источнике