Влада в Черкасах нагадує партизанщину. Причому, як колишня, так і "нова"...
Тимчасовий мер–комуніст сором’язливо роздає перші вказівки. Як вчать соратники, намагається "фільтрувати базар", щоб не сказати щось зайве про те, що саме час пам’ятник Леніну відновить або що час унітази в мерії гламурніші поставити, поки вибоїни на дорогах в місті битою цеглою засипають… Вкрай стомив вже мешканців міста очікуваннями: коли вже візьмуться знизити комунальні тарифи, за які Одарича погнали?!..
Тим часом сам Одарич, як справжній партизан, засів у лісі в Мошнах, де живе у колишній бані, хоча й прописаний в столиці. На люди особливо не виходить, грається у віртуальну "вгадалку" – хто підтримує його, а хто вже скоро просто викреслить з життя міста, як напівзабутий фантом.
"Нова" влада розважається тим, що змущує черкащан вгадувати: через два тижні їм включать гарячу воду, яку відімкнули "для профілактики", чи через місяць. І чи вимкнений підприємствам газ точно не зачепить інтерес населення міста, чи тільки "може не зачепить", бо кавову гущу на дні чашки спеціалісти не дуже роздивилися…
До беззаперечних заслуг тимчасового мера за місяць його перебування на посаді можна віднести хіба що засипану яму у центрі Черкас, яку його "папєрєднік" чомусь вважав за ідеальне місце для вигаданого ним "музею під склом".
Що ще змінилося у місті? Тинами на набережній Дніпра зайнялися – очевидно, щоб з часом ті знову повернулися на місце, тільки розфарбованими в інші кольори. Така версія напрошується, коли бачиш, як після того, коли одне набережне кафе під грандіозне "бум–ца–ца" починали зносити два роки тому бульдозерами, а тепер до іншого точно такого ж кафе бюджетним коштом вирішують мостити дороги – тоді, коли нормальних доріг і на центральних вулицях міста немає!
Історія владних перетурбацій у місті нагадує приказку "шило на мило", коли бачиш старі платіжки із завищеними розцінками, а на вулицях чуєш завивання бензопил, які валяють дерева міста, яке колись "зеленим" називали.
А ще – згадується анекдот про партизанів, який варто було б не забувати ні "старій" владі, яка мріє про повернення, ні "новій", яка ризикує швидко стати "старою". "Старим–новим" і "новим–старим" не варто забувати точно старого вже, "бородатого" як то кажуть, анекдота про партизанів.
Гумористи кажуть, що колись давно у Черкасах знайшли щоденник старого партизана. І було в ньому написане наступне:
"Понеділок. Вибили ми німців з будиночка лісника у Соснівці.
Вівторок. Гітлерівці за допомогою додаткової роти автоматників вибили нас з хатинки лісника.
Середа. Ми відкопали гармату і усім партизанським загоном вибили фашистів з лісникової хатки.
Четвер. Німецький танковий полк СС вибив нас зі сторожки лісника.
П’ятниця. Ми з важкою артилерією спалили німцям декілька танків, знову відбили хатину лісника.
Субота. Німецька "Люфтваффе" довго бомбила галявину. Потім пішла у наступ піхота за підтримки танків – і нас вибили з хатинки лісника.
Неділя. Прийшов лісник і всім нам дав такої… прочуханки!.."
Шановні партизани і ті, хто у ролі німців у війнушки грає! Забудете, що господар лісникової хатинки це лісник – чекайте лісника у гості!
А у ролі лісника в Черкасах – черкащани. Ті, кого ви "пересічними" називаєте і кому клялися "слугами" після обрання бути…
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Черкаси: "Партізанскій, молдаванскій собіраєм ми отряд"?"