![Черкащанка може стати джокером шоу](http://www.pres-centr.ck.ua/ximages/news/articles/normal/30352.jpg)
Вона з легкістю потрапила в сотню найкращих танцівників України. Потім був важкий відбір у ТОП-50. Проте за крок до оголошення "20-ки" її зупинили судді.
Нині 24-річна танцівниця з Черкас має унікальний шанс стати джокером танцювального проекту "Танцюють всі-5", що проходить на каналі СТБ. Для цього необхідно небагато – підтримка рідних Черкас.
Ми зустрілися із Оленою Головенкіною у піцерії, що в "Хрещатик-Сіті". Тут же в ТРЦ, але кількома поверхами нижче її власна студія танцю "Пару Па". Олена віддала 18 років свого життя танцю і балетній хореографії. Свою кар’єру починала в балетній студії "Болеро", потім в шоу-балеті "Ренесанс" і "Екстазі". Нині мріє про створення у Черкасах танцювального міні-театру.
Свою боротьбу в проекті "Танцюють всі-5" вона розпочала ще у лютому цього року. А вже у жовтні у запеклому протистоянні виборювала право потрапити до фінальної частини шоу.
– Чому вирішила брати участь у проекті "Танцюють всі"?
– Я брала участь у шоу "Танцюють усі-3". Але тоді не потрапила в 100 найкращих. Чогось напевно тоді не вистачило, щоб піти далі…
Четвертий сезон довелося пропустити через травму коліна. А вже у п’ятому взяла участь. Зазвичай у січні проходить кастинг, а вже потім у травні зателефонували і повідомили готувати сольний виступ. До сотні потрапила не одразу. Довелося танцювати хореографію. Сольник у мене видався занадто агресивним, хоча і танцювала свій улюблений, рідний стиль – контемп. Судді подивилися і сказали, що хочуть побачити мене, як я танцюватиму в парі. Після хореографії судді розхвалили мене, стільки приємних слів почула у свою адресу.
– Які відчуття вже після того, як виступила і зрозуміла, що ти в "100" найкращих?
– Відчуття радості і втоми. Кастинг тривав цілий день – з 9 ранку до 23 вечора. Я відчувала, що пройду. Сильного хвилювання, як у третьому сезоні, не було. Пригадую зараз свій виступ трирічної давнини. Він кардинально відрізняється від цьогорічного. Зараз хореографія стала кращою. Тому і впевнена була у перемозі.
– Вітали знайомі і родичі?
– Звісно. Мій хлопець Давид був завжди поруч. Він сидів у залі, дивився, вболівав, підтримував. Приносив "Снікерси", бо поїсти нормально не було можливості. На цьому відбір до сотні і завершився. Ми поїхали додому. Нам повідомили, що зателефонують за місяць.
– Час між кастингом і відбором витратила на підготовку чи жила звичним життям?
– Звісно, готувалася. Їздила на майстер-класи. Опановувала нові стилі з різними хореографами. Річ у тім, що на відбір потрібно було приготувати 3-4 сольні номери, які мали б знадобитися, наприклад, коли танцюватимеш соло за життя. Я підготувала чотири номери: 1 – хіп-хоп, 2 – контемпи та 1 джаз-фанк. Вони мали кардинально відрізнятися один від одного по емоційному наповненню. Правда, мені знадобився лише один сольник з чотирьох.
– Як проходив відбір у танцювальному таборі?
– Через місяць ми приїхали. Цього року відбір проходив не в Ялті, а в Пирогові, що під Києвом. Нас поселили у гуртожиток. А вже о пів на третю ночі Влад Яма і Костянтин Томільченко почали будити. Нас вивели на вулицю, розбили по парах і сказали: ось вам музика, одна година часу і необхідно було зробити танець. Мені в партнери попав хлопець з Казахстану. Він хопер, танцює хіп-хоп і поппінг. У нас народився номер, який об’єднував в собі контемп і хіп-хоп. Трохи його зв'язок, трохи моїх, додали підтримок. Виступили, нам сказали, що ми проходимо і можемо йти відпочивати. Річ у тім, що ми рано встали, тому відпочинок був доречним. Своїх приколів там вистачало.
– А саме?
– Кожного разу, виїжджаючи на відбір у Пирогове, збирали речі. І з чемоданами їхали в село. Це робилося для того, якщо ти вилітаєш, то в гуртожиток не повертаєшся. А якщо проходили, то з валізами їхали назад і знову заселялися, розпаковувалися речі.
– Під час відбору чия хореографія для тебе була найскладнішою?
– Аргентинське танго Влада Ями. Воно саме по собі складне. Плечі, руки, повороти, робота корпусу. Якщо в контемпі чи джаз-фанку, можна зімпровізувати, додати чогось свого, то в танго цього не можна. Мені, наприклад, було складно. У Тетяни Денисової хореографія була не складною. Але дуже швидкою. Хореографія Костянтина Томільченка для мене була легкою. Вона мені найбільше сподобалася. Тому і танцювалася легко і невимушено.
– А що складного саме для танцівників?
– Брак часу. На сцені було 100 осіб. Сама сцена невеличка. Було складно танцювати, особливо робити підтримки – не доведи боже когось задіти. Крім того, погодні умови. Кілька разів зранку був дощ. Ми готувалися на майданчиках під відкритим небом, а вже виступи були в Києві.
– Коли судді сказали, що ти не проходиш далі, які почуття, що відчувала?
– Засмутилася. Хоча на той час була настільки виснажена тренуваннями. Ми спали по кілька годин. Засмутилася тому, що судді не сказали, що не так, над чим ще варто працювати. Хотілося почути від них критику, дізнатися, чому не проходжу далі, але так і не почула.
– Зараз на проекті влаштували голосування за джокера. Обирають ще двох танцівників – хлопця та дівчину – які потраплять в 20-ку і виступатимуть в фінальній частині. Хотілося б продовжити участь у шоу?
– Звісно, що хочеться потрапити в фінальну частину. Тим більше, що обирають з тих 30, які були в 50-ці. Шкода, але в ТБ-версії не показали усі мої виступи. Був показаний лише один груповий танець. Тому люди, які б хотіли подивитися хронологію моїх виступів, не зможуть цього зробити. Хотілося б, щоб жителі Черкас підтримали і проголосували на сайті проекту.
– Під час відбору з кимось із учасників здружилася?
– З дівчатами, з якими жила в одній кімнаті. Це Соня Геворкян та Катерина Губська. Ми разом заселялися в одну кімнату, виступали одна за одною і проходили далі. Зараз вони в двадцятці. З деякими учасниками нині підтримую зв'язок, переписуюсь в соціальних мережах. Найчастіше із Сонєю і Сергієм Авакяном.
– Які відчуття після проекту? Можливо щось змінилося в твоєму житті?
– З’явилася впевненість. Відчуття того, що я можу зробити багато чого. Коли випадає такий шанс, то треба брати і працювати. Все у твоїх руках. З’явилася чимало знайомств. Отримала неоціненний досвід. Треба вірити в себе. Не боятися і пробувати.
– Ти чимало їздиш Україною, буваєш на майстер-класах в різних містах. На скільки балів ти оцінюєш танцювальну культуру в Черкасах?
– На шість по десятибальній шкалі. Я не кажу, що у нас немає талановитих танцівників. Вони є, і вони виступають, досягають певних вершин, прославляють місто. Проблема в тому, що в Черкасах дуже мало танцювальних напрямків, особливо з нових, модних популярних стилів. Великий поштовх до розвитку танцювальної культури в Черкасах дав "Майданс". Максим Оробець молодець. Йому вдалося об’єднати молодь. За моїми спостереженнями, за останній рік Черкаси посилилися в танцювальному плані.
– Про що мріє Олена Головенкіна?
– Хочу створити в Черкасах танцювальний міні-театр, щоб відвідувачі мали можливість насолоджуватися сучасними популярними танцями, балетними постановками тощо. Крім того, одна з моїх мрій – це створення в місті танцювального проекту. Хочеться виступати і показувати людям не те, що вони зазвичай бажають – гоп-ца-ца під народну музику, а те, що зараз є модним, високотехнічним і емоційним.
Довідка:
Олена Головенкіна, 24 роки. Народилася і виросла в Черкасах. Навчалася в ЗОШ №17.
Закінчила Черкаський національний університет. За спеціальністю – психолог.
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Черкащанка може стати джокером шоу "Танцюють всі-5""