Бужанка пожинає плоди закриття цукрового заводу, Пальмира – наступна?

На Черкащині закривається двадцятий з двадцяти чотирьох цукрових заводів.
Вже два місяці 60 бужанських дітлахів – без дитячого садочка. Такий "подарунок" одразу після новорічних свят отримало село від чергових власників місцевого цукрового заводу. Підприємство, відпрацювало лише один сезон – у 2011 році. А тим часом в області під загрозою закриття опинився ще один цукровий завод – Пальмирский. Село Вознесенське, в якому мешкають 3860 жителів, залишиться без основного свого годувальника...
Дітей у Бужанці що на Лисянщині, достатньо, але садок під замком. В 2012 році дошкільний заклад стояв порожнім і в липні, і в листопаді, а в грудні провели новорічні свята і закрились. Діти сидять удома, а колектив садочка – у відпустках. А сільська рада жде стабільного потепління: "Як бачитимемо, що зможемо оплатити опалення, одразу запустимо. Може, в березні", – каже секретар сільської ради Оксана Юзипенко. Її чотирирічного сина теж глядить бабуся.
– Я свого трирічного сина беру з собою в школу. Дітей у мене троє, старші – школярі, бабуся не має здоров’я. Менший син почуває себе в школі, як удома, але ні режиму, ні правильного харчування я йому не забезпечу, – розповідає педагог–організатор Бужанської школи Ольга Галкіна.
– Садок дуже дорогий в утриманні, 2 поверхи, величезні вікна. Колись у нас було їх два, а тепер і один не "тягнемо", – каже Оксана Юзипенко. – Мінфін і фінвідділ планували видатки для нас у 2011 році, опираючись на тодішні надходження до сільського бюджету. А 2011 рік у нас був успішний: працювали завод, підприємство "Біле озеро". Ми тоді чимало коштів вклали в ремонт.
Володимир Гресь, колишній голова обласної ради, зазначає: – Черкащина від початку цукровиробництва була одним із основних виробників цукру в Україні. Тут працювали 23 цукрових заводи і один цукро–рафінадний, і вони були здатні переробити за добу 44 тис. т буряків і випустити 5300 т цукру–піску та 800 т рафінаду. З часів перших заводів і донедавна цукровиробництво було прибутковим, воно було стратегічним для сільської місцевості, давало роботу десяткам тисяч людей, розвиток селам.
Володимир Анатолійович відзначає, що за останні роки в зв’язку з приватизацією цукрової галузі, а також через відсутність регулювання з боку держави здійснено справжній погром галузі, різко зменшено посіви цукрових буряків, припинено діяльність близько 17 цукрових заводів. Україна вже багато років експортує в Росію не цукор, як раніше, а своїх фахівців, які розвивають там цукрову промисловість. А в Україні цукровиробництво зруйноване, і держава втратила на нього вплив, прирікши села, які цукрова галузь утримувала, на поступове вимирання.
– Нагадаю, що в розвинутих країнах світу вирощування буряка і цукровиробництво кредитується і регулюється державою. А, наприклад, в Німеччині це взагалі державна монополія. У нас же все пішло за протилежним сценарієм. Результат ми бачимо. На межі банкрутства – Жашківський цукрозавод, не працює Бужанський. Один із найпотужніших цукрових заводів колишнього Радянського Союзу – Пальмирський, що на Золотоніщині, – зупиняється. Власники його вважають, що цукровиробництво нерентабельне. А що робити селу Вознесенське та його майже чотирьом тисячам жителів – адже це для них не тільки робота, це й опалення, і утримання всієї інфраструктури, – говорить Володимир Гресь.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике