Як допомогти хворому на бронхіальну астму?

Бронхіальна астма є проблемою світового масштабу. Від цього серйозного захворювання потерпають люди різного віку у всіх країнах світу.
Поширеність астми зростає, причому особливо швидко – серед дітей, в основному в урбанізованих зонах, де активно забруднюється довкілля, і алергія, що спричиняє астму, стає звичайним явищем. Актуальна ця проблема і для черкащан.
"Безжальна хвороба"
На Черкащині, за офіційними даними, на 10 тисяч осіб усього населення захворювання на бронхіальну астму діагностовано в 50 осіб (по Україні – в 52). Найбільше хворих виявлено у Ватутіному і Черкасах. Але це – лише офіційна статистика. За матеріалами дослідження, проведеного Інститутом фтизіатрії і пульмонології України, справжній рівень захворюваності астмою в Україні становить від 4% до 8% від усього населення, а це – понад 2 мільйони осіб. При цьому більшість хворих на астму не знає, чому їм важко дихається, бронхіальну астму їм не діагностовано, і ці люди не одержують належного лікування.
Бронхіальна астма, яку не лікують, – дуже небезпечна хвороба. Костянтин Паустовський, який мав цю недугу, писав про неї: "Астма – безжальна хвороба, яка змушує людину дихати на чверть дихання, говорити на чверть голосу, ходити на чверть кроку і думати на чверть думки... й тільки задихатися на повну силу без чвертей".
Розвиток бронхіальної астми пов’язаний з алергічною реакцією організму на, здавалося б, невинні подразники. Ця патологічна реакція викликає хронічне запалення у бронхах. В результаті – періодично виникають напади ядухи.
Саме напад є найхарактернішою ознакою бронхіальної астми. Передує йому поява свербежу в носовій частині глотки, вушних раковинах, у ділянці підборіддя, закладеність носа, відчуття відсутності "вільного дихання", кашель. Напад ядухи проявляється так званою експіраторною задишкою: вдих укорочений, видих подовжений. Хворому бракує повітря, йому важко говорити, мова уривчаста, малослівна. У грудях людини починає хрипіти, свистіти, дзижчати. Щоб полегшити свій стан, людина сідає на край ліжка й упирається в нього руками – у такому вимушеному положенні їй дещо легше дихається. За цим положенням тіла близькі можуть одразу зрозуміти, що їхньому родичу зле, навіть якщо сам хворий про це й не каже. Завершення нападу визначається кашлем з виділенням в'язкого харкотиння в мізерній кількості. Хрипи поступово вщухають, але посилений видих деякий час ще зберігається.
Симптоми хвороби можуть тривати декілька хвилин або й кілька годин. Відчуття хворого, який переживає напад астматичної задухи, Костянтин Паустовський описав так: "жорстка ядуха, коли здається, що легені залиті свинцем"...
Крім безпосередніх страждань, астма завдає суттєвої опосередкованої шкоди самопочуттю людей. Приміром, як показують дослідження, хворі на бронхіальну астму мають підвищену метеочутливість; впливом погодних умов викликано близько 30% загострень бронхіальної астми. Також установлено, що хворі на астму порівняно зі здоровими мають вищі показники тривожності, депресії та невротизації.
Астму можна контролювати!
Бронхіальна астма – хвороба, яку повністю вилікувати поки що неможливо. Проте, як зазначають міжнародні інституції у галузі охорони здоров’я, її можна ефективно "контролювати", тобто добиватися зменшення, або й повної відсутності проявів цієї хвороби. Сучасна медицина знайшла ефективні способи контролю бронхіальної астми. Людина, яка отримує лікування, живе звичайним життям. Яскравий приклад: астматики є серед відомих спортсменів і навіть олімпійських чемпіонів.
Щоб досягти контролю бронхіальної астми, потрібно в першу чергу отримувати призначене лікарем "базове лікування". Це – головним чином гормони-кортикостероїди. Деякі люди бояться самого слова "гормони", проте треба враховувати, що хворі на бронхіальну астму отримують ці препарати за допомогою спеціальних пристроїв – інгаляторів, тобто ліки впливають виключно на самі бронхи, зменшуючи запалення. У кров вони майже не потрапляють і на інші органи і системи практично не впливають.
На випадок, якщо виникне напад задухи, лікар призначить ще один інгалятор, який зараховують до так званих 2-адреноагоністів. Це – своєрідна "швидка допомога", яка дозволить буквально за кілька хвилин зняти напад. Проте зловживання 2-адреноагоністами може зашкодити, тому потрібно дотримуватися призначеного лікарем дозування.
Коли настає полегшення, досить ефективні й немедикаментозні методи, зокрема застосування аерозолів калійних і натрієвих солей (спелеотерапія – лікування повітрям соляних шахт, її штучний аналог – галотерапія тощо). Природна і штучна спелеотерапія широко розповсюджені як в Україні, так і в багатьох інших країнах світу. На Черкащині вона застосовується у санаторіях і лікувально-оздоровчих закладах.
Слідкуймо за собою!
Застосування ліків і процедур недостатньо для ефективного контролю бронхіальної астми. Потрібно, щоб людина, яка живе з цим захворюванням, уважно і відповідально ставилася до свого здоров’я, а близькі – створювали сприятливі умови для її нормального самопочуття. Тим паче, що нічого особливо складного в цьому немає.
Зазначених нижче правил також слід дотримуватися тим, у кого батьки, брати й сестри або інші близькі родичі хворіють на бронхіальну астму. Це означає, що у вашій родині схильність до астми – спадкова. Тому, щоб не захворіти, треба приділяти належну увагу профілактиці. При перших ознаках алергічних реакцій обов’язково необхідно проконсультуватися в лікаря!
Отже, по-перше, потрібно уникати алергічних реакцій будь-якої природи, особливо якщо ідеться про дихальні шляхи (алергія на пилок рослин, домашній і бібліотечний пил, лупу і виділення хатніх тварин, пух домашніх птахів тощо). У пору цвітіння рослин (особливо берези, дуба, ясеня, тополі, хвойних, каштану, трав і кущів) не варто відчиняти вікна, де живе людина з алергією, слід частіше робити у помешканні вологе прибирання (але людину з алергією від прибирання звільнити), частіше міняти постільну білизну, прибрати з помешкання килими та інші "пилозбірники", замінити пухові подушки синтетичними, виключити проживання хатніх тварин у помешканні з алергізованою людиною, вивести гризунів. Небезпечними можуть виявитися й домашні квіти – у землі вазонів можуть мешкати шкідливі грибки.
Оскільки коло алергенів, які впливають на здоров’я людини, може розширюватися, варто уникати не тільки того алергена, який викликає помітну реакцію, а й інших. Найнебезпечнішим алергеном є домашній пил (власне, не сам пил, а мікроскопічні пилові кліщі й грибки, які в ньому живуть), він викликає 60% випадків захворювання на астму. На другому місці – лупа, слина і сеча тварин. Тому, як ми не любимо своїх "братів менших", але якщо маємо алергію дихальних шляхів (із закладенням носа, нежитем тощо), жити з ними в одному помешканні не можна. Найбільше алергенів міститься у шерсті, слині й сечі котів. Крім того, сильним алергеном є дафнії – компонент корму домашніх рибок.
Якщо алергічну реакцію викликають ті чи інші продукти, їх необхідно виключити з раціону. У деяких людей алергію викликають медичні препарати. Якщо таке сталося, треба негайно проконсультуватися з лікарем, який призначив цей препарат.
По-друге, слід всіляко уникати застуди та грипу. Респіраторні віруси пошкоджують миготливий епітелій слизової оболонки бронхів, збільшуючи її проникність для алергенів і токсичних речовин. Поряд з цим під дією респіраторної вірусної інфекції різко підвищується чутливість нервових рецепторів підслизового прошарку бронхів. Ці чинники в результаті призводять до стану гіперреактивності бронхів і, як наслідок, до загострення астми.
По-третє, слід зробити все, щоб повітря, яким дихає хворий, було якомога чистішим. В ідеалі, слід перебратися в місця, де загазованість повітря найменша. Але, оскільки це, як правило, неможливо, треба хоча б вберегти хворого від наслідків активного і пасивного куріння. Нині куріння вважається одним із основних чинників, які впливають на виникнення і перебіг бронхіальної астми. Тютюновий дим містить більше 30 речовин (поліциклічні вуглеводні, окисел вуглецю, окисел азоту, аміак, акролеїн тощо), які збільшують ризик розвитку і ускладнюють перебіг бронхіальної астми.
По-четверте, слід берегти хворого на бронхіальну астму від надмірних фізичних і психоемоційних навантажень. Ступінь можливих фізичних навантажень та режим спортивних тренувань слід встановлювати спільно з лікарем.
По-п’яте, потрібно уважніше слідкувати за погодою. Під час поганих погодних умов, якщо це можливо, слід поберегтися, зайвий раз не виходити на вулицю.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике