Шановні громадяни!

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Права і свободи людини і громадянина визначено Конституцією України.
Так, кожен громадянин має право:
 на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції);
 на житло. При цьому громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (стаття 47);
 на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48);
 на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49);
 на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (стаття 50);
 на освіту (стаття 53).
Права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України, не є вичерпними (стаття 22).
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Реалізація зазначених прав громадян не можлива без Вашої допомоги, адже єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Забезпечення дотримання і реалізації прав і свобод громадян здійснюється за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів. Основним джерелом наповнення бюджету є податки і збори.
Однією з основних функції органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Податковим кодексом України.
Податковою службою постійно вживаються заходи щодо детінізації економіки, своєчасного та повного наповнення державної скарбниці (бюджету). Проте, для більш якісного виконання даної функції, податкова служба потребує Вашої допомоги.
Надаючи нам, податковим органам усіх рівнів, відомості про можливе порушення податкового законодавства окремими суб’єктами господарювання Ви робите свій внесок в забезпечення дотримання законності та верховенства права в нашій державі, підвищення добробуту кожного громадянина.
Здаючи в оренду житлові та інші приміщення без сплати податків, використовуючи найману працю без належного оформлення трудових відносин, реалізуючи товари і послуги без отримання відповідних дозвільних документів та сплати податків, використовуючи природні ресурси (надра, вода, ліс тощо) без нарахування та сплати відповідних податків і зборів окремі суб’єкти підприємницької діяльності і громадяни порушують норми статтей 67-68 Конституції України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відповідно до статті 68 – кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Скориставшись своїм конституційним правом (стаття 40) направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, Ви можете повідомити податкові органи про факти порушення податкового законодавства.
Податкові органи зобов'язані розглянути зазначені звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових регламентовано Законом України від 02.10.96 №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі – Закон).
Основні вимоги до звернення, визначені статтею 5 Закону, наступні:
 звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань;
 у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги;
 звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
 письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
 звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями.
Крім того необхідно враховувати, що згідно частини 1 статті 6 Закону письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Статтею 10 Закону встановлена заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях, а саме:
 не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемляє права і законні інтереси громадян;
 не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення;
 на прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи;
Ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи.