Те, що хтось знатиме, як ви проголосували – міф

Виборець захищений таємницею голосування. Відтак проконтролювати, кому віддає свій голос виборець, неможливо, стверджують черкаські експерти. Кандидати, які витрачають на купівлю голосів по кілька мільйонів, розраховують виключно на совість виборців. А також на те, що виборець не розуміє своєї відповідальності.
– Ми не втомлюємося повторювати: те, що хтось знатиме, як ви проголосували, – міф. Реальність – ніхто й ніяк. Камери на дільницях цього навіть не побачать. То хто в цій ситуації дурніший – виборець чи кандидат? – говорить координатор проекту "Черкащина: захистимо вибір" Юрій Сас. – А дурнішим буде виборець, якщо не зрозуміє, що він захищений таємницею голосування й може брати собі грошей, скільки завгодно і від усіх одночасно, але голосувати може, як вважає за потрібне.
За словами керівника обласного відділення Комітету виборців України Максима Михлика, у тріо "кандидат-гроші-виборець" працюють виключно моральні зобов'язання.
– Паспортні дані у людей записують для створення ефекту контрольованості. В селах таке дуже гарно діє, – додає Максим Михлик.
Підкуп виборців – прямий і непрямий – "бич" нинішньої парламентської кампанії і незмінний атрибут зі знаком мінус мажоритарної системи. Із 30 липня по 21 жовтня в обласному відділенні КВУ зафіксували 113 випадків підкупу. Кандидати не цураються нічого, щоби тільки виборець віддав їм свій голос. Природно, що за кілька кампаній, де змагаються не ідеї, а грошові знаки, середньостатистичний виборець "розбалувався".
– Здається, людям все одно, хто пройде в Парламент. Зі 100 осіб, які приходять на зустрічі, 90 підійдуть і спитають: "А що ви нам привезли? А скільки ви нам дасте?" – зізнається один із кандидатів-мажоритарників Олексій Малиновський.
Причому меркантильні виборці живуть не лише в далеких від міської цивілізації селах.
– Йду собі зі своєю "валізою" по Черкасах – до мене прямо на вулиці підходять і питають: "А ти гроші роздаєш?" – розказує майже анекдотичну ситуацію один із координаторів Громадської мережі "Опора" в області Сергій Варич. Можна б посміятися, якби не було так прикро: у селах до 50% тих, хто взяли гроші, відчувають себе зобов’язаними проголосувати за людину, котра їх заплатила, у містах – близько 30%.
– Іде розрахунок на те, що людина не до кінця розуміє свою роль як виборця. А 150 гривень – це просто привід встановити контакт із виборцем, – каже Юрій Сас. За його словами, на такий "контакт" із електоратом деякі з кандидатів-мажоритарників закладають у бюджет виборчої кампанії по 10 мільйонів гривень. Бо знають, що, пройшовши до Парламенту, не лише "відіб'ють" витрачені гроші, а й отримають у кілька разів більше.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике