Вибори стартонули... Кандидате, май совість!

Колонка редактора
Кандидати, землячки мої! Хай навіть частина з вас землячками мені стала тільки після того, як "підрегулювала" собі прописку... Скажу вам відверто: ви настільки ж далекі від того, щоб я розумів вас і підтримував, як Гваделупа – від проблем Євросоюзу. Щоб прояснити для тих із вас, хто в географії настільки ж "сильний", як і у прізвищах письменників та поетів, уточню: Гваделупа – це заморський департамент Франції у Вест-Індії. Наче як і континентальну Францію, її мали б хвилювати проблеми тієї самої Франції і Євросоюзу – так ні ж... Отак і у нас з вами – проблеми зовсім різні, хлопці! Ви наче з Гваделупи, а я – не те, щоб у Франції, але і з більшістю з вас на одному гектарі не тільки голосувати не хочеться...
А вам, схоже, таки дуже хочеться протовпитися до корита у Верховній Раді? Тоді доведіть хоча б мінімальними справами (а не м’ячиками, розданими школярам, і гречкою, всунутою пенсіонерам), що ваша присутність у тій Верховній Раді буде так само хоча б мінімально оправданою! А як ні – то йдіть навіть не туди, звідки прийшли, а десь подалі від нас і поближче до Гваделупи – може, менше українське повітря псувати будете... Чесно сказати – вже просто нудить від ваших невиконаних обіцянок ( бо більшості з вас щось пообіцяти – як дурному з гори скотитися). Не маєте совісті перед людьми у своїх побрехеньках – посоромилися б хоч Неба! Причому, звертаюся у першу чергу не до тих, хто ще не тягав штани свої по кріслах депутатських, а до тих, хто не тільки приміряє вміст штанів до розмірів депутатських крісел, а вже давно вважає ті крісла продовженням своєї п’ятої точки. Не відчуваєш у собі сили й бажання виконати хоч частку своїх обіцянок – охолонь, бовдуре, і не лізь до парламенту! Нічого, що я так прямолінійно назвав тебе? Адже ти ще ніхто, і звуть тебе ніяк, потенційний кандидате. Ні імені в тебе, ні прізвища. Якщо ти чесний – все вищесказане тебе не стосується. Та й назвати бовдуром того, хто пре до Верховної Ради тільки заради власної вигоди, я маю повне право як "пересічний" виборець – я ж не називаю когось "казламі, коториє мєшают жить" тільки за те, що вони думають інакше, ніж я...
Чесно скажу: хоч я і журналіст, та чи не найменше у цьому житті хотів би орієнтуватися у назвах партій і прізвищах політиків. Щасливі скандинави уявлення не мають, яке прізвище того чи іншого їхнього міністра – і живуть від того не гірше. Американцям хоч Арнольда Шварцнегера губернатором став – але його розумові здібності і сила м’язів не мають ніякого впливу на дотримання законів держави і принципів демократії.
Інша річ – у нас. Від якогось часу я дещо песимістично почав дивитися на те, що відбувається. Але не настільки песимістично, щоб не вірити у перспективи країни... Настане час – і всі найодіозніші пики щезнуть з української політичної арени. Ще буде Україна самодостатньою і шанованою державою Європи, а не територією з обіцянками стати чиєюсь додатковою губернією.
Колись я боявся, що, досягнувши солідного віку, буду бурчати на адресу молоді, яка вона "не така як треба" – як звично бурчали старигани в часи СРСР. Зараз мені 41 – і я горджуся тим, що наша молодь розумніша від нас... Що її мова – українська, без поправок на "чаянья" сусідів. Що приклад державотворення і життя для неї – на демократичному заході, а не в іншому напрямку від наших кордонів, де досі здихатися деспотів не можуть...
Молодь – наше майбутнє. Я не закликаю забирати паспорти у бабусь на час виборів – я тільки раджу бабусям подумати про те, як після виборів житиметься їхнім внукам!..

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике