В районах змінили голів РДА. Тепер житимемо краще?

18 лютого офіційний президентський сайт ряснів указами, що стосуються нашої області. Янукович звільнив чотирьох голів райадміністрацій Черкащини і стільки ж призначив.
Замість Сергія Зайцева Смілянську райдержадміністрацію віднині очолює Василь Бугаєнко, а головою Лисянської РДА замість Володимира Оникієнка став Артем Андрієнко. Юрій Бугайов більше не очільник Шполянщини, а Анатолій Івашкевич не керуватиме Корсунь–Шевченківським районом. Новим головою Чорнобаївської РДА став Юрій Клименко, а Христинівської – Богдан Тихоневич.
Таким чином, Шполянщина і Корсунщина тимчасово залишилися взагалі без очільників, поповнивши компанію Черкаського району, де після звільнення з посади Євгена Влізла 16 січня крісло голови райдержадміністрації залишається вакантним вже більше місяця. Філософствування на тему "шила і мила" тут недоречні: президентові точно видніше, з ким він хоче продовжувати подальший курс "оновлення країни". Тим більше, що ці зміни – взагалі тільки маленький штрих на фоні картини щоденних змін в країні. Тож у масштабах країни звільнення Бугайова чи призначення Бугаєнка ніхто особливо й не помітить. Переформатовуються цілі міністерства й відомства, переписуються кодекси, обіцяють змінити навіть Конституцію країни.
"Не дай вам Бог жити в епоху змін", – говорив китайський філософ і мислитель Конфуцій. Разом з тим, наш народ більше любить цитувати злодійкуватих персонажів Віцина і Нікуліна, які у безсмертній комедії Гайдая стверджували, що взагалі–то жити таки добре, "а добре жити – ще краще". От тільки одні у нас радіють тому, що хоча б виживають, а іншим мало й того, що вони живутьзначно краще від інших…
Той самий Конфуцій з висоти прожитих років роздумував над тим, як правильно пройти життям: "У 15 років я звернув свої думки до вчення. В 30 років набув самостійності. У 40 років зумів звільнитися від вагання. В 50 років пізнав волю Неба. У 60 років навчився відрізняти правду від брехні. В 70 років став слідувати бажанням мого серця…"
Україна – не Конфуцій. У держави немає стільки часу, як у окремо взятої людини. Вже 22–й рік говоримо про те, що держава "молода і ще тільки вчиться". Самостійності набули давно, але коли дивишся на те, що роблять з мовою країни і з підручниками нашої історії – розумієш, що не всім цієї самостійності й хочеться. Нашу країну завжди бачить Небо – і тут не вгадаєш, що Небо готує її народу. Зате можна спробувати вгадати, що готують нам ті, кого ми обирали – і чекати до 60–річчя України, щоб відрізнити брехню від правди, не потрібно…
Можна було б багато ще філософствувати на тему того, що чекає в подальшому на країну. Проте я точно не Конфуцій. Скажу лише: дуже шкодую, що далеко не всі пенсіонери в нашій країні, які доживають до віку Конфуція, можуть похвалитися тим, що у 70 років починають "слідувати бажанням свого серця". Бо не мають на це ні грошей, ні здоров’я. Хоча, як і в кожному правилі винятки тут ніхто не скасовував – бо є ж і персональні пенсіонери, які навіть охорону персональну мають в добавок до гігантських пенсій.
Казав Конфуцій, що єдина справжня помилка – це не виправляти своїх минулих помилок. Якщо помилка Києва тільки в тому, що колись у Христинівці або Чорнобаї когось не того були призначили, значить шанс покращити ситуацію ще є…

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике