Вклонитися братській могилі, де захоронено рідного дядька, приїхала його 62-річна племінниця з далекого Приморського краю

Схиливши голову у важкій задумі, стоїть над братською могилою вилитий із бронзи солдат. У ній знайшли свій вічний спочинок 34 червоноармійці. Поміж них – Павло Поліщук, 1910 року народження, призваний до лав армії з далекого Приморського краю.
Із обох боків пам’ятника розміщено реконструйовані восени гранітні плити. На них викарбувано прізвища воїнів-визволителів – уродженців Зеленої Діброви, загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни та тих, хто передчасно пішов із життя в післявоєнний період. За могилою дбайливо доглядають місцеві жителі.
Вклонитися землі, в якій спочиває Павло Поліщук, ще в 70-і роки спочатку приїздив  його брат із сином, згодом могилу відвідала й сестра. І ось знову – зустріч. Цього разу провідати рідного дядька вирішила його племінниця – Зоя Шевченко. В свої 62 роки вона зважилась і подолала досить таки чималу відстань, адже  від її домівки тільки до Москви – 9 тисяч кілометрів! А далі шлях жінки проліг через Україну до Городищини, в Зелену Діброву, куди не раз кликала пам’ять серця.
Як з’ясувалося, її дідусь і бабуся були родом із Чернігівської і Брянської областей, а опинилися у Примор’ї на початку ХХ століття після переселення. В новому краї сім'я свято зберігала свої національні традиції.
Зі сльозами на очах, стримуючи душевне хвилювання, Зоя Олександрівна прийшла до братської могили, шанобливо вклонилась їй та поклала квіти. В голові роїлися сотні думок, тож подумки розповідала родичу чим живе нині його родина, як розбудовується Приморський край.
Шановну гостю запросили відвідати сільський краєзнавчий музей, де вона була приємно вражена побаченим. Жінка добре пам’ятає, як у бабусиній скрині знаходилися вишиті сорочки, рушники, скатерки. Але такого розмаїття старовинних речей їй ще не доводилося бачити!
Незабутньою була й зустріч із учнями сільської школи. В кімнаті-музеї зберігається книга про Приморський край із дарчим підписом від родини Поліщуків (1985 рік).
Зоя Олександрівна подякувала всім жителям Зеленої Діброви за збереження пам'яті про її рідного дядька Павла Поліщука та усіх воїнів, хто боронив рідну землю від фашистської нечисті та загинув у страшному пеклі війни.
Під час розмови з сільським головою Ігорем Щербаком вона пообіцяла, що навіть якщо їй уже не доведеться приїхати знову, то її діти і внуки обов’язково відвідають Зелену Діброву.
Від імені всієї громади сільський голова вручив Зої Шевченко книгу про
Зелену Діброву, окремі сторінки якої присвячені подіям визволення Городищини. Там, у списку загиблих і похованих, є й прізвище її близького родича Павла Поліщука.
Спілкуючись із жителями села, Зоя Шевченко була вражена їхньою гостинністю й доброзичливістю.
– Я задоволена своєю поїздкою, – сказала на прощання гостя. – Душа радіє від того, що виконала обіцянку матері вклонитися могилі її брата, мого дядька, що прах рідної мені людини покоїться на такій щедрій на добро та гостинній землі.
На знімку: Зоя Шевченко із місцевими школярами.


За інформацією відділу з питань

внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю

апарату Городищенської райдержадміністрації

Источник: Черкаська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике