Що страшніше: зброя, сир чи політики?

Колонка редактора
На фоні найбільшого скандалу тижня зі знайденими в Сирії ящиками для боєприпасів з українським маркуванням пригадався анекдот часів Кучми і "кольчужного скандалу": "На базі талібів у Афганістані військами НАТО виявлено станцію радіотехнічної розвідки "Кольчуга" з написом "Зроблено НЕ в Україні"...
У випадку із зеленими ящиками, знайденими у мечеті, відбитій урядовими військами у повстанців у місті Алеппо, дещо складніше – на них маркування Луганського патронного заводу. Того самого, який ось уже 117 років є головним постачальником патронів для армії спочатку Російської імперії, потім СРСР, а тепер України. У Луганську не приховують співпраці з Єменом, Конго, Білоруссю, Грецією чи Польщею. Але офіційний Київ обурився, коли почув про Сирію – "гарячу точку", постачання до якої заборонені Радою безпеки ООН. Підозра у торгівлі зброєю в обхід ембарго – річ занадто серйозна, щоб нею жартувати. Український МІД підтвердив, що був контракт на постачання для армії Саудівської Аравії, але як ящики звідти могли перекочувати до Сирії – залишається загадкою. Втім, журналістам Бі-бі-сі, які розповсюдили цю інформацію, сирійці навіть не дозволили відзняти на відео вміст ящиків. Аби потім не виявилося, що в них були тільки контрабандні горілка з салом...
У сусідній Росії – свій "збройний скандал", причому не десь за морями, а вдома, "не відходячи від каси". Під Оренбургом "впустили" старі снаряди, які збиралися утилізувати – та так впустили, що після серії вибухів довелося евакуювати жителів трьох населених пунктів. Командування російської армії, яке зазвичай любить розповідати про її могутність, порадувало і цього разу. "Отци-камандіри" підтверджують, що внаслідок детонації вибухнуло (увага!) майже чотири тисячі тонн снарядів і досі охоплена пожежею площа в 15–20 гектарів. Проте командування клянеться в тому, що (ще раз увага!) жоден військовослужбовець не постраждав. Оце так армія! Тисячі тонн вибухівки розносить на порох, перетворюючи на згарище десятки гектарів, а солдати великої армії – цілі.
Чим же можна налякати Росію? Хіба що українським сиром. Його в Москві бояться майже так само, як грузинської мінеральної води. Минулий тиждень ознаменувався черговим витком "сирної війни". Причому цього разу вже й Азаров став союзником Росії у заяві про те, що деякі наші сири таки "не такі"...
Добре, що у переліку "не таких" підприємств немає сироробів Черкащини. Не загрожує нам (тьфу-тьфу!) і збройний конфлікт – попри те, що боєприпаси на території області є. Ну, знайшли днями авіабомбу біля Хацьок, а в Цибулеві Монастирищенського району 15 старих снарядів – то їх підірвали сапери з МНС...
Що точно загрожує Черкащині – не зброя і не сир "неправильний", а політика. То одного кандидата в депутати відзняли прихованою камерою так, як і агентам ЦРУ не снилося. То інший кандидат, який і владу мав, і "дах" надійний", і грошей достатньо, і бажання депутатом стати – навіть більше, аніж треба, а раптом знявся з перегонів і "заліг на дно" так, що жоден журналіст не може добитися коментар отримати... А то опозиційний сайт так "завалили" хакери, що журналісти вже другий тиждень не можуть відновити його роботу...
Народна мудрість каже, що курчат восени рахують. У новітній Україні восени звикли підраховувать голоси виборців. Рахувати курс валют і звикати до нових цінників у магазинах будемо вже після виборів...

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике