Тролейбусники мають принцип, який допомагає виживати

Доведено, що після метро тролейбус – найбільш екологічний транспорт. За статистикою один «рогач» здатний за­мінити 15 маршруток, що дозволяє розвантажити дороги великих міст. У Рівному на дев’яти маршрутах щодня працює 63 тролейбуси, а всього у тролейбусному парку 78 машин. Уже 22 роки керує комунальним підприємством «Рівнеелектроавтотранс» досвідчений транспортник Степан ЗАГИНЕЙ. Напередодні 38-го дня народження підпри­ємства (це буде 24 грудня) ми зустрілися зі Степаном Яковичем, щоб поговорити про проблеми сьогодення і перспективи розвитку тролейбусного транспорту в Рівному.
– Степане Яковичу, часто виконавець і споживач мають протилежні думки про послуги, які надають і отримують. А яка ваша думка?
– Цього року ми не отримали жодної скарги, особливо з надання послуг соціально незахищеним громадянам. Хоча експлуатуємо найстаріший електротранспорт в Україні, зате маємо найкращі фінансово-економічні показники. Щокварталу протягом останніх п’яти років отримуємо перше-друге місця в галузі. Це реальні показники роботи нашого колективу і всеукраїнське визнання.
Щодня підприємство збирає від 40 до 43 тисяч гривень виручки. За останні 5-6 років ми наростили базову кількість тролейбусів до 78 одиниць. Наші ж найближчі сусіди за цей час її зменшили. Хоча випускаємо на маршрути найбільше транспорту, проте субвенцію від держави маємо найменшу. За дев’­ять місяців цього року зібрали 9,8 мільйона гривень виручки, і держава запланувала нам 9 мільйонів субвенції, а в Луцьку зібрали 3,4 мільйона гривень, то їм передбачили 12,5 мільйона гривень субвенції. Такі ось перекоси в державному плануванні.
– Завдяки ж чому тролейбусний парк зростає і вам удається тримати його працездатним? Тяжко повірити, але на маршрутах працює навіть придбаний підприємством перший тролейбус.
– Щоб зберегти інвентарну кількість машин, ми пішли шляхом придбання тролейбусів чеського виробництва, які були у використанні, але ще мають хороший ресурс. За два з половиною роки придбали 11 таких тролейбусів. І це завдяки налагодженій співпраці з чехами на довірливих стосунках і дотриманні даного слова. Особливо активно вона розвинулася, коли міським головою став Володимир Хомко. Разом з ним ми побували в Чехії, познайомилися з партнерами, підібрали першу партію машин, заклали одну ціну на весь термін угоди – близько 20 тисяч євро за тролейбус із доставкою та розмитненням. Нам навіть удалося взяти два тролейбуси в роз­строчку. Вони вже працюють на рівненських маршрутах, а оплату місто здійснить у 2013 році. У нашому парку залишаються ще 36 тролейбусів старого випуску (9-ТР), тобто менш як половина, але в нас вони ще працюють.
– У чому ж секрет такої працездатності машин?
– Секрет у людях. Вони досконало знають матеріально-технічну частину тролейбусів і те, як технічно грамотно вийти з будь-якої ситуації. Адже для старих тролейбусів на ринку вже 15 років немає запчастин. Ми деякі купуємо в Білорусі, співпрацюємо із заводами України. А на під­приємстві маємо відділення, яке займається реставрацією запчастин, що були у вжитку. Щороку капітально ремонтуємо 12 тролейбусів і 24 піддаємо середньому ремонту, бо це запорука забезпечення їхньої щоденної роботи на лінії. Усе це плюс високий професіоналізм колективу гарантують, що кожен пасажир буде доставлений на місце призначення здоровим і вчасно. А щодня перевозимо майже 80 тисяч рівнян і гостей міста.
– Високий професіоналізм вимагає високої оплати праці.
– Середня заробітна плата на підприємстві 2750 гривень. Водії в середньому заробляють по 3800, а кондуктори – по 2400 гривень завдяки тому, що отримують надурочні. Через нестачу цих кадрів (робота водіїв і кондукторів дуже важка) ми їх залучаємо до роботи у вихідні, тому й отримують такий непоганий заробіток. Проте, щоб утримати підприємство на плаву, п’ять місяців колектив працював по чотири дні на тиждень. Втратили 20 відсотків зарплати, але уникнули півтора мільйона гривень збитків.
Найбільші наші збитки від того, що ми перевозимо 65-67 відсотків пасажирів пільгових категорій, за яких держава мала б відшкодувати підприємству 18 мільйонів гривень, а отримаємо лише 12 мільйонів.
Оскільки наше підприємство енергоємне, то в останні роки держава дозволяє за рахунок субвенції проводити заліки за спожиті електроенергію, тепло і воду. Крім того, оплачувати електроенергію нам дозволили за такими тарифами, як для населення. Звичайно, це полегшує наше фінансове становище.
– Степане Яковичу, з огляду на фінансову кризу в державі чи є перспектива розвитку тролейбусного господарства нашого міста? Адже купити новий тролейбус, а тим більше запустити нову лінію – справа не з дешевих.
– Надіятися тільки на державу не можна. Але й не можна не планувати перспективу розвитку екологічного транспорту, який сьогодні використовують у 380 містах світу, і їх число з кожним роком зростає.
Бажання міської влади й нашого колективу – розширювати мережу руху. На жаль, нинішній фінансовий стан цього не дозволяє. Ми це розуміємо, тому разом із міським головою Володимиром Хомком розвиваємо ідею придбання тролейбусів, які могли б автономно рухатися без контактної мережі. Це дуобуси, на яких має бути другий двигун (на бензин чи дизпальне), який і забезпечуватиме життєдіяльність цієї машини. Разом із Володимиром Євгеновичем ми побували на Луцькому заводі, де попросили втілити цю ідею в життя. Новий тролейбус буде дорожчий на 200 тисяч, ніж звичайний, але в такому разі місто зекономить на будівництві тролейбусної лінії декілька мільйонів гривень.
– Ідея гарна, але наскільки вона реальна?
– Вона має майбутнє, бо веде до економії великих бюджетних коштів. Міська влада вже робить певні напрацювання в цьому напрямі. Цього року почали ремонт окремих міських вулиць із урахуванням вимог, які ставляться до технічних умов руху таких тролейбусів. Це зробити нелегко, але хто не планує і не втілює ідеї в життя, той не працює, не рухається, не йде вперед. Уявіть, як добре було б за рахунок дуобусів продовжити сьомий, восьмий і дев’ятий тролейбусні маршрути. Маючи такі специфічні тролейбуси, ми могли б довозити пасажирів до великих торгових центрів на Макарова, до зоопарку та кладовища «Нове». Але це неблизька перспектива.
– Степане Яковичу, що б ви хотіли сказати своєму колективу напередодні дня народження підприємства?
– Я низько кланяюся людям за їхню відповідальність, майстерність, талант і бажання працювати, бо без цього підприємство не було б кращим в Україні. Це їхніми руками створені хороші умови для праці та відпочинку. Завдяки їм діють сауна, басейн, зимовий сад, більярдна, гуртожиток, база відпочинку в селі Ходоси, чудовий сквер і неповторні клумби, які радують нас своєю красою від ранньої весни до пізньої осені. Навіть у найскладніші фінансові часи ми знаходимо можливість замінити частину поганого даху, відремонтувати підстанцію, пофарбувати обладнання чи впорядкувати територію. Тобто завжди тримаємо порядок і працюємо на півкроку попереду часу.
На підприємстві трудяться цілими родинами. Наприклад, родина Гаращуків представлена аж сімома працівниками, по троє працівників із Степанюків, Ярмольчуків, Дашкелів, Пацаловських та інших родин. Мене це тішить, адже наш тролейбусний парк – це підприємство цих людей. Вони його зберегли в скрутні часи. І я з радістю приймаю на роботу їхніх рідних і близьких. Бо вони працюють на совість для підприємства, а значить і для себе.

Источник: Регiоальний портал - РIВНЕ | Прочитать на источнике