Колонка редактора
Спека буквально валить з ніг українців. Лікарі констатують збільшення кількості скарг на самопочуття. І навіть ті, хто на здоров’я зазвичай не нарікає, якщо вже й вимушені виходити на вулицю під палючим сонцем, то бродять в стані, близькому до самопочуття бедуїна, який бачить марево в пустелі. Та є українці, для яких марення – звичний стан, незважаючи на погоду й пору року. Це – політики, які марять владою. Їм не страшне сонце в небі, бо вони у стані постійного пошуку "місця під сонцем" у високих кабінетах. Про них занадто багато сказано, та й далеко не всі з них взагалі варті того, щоб про них говорили. Їм можна поспівчувати: більшість із них скорочує звичні відпустки і замість лежати десь на пляжі, звично затягує краватки і вдягає чорні піджаки. У них, як і в селян – "жнива". Лінькуватимуть зараз – і восени у них буде менше що рахувати... Як там буде з депутатами майбутніми – побачимо у листопаді. Нині ж на слуху – наші земляки, які у складі депкорпусу ще чинного складу Верховної Ради. Уродженця Умані, регіонала Вадима Колесніченка з подачі занадто уважного журналіста Вахтанга Кіпіані нині згадують частіше вже не як того, хто виступив ініціатором змін у гуманітарній сфері і експертом з того, якою мовою в Україні розмовляти треба. Кіпіані вказує на виступ Колесніченка, де цікаві “несостиковки” в галузі математики: регіонал каже, що батько його згорів у танку під час Другої світової, а сам нардеп народився 1958 року, через 13 років після завершення тієї війни... У сфері цифр прославився й інший регіонал, колись вірний соратник Юлії Тимошенко, а тепер безпощадний її критик, екс-мер Черкас Володимир Олійник. Каже, що отримане ним 17 (однозначно прохідне) місце у партсписку на вибори – для нього цілковита несподіванка. Ясна річ, не заради цього ж він боровся за "справедливість" стосовно до Тимошенко...
Вибори у жовтні мають всі шанси змінити розстановку сил у Парламенті. Приємно, що у списку об’єднаної опозиції на третьому місці – наш земляк Анатолій Гриценко зі звенигородського шахтарського містечка Ватутіне, а десятку замикає Микола Томенко з Чорнобаївщини. Як відомо, і коріння роду Віталія Кличка, який очолює "Удар" – з Черкащини і Ірина Геращенко у його списку – черкащанка. А ось Василь Шкляр, ще один славний син Звенигородщини, пішов на вибори по "мажоритарці". Причому по одному з округів Львівщини, а не рідної Черкащини. При цьому автор знаменитого "Чорного Ворона", книги про героїв Холодноярської республіки, пояснюючи своє рішення з гіркотою (чи так здалося?) мовив: "Нема пророка у своїй Вітчизні..."
До речі, про Холодноярщину. Останнім часом деякими політиками відновлено радянську практику поливання брудом борців за волю України – вояків УНР, холодноярських та інших повстанців початку 1920-х років, бійців УПА.
Натомість до редакції "Прес-Центру" регулярно надходять схвальні відгуки наших читачів про публікації на тему визвольної боротьби й участі в ній наших земляків. Днями автору цих рядків довелося спілкуватися з екс-очільником СБУ Валентином Наливайченком. Він зазначив, що в часи, коли керував СБУ, доступ до архівів спецслужби був максимально спрощений. Історичну правду треба шукати саме в документах тих часів, переконаний екс-очільник спецслужби. Мало того, родичі репресованих і знищених більшовицькою владою українців повинні мати змогу отримати з кримінальних справ НКВС-ГПУ фотокартки і речі, вилучені колись як речові докази. Ці речі загиблих можуть стати єдиним, що нагадуватиме про них нащадкам.
Наші публікації теж допоможуть уціліти пам’яті. Бо на жаль, у Вітчизні нині не тільки пророків мало, а й справжніх героїв. Частіше знаходимо їх у минулому — тих, хто клав життя не за місце під сонцем влади, а за вільне небо над Україною...
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Про славних предків і відомих сучасників..."