Сергій Тулуб: "Земля батьків допомагає реалізовувати задумане"

Напередодні третьої річниці роботи у Черкаській області, голова ОДА, Герой України зустрівся з журналістами «Газети по-українськи» та відповів на усі їх запитання щодо особливостей роботи в регіоні.


- Сергію Борисовичу, у Вашому звіті йдеться про більше 4000 справ, які  вдалося зробити за три роки. Як Вам вдається так оперативно працювати? Що плануєте зробити до кінця цього року?

- Багато встигає той, хто багато працює. На щастя, я не сам – є команда людей, яка працює на спільний результат.  Нас хвилює насамперед те, що стосується життя мешканців області, їх проблем,  настроїв, прагнень.

Щодо планів на цей рік, то найголовнішим завданням для нас є підготовка до двох ювілейних дат: 200-річчя Тараса Шевченка та 60-ї річниці із дня заснування Черкаської області. А за цим стоять і відремонтовані вулиці, і навчальні та медичні заклади, і багато іншого.

- У ЗМІ звучала інформація, що на підготовку до 200-річчя Шевченка планується витратити 452 мільйони гривень. Чи виправдані такі витрати?
- Я б не сказав, що це достовірна інформація. Звичайно, називалися різні цифри. Проте сьогодні  на підготовку меморіальних об’єктів та об’єктів соціально-культурної спадщини і місць, пов’язаних із іменем Тараса Шевченка, планується витратити близько 109 мільйонів гривень.

У підготовці до відзначення цієї ювілейної дати бере участь уся область. З метою залучення до розробки плану дій широких кіл громадськості створено спеціальну комісію, на розгляд якої кожна громада виносить свої пропозиції. Насамперед, вони стосуються ремонтно-будівельних робіт на об’єктах, що пов’язані саме із життям та творчістю Кобзаря. А далі вже все інше: вулиці, навчальні та медичні заклади, Будинки культури.
- Що вдалося змінити за три роки в області? Назвіть справи, які хотіли зробити у першу чергу, коли стали губернатором, і зробили.
Перше, за що взявся – зустрічі з людьми, прийоми громадян. Мав зрозуміти, які проблеми найбільше турбують черкащан. Приходила велика кількість людей (по 40-60 у день), які хотіли обговорити та вирішити свої проблеми. Особливо, що вразило – розповіді людей про те, як роками зверталися до різних посадовців, і ніхто їм не допоміг.

Поспілкувавшись із черкащанами і зрозумівши, які проблеми в області потрібно вирішувати негайно, ми розробили комплексну програму дій, реалізація якої мала в найкоротші терміни позитивно вплинути на соціально-економічне становище регіону.

Коли я приїхав працювати на Черкащину, це був єдиний регіон, який не мав обласної дитячої лікарні. Я терміново зайнявся вирішенням цього питання і, як результат, - медичний заклад, який будувався 22 роки, був відновлений у максимально короткі терміни. Нині він успішно працює. А з моменту його відкриття медичну допомогу там отримали понад 80 тисяч маленьких черкащан.

Так само з діагностичним центром. Ганьба, що в 21 столітті жителі області не можуть нормально пройти діагностичне обстеження і змушені їздити у Київ, Харків, Одесу. І це при тому, що в області є висококваліфіковані спеціалісти. Нам вдалося в короткі терміни збудувати цю медичну установу, і я вдячний усім, хто доклав зусилля для реалізації цього масштабного проекту.

А дві збудовані школи? А рекордні урожаї? І що б хто не говорив, що я шахтар з Донецька, але хліб ми збирали найкраще в Україні.

Музей Тараса Шевченка у Каневі ми відновили за три місяці. Шкода, що наші попередники, вдягаючи вишиванки та влаштовуючи гучні свята, не зробили цього раніше.
- Нещодавно один з нардепів від опозиції назвав Вас головною проблемою Черкащини. А на  Вашу думку, що є головною проблемою Черкащини? Зокрема по галузям: у місцевій політиці, економіці, культурі?
- У цієї людини таке життєве кредо: хліба не дай, дай покритикувати. Сьогодні я не даю порушувати законодавство й забезпечую охорону державного майна, тим самим заважаючи окремим особистостям красти кошти людей. Звісно, їм це не подобається.

А взагалі, якщо я для них головна проблема, то вони для мене дві проблеми. Перша – самі не працюють, друга – іншим не дають!

Щодо економічної галузі, то цілком очевидно, що проблеми на регіональному рівні спричинені насамперед проблемами у світовій економіці. І ситуація з автомобілебудівною та харчовою галузями є цьому підтвердженням (погіршення умов виробництва для автозаводу «Богдан» та заводу-виробника міндобрив «Азот»). Проте ситуація поступово виправляється.

Якщо наші попередники закрили 28 підприємств на Черкащині, то ми  відкрили 16 нових. Обсяг іноземних інвестицій в економіку регіону зріс у 4 рази. За комплексною оцінкою Кабміну в 2009 році Черкащина займала 17 місце серед регіонів держави, 2012-го - вже 3.

Щодо проблем у культурному житті, варто виділити таке питання як книговидання. Ми готуємося до ювілею Шевченка, в той же час жодне видання поки що не побачило світ. У цьому напрямку і будемо працювати.

Так, я визнаю, у минулих роках піднімали економіку і думали про хліб насущний, а в цьому році, сам Бог велів, готуючись до ювілею Шевченка, підтримати і розвивати галузь культури.

- Як далі розвиватиметься ситуація із “Фрезеніусом”? В області діють гемодіалізні відділення обласної лікарні, чому на Вашу думку люди не хочуть лікуватися там?
- Я не згоден, що в обласній лікарні люди не хочуть лікуватися. Лікуються вони і там, і у «Фрезеуніусі». Дозволи Міністерства охорони здоров’я є в обох закладах, а це значить, що різниці в самому процесі  та технології лікування немає.

Різниця є в іншому. Обласна лікарня - це державна власність, а німецька клініка «Фрезеуніс» - приватна установа. Фактично, ціна в державній лікарні у півтора рази дешевше, ніж у приватному закладі. До того ж ми не можемо фінансувати приватну структуру. Шкода, але людьми просто маніпулюють. Проте там лікуються черкащани, і ми не можемо залишити їх напризволяще. У цьому році органи самоврядування тих населених пунктів, звідки приїздять пацієнти до  “Фрезеніусу”, укладуть угоди з закладом  і оплачуватимуть послуги.

- У 2011-гому році у Черкасах біля базару вкрали ваш службовий «Лексус», знайшли за кілька годин. Які ще надзвичайні випадки були за три роки вашого губернаторства?
- Надзвичайним був «Майданс», надзвичайним був «вистріл» «Славутича», перший прохід пароплаву від Канева до Черкас – теж був надзвичайним.  Пам’ятаю своє враження коли після відкриття у Каневі «Авторіки»,  стояв на Шевченковій горі, дивився на Дніпро і побачив цей пароплав із пасажирами, які милувалися краєвидами Черкащини.

Вразило звучання черкаського народного хору в концертних залах Америки,ті емоції, які вони викликали у  американців.

Ось це – надзвичайно! А ви про якийсь «Лексус». У мене не могли його викрасти, бо в мене його не було! Мабуть, така інформація комусь була потрібна. То нехай.

- Як змінилося ваше життя після призначення губернатором?
Найголовніше те, що я  тепер  маю можливість жити на землі моїх пращурів, там, де багато років жили мої родичі та друзі. Для мене Черкащина - це насамперед рідна земля.

Коли мене представляли головою обласної адміністрації, я розказав свої спогади про дитинство на Черкащині. І мене сприйняли, як земляка. Але є «злі язики», які весь час намагаються сказати, що я до Черкащини не маю ніякого стосунку. Шкода, що вони  не знають історію.  Не знають, що був Олександр Данилович Тулуб - член Кирило-Мефодіївського  братства, письменниця Зінаїда Павлівна Тулуб,  видатний вчений в Санкт-Петербурзі Олександр Володимирович Тулуб. Що багато чого пов'язує це прізвище з черкаською землею.

Перед призначенням на посаду, разом з дружиною малиїхати  на Черкащину. Хотілипобачити«Український Стоунхендж» - каньйон у селищі Буки Маньківського району. Домовились: 4 квітня, в неділю, поїдемо. Протецього днябулаПаска і нас запросили угості. Поїздкувідмінили. А 6 квітня мене призначили головою облдержадміністрації.  Вжепройшло 3 роки, вМаньківці з робочимипоїздкамибував не одноразово, а от душу так і не потішив.

- Дещо провокаційне запитання: знаєте, скільки коштує зараз кілограм цукру, наприклад? Коли востаннє ходили на базар?
Сьогодні, як кажуть цукровиробники, ціна падає і доходить до 6-7 гривень за кілограм. У той час як його собівартість - 5 грн. Звичайно, за такими цінами продавати цукор не вигідно. Тому я закликаю наших виробників продавати цукор оптом. За рахунок зниження цін ми зможемо вийти на нові ринки збуту. 

Нещодавно з робочими питаннями був на ринку «Фермерський». Мене насамперед цікавить, як представлений на ринках місцевий виробник.  Тому відвідував сам і брав з собою відповідних керівників. Щоб одразу вирішувати проблему.

Вихідними  разом із дружиною любимо пройтися торговими рядами. Хоча, знову ж таки, непоміченим залишатися важко, а це мені не дуже подобається.

Особливо люблю книжкові магазини, часто купую щось нове. Зараз читаю Юрія Винничука «Танго смерті». У якісь газеті прочитав, що книга стала літературною подією року.

А останнього разу купив сім видань «Кобзаря» Шевченка. Там із різних областей видання, крім Черкаської... Я показав нашим керівникам структурних підрозділів, як люди готуються до ювілею Шевченка. А у нас, на жаль, покищо немає подібних видань. Я вже звернувся до творчої інтелігенції області. До ювілею Шевченка чекаємо від них чогось нового і захоплюючого.

- Розкажіть про свій розпорядок дня. О котрій прокидаєтесь? Чим снідаєте, обідаєте? Улюблена страва?  Хто для вас готує?
- Прокидаюся завжди рано, планую свій день, намагаюся зранку хоч трохи часу приділити сім’ї та їду на роботу. 

На сніданок полюбляю яєчню, яку смажить дружина. Був час у нашому житті, коли я нароботу їхав о 5 годині ранку. Вона прокидалась о четвертій. Брав з собою тормозок, у шахтарів такі є: два шматочки хліба, між ними сало, огірок, 2 шматочки цукру, фляжка чаю.

Справжнє задоволення для мене: родина за столом, готують мої дівчата – донька з дружиною, а потім – шахи з онуком.

- Губернаторам найчастіше дарують ікони і годинники. Скільки подарували їх вам? Що ще дарували?
- Рахувати кількість годинників не буду, як і кількість ікон. Навряд це має якийсь сенс. Для мене має значення не вартість подарунку, а щирість і увага. Головне, щоб це було від душі, а не за дорученням.

А щодо ікон, то переважна більшість їх знаходяться у храмах і церквах.

Останні – у храмі Сергія Радонежського у Києві, який будується за моєї участі, а поряд із ним - церковна недільна школа. Там і зараз навчаються дітки. Коли буваю у Києві, часто туди заходжу.

Подарунків, які б дуже запам’ятались, не пригадую. Але вражають дитячі подарунки, зроблені власними руками. Вони завжди даруються від щирого серця і з любов’ю.

На завершення, хотів би побажати читачам вашої газети: спільної, успішної і результативної праці на благо Черкащини і черкащан.

Источник: Черкаська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике