Екологи закликають до консолідації зусиль у боротьбі з опустелюванням

Всесвітній день боротьби з опустелюванням міжнародна спільнота відзначає 17 червня. Саме цього дня в 1994 році в Парижі було схвалено Конвенцію ООН про боротьбу з опустелюванням (далі – Конвенція), яка набрала чинності 26 грудня 1996 р.
Не дивлячись на назву, Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням не стосується процесу утворення чи розширення пустель як таких. Її метою є консолідація світових зусиль для боротьби з різними видами деградації земель під впливом природних та антропогенних чинників. Саме тому, сторонами Конвенції на сьогодні є 193 країни світу. Україна приєдналася до Конвенції в 2002 році (Закон від 4 липня 2002 р. №61-IV).
У співпраці з Конвенцією започатковано та впроваджуються наступні глобальні ініціативи:
- «Глобальне партнерство щодо ґрунтів» (Організація ООН з питань сільського господарства та продовольства (FAO);
- «Економіка деградації земель» (Європейська комісія, Уряд Німеччини) та ін.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 19.12.2007 № 62/195 було проголошено Декаду ООН щодо пустель та опустелювання (2010 - 2020 роки).
Пунктом 82 Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища України на 2011-2015 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р, передбачено розроблення проекту Концепції Державної цільової програми щодо боротьби з опустелюванням та деградацією земель (спрямованої на виконання положень Конвенції).
Опустелювання – це один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища яке характеризується пониженням природно-ресурсного потенціалу території нижче допустимого рівня, що зумовлює деградацію рослинного покриву, погіршення продуктивності земель та може призвести до утворення умов аналогічних пустельним (понад 25 % відбувається з антропогенних причин). Воно загрожує здоров’ю та джерелам засобів для співіснування більше 1 млрд. людей. Щороку опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції орієнтовно на суму в 42 млрд. дол. США.
На території України природні пустелі відсутні. Розташовані в Херсонської області «Олешківські піски» площею понад 160 тис. га за своїми ознаками можуть бути віднесені до напівпустель.
Земельний фонд України становить 60354,8 тис. га, з них станом на 01.01.2012 р. питома вага сільськогосподарських угідь становила 68,9 % (з яких 78,0% − орні землі, 13,2% − пасовища, 5,8% − сіножаті, 2,1% − багаторічні насадження, 1% − перелоги); ліси та інші лісовкриті площі становили 17,6 % загальної території, забудовані землі – 4,2 %, під водами 4,2%, болота – 1,6 %, інші землі – 3,5 %.
За п’ять останніх років, починаючи з 1 січня 2008 р., структура земельного фонду України дещо змінилася. Площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 92,4 тис. га (багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Площа ріллі збільшилась на 64,8 тис. га, лісів та інших лісовкритих територій − на 55 тис. га, забудованих земель – на 46,6 тис. га.
До основних угідь, від стану яких значною мірою залежить екологічна ситуація у будь-якому регіоні, відносяться землі сільськогосподарського призначення. Ступінь їх розораності значною мірою характеризує їх екологічну стійкість.
На всій території країни поширені процеси деградації земель, серед яких найбільш масштабними є ерозія (близько 57,5 відсотка території), забруднення (близько 20 відсотків території), підтоплення (близько 12 відсотків території). Зменшується вміст поживних речовин у ґрунтах (дегуміфікація та агрохімічне виснаження ґрунту), а щорічні втрати гумусу становлять 0,65 тонни на 1 гектар.
Як інформує голова ліквідаційної комісії – перший заступник начальника державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області щодо території нашої області, то нераціональна система землекористування призвела до тяжких екологічних наслідків, а саме наявності таких проявів деградації земель як ерозія, техногенне забруднення, вторинне осолонцювання, підтоплення та зсуви ґрунтів. Сільськогосподарське освоєння земель перевищує екологічно допустиму, і протягом років залишилась майже незмінною. Так, із загальної площі області (2091,6 тис. га) 1451,1 тис. га або 69,38% займають сільськогосподарські угіддя, з них

рілля – 1271,4 тис. га. Таким чином, розораність сільськогосподарських угідь в Черкаській області значно перевищує екологічно допустимий рівень, сягаючи 60,79%.
Високий рівень розорюваності угідь, в тому числі на схилах, значне розширення посівів просапних культур та практично повне припинення виконання комплексу робіт із захисту ґрунтів, порушення системи обробітку ґрунту призводить до погіршення стану земель.
У результаті використання важкої техніки відбувається ущільнення ґрунту, розвиваються ерозійні процеси, надмірне використання добрив призводить до засолення ґрунтів, разом з тим з року - в - рік родючість зменшується, однією з причин чого є виніс з полів родючого шару ґрунту. Нині великий відсоток земель є розораними і знаходяться в постійній експлуатації.
Основними природними чинниками, що викликають розвиток зсувів на території області є: геологічна побудова, гідрогеологічні умови, рельєф місцевості, клімат, інтенсивність і контрастність неотектонічних рухів. В той же час такі процеси, як ерозія та абразія, порушують рівновагу схилу і виступають також одним з основних чинників зсувних процесів.
Основним напрямком з охорони земель, підвищення родючості ґрунтів і економії енергоресурсів повинні стати біологічна система землеробства, впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, зокрема, ґрунтозахисних та енергозберігаючих, проведення робіт із вилучення з інтенсивного обробітку малопродуктивних, ерозійно-небезпечних земель, впровадження ґрунтозахисно-меліоративної та агроландшафтної організації території.



Управління інформаційної політики та зв’язків із ЗМІ облдержадміністрації

Источник: Черкаська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике