Сполуки, що атакують людей і тварин

До синтетичних органічних сполук віднесені пестициди, дезінфікуючі засоби, металоорганічні сполуки, фарби, добавки до пластмас та інше. Серед цих речовин виділено групу, особливо небезпечну для людського організму та навколишнього середовища, якій дали назву стійких органічних забруднювачів (СОЗ). Спочатку їх список містив 12 речовин. Згодом до переліку додали ще дев’ять.
Звичайно, не можна відкидати позитивні моменти і благородну мету, яку ставили перед собою вчені під час створення синтетичних органічних сполук. Наприклад, усім відомий ДДТ (він теж належить до СОЗ) свого часу відчутно допоміг у боротьбі з переносниками малярії та сипного тифу. Але згодом інсектицид ДДТ (дуст) визнали отрутою. І все ж, незважаючи на те, що через заборону його вже майже тридцять років не застосовують, сліди цього засобу досі знаходять в організмі людей. Це ж стосується інших за­бруднювачів.
Вчені з’ясували, що в кожному з нас міститься до півтисячі антропогенних хімічних речовин, потенційних отрут (багато з них являють собою СОЗ), які мають  неприємну здатність накопичуватися в тканинах живих організмів і заподіювати їм значну шкоду. Також уже досліджено, що стійкі органічні забруднювачі можуть спричиняти утворення пухлин, вроджені патології, імунодефіцити та бездітність.
Схожі наслідки впливу СОЗ фіксуються й у тварин. Доведено, що вони є причиною різкого зниження популяцій тюленів, дельфінів та інших мешканців морських акваторій.
Надзвичайна стійкість СОЗ, які до того ж переносяться на великі відстані, їх здатність накопичуватися і отруювати все живе, стала головною причиною прискіпливої уваги людства до цієї проблеми. Стійкі органічні забруднювачі фіксують на всіх континентах, навіть в Арктиці та Антарктиці. Деінде концентрації цих речовин у тисячі разів перевищують фонові. Тому представники ООН вирішили, що без міждержавного співробітництва боротися з розповсюдженням СОЗ неможливо.
Ідея Конвенції про СОЗ з’явилася ще 1992 року в Ріо-де-Жанейро, під час проведення Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку. «Люди мають право на здорове та плідне життя в гармонії з природою» – цей принцип став поштовхом для співробітництва між державами зі скорочення виробництва та знищення токсичних сполук і відходів.
Під час зустрічі представників США, Канади, Японії та провідних європейських країн у 1994 році  вони поставили питання про неприпустимість подальшого поширення стійких органічних забруднювачів. Тоді ж сформулювали перелік з 12-ти найбільш токсичних речовин, на які  треба звернути першочергову увагу. Згодом про небезпеку заговорили в усьому світі.
Стокгольмська конвенція про СОЗ була розроблена у 1997 році. Головна мета документа: охорона здоров’я людини і навколишнього природного середовища від стійких органічних забруднювачів. Конвенцію прийняли 22 травня 2001 року на  Конференції повноважних  представників у Стокгольмі, а чинності вона набула 17 травня 2004 року. Спочатку до неї приєдналося 128 учасників. На цей час угоду підписали понад 170 країн. Наразі Конвенція про СОЗ є першим та найбільш дієвим міжнародним інструментом, який зобов’язує ­керівницт­во­ держав боротися із забруднювачами цього типу.
У травні 2001 року Україна також підписала Стокгольмську конвенцію про стійкі органічні забруднювачі, а в 2007-му приєдналася до договору.
Країни, що ратифікували договір, зобов’язані заборонити виробництво та використання більшої частини з них (альдрин, хлордан, ­дильдрин, ендрин, гепта­хлор, гекса­хлорбензол, мірекс, токсафен, поліхлоровані дифені­ли (ПХД)) і обмежити використання ДДТ (дихлорди­фенілтри­хлоретану). Також Конвенція передбачає знищення накопичених запасів СОЗ у безпечний спосіб.
Для виконання зобов’язань Стокгольмської конвен­ції про СОЗ кожна країна підготувала свій Національний план виконання її вимог (НПВ).
Перший варіант НПВ в Україні з’явився ще у 2006 році, але тільки 25 липня 2012 року він був затверджений Кабміном.
Національний план виконання Стокгольмської конвенції про стійкі ор­ганічні забруднювачі міс­тить такі розділи: загальна інформація про Україну; аналіз проблеми СОЗ; національна стратегія, по­літика, цілі та пріоритети щодо впровадження Стокгольмської конвенції; орієнтовні фінансові оцінки реалізації НПВ; план дій та його виконання.
Важливими пунктами в ньому є основні принципи національної політики щодо СОЗ та план першочергових завдань, який містить конкретні дії боротьби за чисте середовище з наведенням конкретних регіонів, підприємств, тривалості виконання заходів, їх орієнтовної вартості. У країні заплановано провести повну інвентаризацію, яка допоможе виявити та знешкодити накопичені запаси непридатних і заборонених до використання пестицидів, а також промислових відходів із групи СОЗ, відходів і обладнання, що містять ПХД, скорочення небезпечних викидів.
Державна стратегія щодо СОЗ передбачає удосконалення законодавчої бази, створення ефективної управлінської структури, формування і ведення реєстрів місць зберігання і кількості хімічних речовин, віднесених до групи СОЗ, а також забруднених ними обладнань, будівель, територій тощо. До планів також входять виявлення та оцінка наявності дев’яти нових СОЗ, доданих до переліку, і впровадження сучасних екологічно безпечних рішень знешкодження або знищення цих речовин. До речі, останні завдання є най­більш витрат­ними.
Фінансування національного плану відбуватиметься кількома шляхами: за рахунок державного та місцевих бюджетів, через залучення коштів під­приємств і завдяки отриманню міжнародної допомоги. Реалізація заходів на період до 2028 року, за орієнтовними розрахунками міжнародних та національних експертів, потребує залучення 2168,2 млн грн. Контроль за виконанням НПВ здійснює Кабінет Міністрів України за поданням Мінекоресурсів.
На цей час у кожному регіоні створені плани захисту населення від СОЗ та розпочалася робота з їх виконання.  Зокрема, до кінця цього року в усіх областях України заплановано провести інвентаризацію територій, забруднених СОЗ. Розпочинається відбір технологій та методів реабілітації забруднених об’єктів (територій) і виконуються конкретні дії щодо їх очищення.
У Національному плані зазначено, що незважаючи на численні відмінності, СОЗ мають багато спільного:
• Важко руйнуються і залишаються незмінними у довкіллі протягом багатьох років після їх використання.
• Концентруються в жирових тканинах людей і тварин.
• Можуть долати значні відстані повітряними потоками, водними шляхами та шляхами міграції птахів, звірів і риб.
• Мають високу токсичність.
• Містять атоми хлору, які за певних умов можуть бути причиною утворення ще більш небезпечних сполук.
Південнокорейські учені підтверджують, що різке зростання захворюваності на діабет у світі може бути пов’язане із забрудненням навколишнього середовища пестицидами й іншими шкідливими хімікатами.
Головним фактором ризику діабету другого типу вчені вважають ожиріння. Однак нові дані свідчать про те, що не менш важливою причиною діабету можуть бути стійкі органічні забруднювачі. Наразі виробництво більшості СОЗ заборонено, та вони, як і раніше, у великих кількостях містяться в навколишньому середовищі і потрапляють у харчові ланцюги, кінцевою ланкою яких часто виявляється людина.
Під час декларації у 2001 році до списку Стокгольмської конвенції про СОЗ були включені дванадцять з’єднань:
1. Дихлордифенілтрихлоретан (ДДТ).
2. Альдрин (пестицид-інсектицид, спочатку інсектицидної дії, що виявився токсичним для риб, птахів і людини).
3. Дильдрин (пестицид, похідний альдрину, – в грунті альдрин швидко перетворюється в дильдрин, який має період напіввиведення з грунту 5 років, на відміну від року для альдрину).
4. Ендрин (пестицид-інсектицид і дератизатор, високотоксичний для риб).
5. Хлордан (інсектицид проти термітів, що виявився токсичним для риб, птахів, а у людини впливає на імунну систему. Потенційний канцероген).
6. Мірекс (інсектицид проти мурашок і термітів, нетоксичний для людини, але є потенційним канцерогеном).
7. Токсафен (інсектицид проти кліщів, є потенцій­ним канцерогеном).
8. Гептахлор (інсектицид, застосовувався проти грунтових комах, виявився токсичним для птахів, швидше за все призвів до знищення локальних популяцій канадських гусей і американської боривітри в басейні річки Колумбія, США. Потенційний канцероген).
9. Поліхлоровані дифеніли (ПХД).
10. Гексахлорбензол (ГХБ) (пестицид-фунгіцид, впливає на репродуктивні органи)
11. Поліхлордибензодіоксини (ПХДД).
12. Поліхлордибензофурани (ПХДФ) (дибензофурани за структурою дуже схожі на діоксини, їх токсичні ефекти збігаються).

Источник: Регiоальний портал - РIВНЕ | Прочитать на источнике