Що дорожче: каналізаційний люк чи здоров’я людини?

Передісторія питання. Падіння дітей у відкриті каналізаційні люки в Україні – річ не лише страшна, але й регулярна, якщо не сказати буденна. 14 квітня 2013 р. у м. Дубно школярка впала у відкритий люк на триметрову глибину, внаслідок чого дівчина отримала загальне переохолодження тіла та забій верхньої щелепи. 29 квітня у Дніпродзержинську дворічний хлопчик упав у відкритий люк, а через добу його знайшли в колекторі мертвим. 20 травня у Рівному кришка люка теплотраси не витримала ваги дворічного хлопчика, який, провалившись у двометровий колодязь, дивом залишився живим і отримав лише травму обличчя. 14 червня у селищі Гвардійському в Криму восьмирічний хлопчик провалився в каналізаційний люк, отримавши черепно-мозкову травму, струс мозку і перелом руки. 25 липня в м. Олевськ Житомирської області в результаті падіння в канаву зі стічними водами загинула однорічна дитина. 14 серпня в Кривому Розі у відкритий каналізаційний люк впала півторарічна дитина. В результаті дівчинка отримала забої та рвані рани. Важко таке читати. Ще важче уявити, який психологічний шок отримали ці діти та їхні батьки.
А Рівненщина, схоже, впевнено тримає першість у цій моторошній статистиці. 6 липня цього року в дворі між будинками №№ 4 та 6 на вул. Буковинській обласного центру у відкритий каналізаційний люк глибиною 3 метри впала семирічна Віка. На щастя, впала вдало. Хоча що може бути вдалого в цьому жахітті?
Протягом місяця всі люки, яких у цьому дворі виявилось аж чотири, були належним чином закриті: одні – одразу, інші – пізніше. Проте питань до наших комунальників це запізніле виконання ними своїх прямих обов’язків не зняло.
Суть питання. Найперше питання звучить так: скільки ще люків по всьому місту несуть небезпеку здоров’ю та життю рівнян своїми відкритими пащами? А ще цікаво, хто конкретно і як поніс покарання за смерть і травмування дітей? Де про це можна дізнатись? Чому люки закривають поспіхом лише після того, як стається трагедія? Чому немає належного контролю за їх станом?
Зрозуміло, що люків у місті тисячі. Але ж і безпосереднє завдання комунальних служб міста – забезпечення не лише якісної, але й безпечної роботи підземних мереж. Керівництво Рівнеоблводоканалу нарікає на нестачу працівників, грошей, обладнання. Вірю. Але, як казала героїня фільму «Москва сльозам не вірить», «Какие меры приняли, с кем решали вопрос?». Якщо люки стоять відкриті роками, то виправдання сприймаються як украй нещирі.
За останні роки зубожіння населення штовхає окремих його представників до долання своїх проблем будь-якими шляхами, у тому числі й незаконними, приміром викраденням каналізаційних люків, які потім здаються на металобрухт. Таких громадян не цікавлять наслідки, не зачіпає каліцтво і навіть загибель дітей.
А з іншого боку кожний випадок, згаданий на початку статті, свідчить, що люки зяяли проваллям не один місяць і навіть не один рік. І дорослі, і діти бачили ці відкриті або ненадійно прикриті дірки глибиною від метра до трьох не один раз. І тут у мене виникає питання вже до батьків та бабусь: а чому ви мовчите?! Чому ви – дорослі люблячі батьки – не б’єте на сполох, коли бачите незакритий люк?! Коли бачите, як хтось знімає і тягне люк невідомо куди?!
Ціна питання. Керівники комунальних служб мають розуміти, що лише перебування на робочому місці та мляве виконання необхідного мінімуму своїх обов’язків не може вважатися повноцінною роботою керівника. Ефективний менеджер сьогодні – це людина, яка вміє гнучко, активно та ефективно реагувати на виклики вкрай складних сучасних реалій.
Донеччина має досвід встановлення на люках спеціальних запірних замків та датчиків, які на монітор диспетчера передають інформацію про спроби злому. Не всі каналізаційні виходи необхідно закривати саме металевими люками, у деяких місцях їх цілком можливо замінити на неметалеві кришки. Для сумлінного керівника водоканалу чи теплоенергетичної служби це має бути досвідом, який не лише варто, але й необхідно наслідувати. Пошук додаткових джерел фінансування, контактів з інвесторами, міським виконавчим комітетом, депутатським корпусом, прямих зв’язків із місцевим населенням – це запорука успішного функціонування комунального закладу.
Питання безпечного стану каналізаційних люків – це питання не лише комунальників. І взагалі все, що стосується життя і безпеки громади, має стати предметом уваги не лише керівників міста чи комунальних служб, а й кожного, хто в місті живе і працює. Бо місто належить не меру, начальнику жеку чи депутату, а кожному з рівнян. Тому давайте присікати дії злодіїв та хуліганів або хоча б своєчасно інформувати про злочинні дії чи аварійні ситуації відповідні служби і міліцію. Це наше місто, нам у ньому піднімати наших дітей, тож давайте будемо поводитись як господарі, а не як заїжджі туристи.
Головний інженер Рівнеоблводоканалу закликає мешканців міста хапати за руку злодіїв, які цуплять металеві каналізаційні люки, і сповіщати службу водоканалу про зіпсовані або відкриті люки для швидкого усунення небезпеки. Користуюсь нагодою і показую, у якому стані один із люків у дворі буд. № 3 на вул. Коновальця. Люк розміщений практично під будинком, на розі дитячого майданчика і не сьогодні – завтра просто провалиться під вагою припаркованого поряд авто або, не дай Боже, під дитячими ніжками.

Источник: Регiоальний портал - РIВНЕ | Прочитать на источнике