Логопед: "Заїкання не на язиці, а в думках..."

Проблема лікування заїкання до нинішнього часу залишається до кінця не вирішеною. За статистикою, від заїкання у всьому світі потерпають 3-5% людей.
– Заїкання – досить поширена проблема в усьому світі, – говорить логопед Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру Тамара Іванова. – Дослідники в різних країнах по-своєму підходять до вивчення механізму й причин заїкання. Більшість учених схиляється до думки, що причиною заїкання є дисбаланс у міжпівкульній взаємодії головного мозку. При заїканні домінантна права півкуля мозку.
Саме ця півкуля, наголошує логопед, "відповідає" за чутливість, емоційність, інтуїцію, творчість, образне мислення. Натомість ліва півкуля – за аналітичну діяльність, логіку, схильність до точних наук.
– Діти із заїканням, з одного боку, надзвичайно творчі особистості та приносять багато користі суспільству, – каже Тамара Іванівна. – Та водночас такі люди надзвичайно чутливі, вразливі й більш схильні до неврозів.
Серед людей із заїканням чимало ліворуких, адже в них також права півкуля розвинута краще. Лікар-логопед наголошує: навіть якщо у дитини, що заїкається, провідна права рука, то у неї може бути прихована ліворукість.
Зазвичай батьки вказують на переляк як на причину виникнення несподіваного заїкання. Мовляв, дитина почала заїкатися через п’яного сусіда, собаку, після пожежі чи грози. Втім, як зазначає Тамара Іванівна, ці ситуації лише підштовхують до заїкання, яке уже закладене в людині.
– Із заїканням дитина не народжується, – розповідає Тамара Іванова. – Вона з’являється на світ зі схильністю до заїкання, яке проявляє себе у 2–4-річному віці, або дещо пізніше. Наприклад, у першому класі. У старшому віці така вада мовлення з’являється дуже рідко. Скажімо, дитина, яка не заїкається, але схильна до цього, коли піде в дитячий садок і почує когось із подібною проблемою, легко переносить таке ж мовлення на себе. І навпаки, заїкання може навіть і не виникнути, якщо людина народилась і зростає у сім’ї зі спокійним вихованням і чує навколо себе неквапну мову батьків.
Між іншим, спеціалісти стверджують, що схильність до заїкання є спадковою й у сім’ї або й серед далеких родичів не рідкісні заїкання або ліворукість.
При вивченні мовного апарату людей із заїканням дослідники не знаходять будь-яких вад. Тамара Іванова наголошує – їхні мовні зони кори головного мозку, язик, губи, голосові зв’язки та дихальна система у порядку.
– Якби були якісь порушення мовного апарату, то людина заїкалась би постійно, – розповідає Тамара Іванівна. – Але ж діти й дорослі з цією проблемою заїкаються тільки в емоційно значущих для них ситуаціях. Заїкання у дитини не на язиці, а у голові й думках. Психоемоційні проблеми провокують заїкання.
Внаслідок судом, які виникають під час розмови у м’язах язика, губ, м’якого піднебіння або нижньої щелепи людина мимоволі зупиняється під час висловлювання або змушена повторювати окремі звуки та склади.
Часто діти очікують оцінки оточення з приводу поганої вимови й можливого негативного ставлення до неї. Насправді це перешкода виправленню вимови. Логопед наголошує – дорослі не повинні фіксувати увагу дитини на заїканні й вказувати їй на цю ваду. Інакше відбувається лише посилення заїкання.
– Коли дитина чує фрази на зразок – "скажи ще раз, адже ти заїкнувся", "треба говорити красиво" і подібне, вона починає зациклюватися на вадах і говорити собі, що з нею щось не так, – каже Тамара Іванівна. – В результаті, дитина починає боятися говорити, а страх помилок тільки посилює заїкання.
Самі ж діти під час розмови з логопедом кажуть, що їм найбільш складно розмовляти з незнайомцями та суворими людьми або ж якщо на них хтось кричить. Діти хвилюються й у них порушується дихання. Напруження в тілі охоплює дихальний апарат, і мовлення набуває ознак заїкання.
– Заїкання стоїть осторонь інших мовних патологій, – говорить Тамара Іванова. – Роботи над формуванням суто правильної вимови замало. При заїканні важливо подолати психологічні проблеми, які спричиняють ваду вимови та гальмують процес її виправлення. Перш за все, треба змінити образ дитини в її ж очах, навчити її допомагати собі, підбадьорювати себе, заспокоюватися у складній ситуації й хвалити себе за добре виконану роботу. Водночас необхідно підключати й нескладні логопедичні прийоми.
Заїкання можна розглядати як невроз мовлення. Логопед наголошує: працювати над подоланням заїкання – значить формувати у розумної, обдарованої й талановитої дитини інший, значно сильніший погляд на життя. Необхідно зміцнити характер дитини і сформувати сильну особистість. Адже страх, невпевненість та скутість тісно пов’язані із заїканням.
– Нерідко помічаємо, що коли виправляють мовлення, то певною мірою змінюється навіть життя людини, – розмірковує Тамара Іванівна. – Вона стає сміливішою, енергійнішою, розкутішою й досягає успіху.
За словами логопеда, батькам не потрібно вдаватися до самолікування дитини із заїканням, а звертатися по допомогу до фахівців.
– Також батькам не слід боятися звертатися по допомогу до психіатра або невропатолога, – каже Тамара Іванова. – Тільки вони зможуть заспокоїти нервову систему дитини.
Водночас, каже пані Тамара, заїкання не стає на заваді до успіху. Чимало людей із такою проблемою є й серед відомих діячів. Так, порушення мови мали Мерилін Монро, Вінстон Черчілль, Льюїс Керол, Ісаак Ньютон, Брюс Вілліс. Якщо молода людина із заїканням не зациклюватиметься на цій ваді, вона, безумовно, буде успішною і в особистому житті, і на роботі.
– Не потрібно вважати заїкання перешкодою до знайомства з симпатичною тобі людиною чи при виборі роботи, – говорить логопед. – Молоді люди із заїканням можуть вступати до будь-яких навчальних закладів, щоправда, окрім військових.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике