"Зараз нам зрозуміло, що Оля була живим контейнером з органами"

Страшна трагедія прийшла в сім’ю черкащан – батьків 23-річної Ольги Шевченко. 6 травня цього року вона в Києві пішла на роботу і зникла. 11 травня її тіло знайшли за 1 тис. км від столиці на 49-ому кілометрі перегону Воловець-Скотарське на Закарпатті.
Слідство встановило, що тілесні ушкодження виникли в результаті залізничного травмування. Ані слідів насильницької смерті, ані алкоголю в крові дівчини судово-медична експертиза не виявила. Висновок слідчих – дівчина вчинила самогубство. Батьки Володимир та Ірина Шевченки наполягають на комісійній експертизі. Вважають, що дівчину використали для примусового донорства органів. На їхнє клопотання 2 липня Закарпатська транспортна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом умисного вбивства. Повторну судово-медичну експертизу мають провести в Черкасах.
– Нам досі не прислали постанову про порушення кримінальної справи. Закарпатські правоохоронці наполягають на тому, що сталося самогубство. Але після нашого власного розслідування ми переконалися, що на тілі Олі не було синців, які обов’язково з’явилися б, якби вона вистрибнула з потяга. Лише на кісточках рук незначні подряпини, можливо, наслідки її боротьби. І над бровою розрубано, десь 6 см, зашито стіжком. Я думаю, що це зробили вже після смерті, – каже батько Володимир Шевченко.
Ольга Шевченко закінчила в Черкасах гуманітарно-правовий ліцей. Опісля у Києві – університет "Східний світ" за фахом "китайська філологія". Дуже добре знала й англійську. В березні цього року мала їхати на практику в один з університетів Китаю. Але вирішила підзаробити грошей і влаштувалася дизайнером в одну із фотостудій. Планувала попрацювати перекладачем на "Євро-2012".
– Про зникнення Олі нам повідомила колега Ірина, з якою вони разом винаймали квартиру. Ми подали відповідну заяву в Шевченківський райвідділ міліції Києва. Протягом кількох днів самі їздили по тих місцях, де могла бувати Ольга, шукали її, але безрезультатно, – продовжує Володимир Володимирович.
Через тиждень Шевченки дізналися про смерть доньки.
– По дочку поїхав без дружини, бо не знав, як сам це переживу. Для Олі взяв її сукню з випускного, – крізь сльози згадує батько. – Мені віддали її сумочку. В ній не було ані речей особистої гігієни, ані косметики, які б доводили, що дочка збиралася в дорогу. Одягу тоді не віддали. На фото з місця трагедії, яке показували колегам Олі – чужа людина. В якихось гумових чоботях, просторих шортах і білій куртці з капюшоном. В Олі такого одягу взагалі не було.
Батьки вважають, що доньку могли викрасти "на органи".
– Судимо по розрізах на її тілі, вздовж і впоперек. Ми з цього приводу багато чого "накопали". Досвідчені медики розказали анонімно, і ми дізналися з Інтернету. Є термін "поставити людину на хрест". Той, що впоперек, ріжеться ножем-тесаком. З метою різкого відтоку крові, щоб звільнилися органи й не було закупорки судин. І найстрашніше, роблять це на живій людині й без наркозу, щоб не постраждали нирки. Справжня "живодерня". Розрізи потім видають за залізничні травми. В Олі місця вздовж і впоперек грудей були перемотані бинтами. Нехай мені пред’являть якусь іншу версію, яка б усе це пояснювала. Це що, дія якогось маніяка, якого прикриває вся міліція? Чи є якийсь дядько-товстосум, якому давно вибрали максимально сумісні йому органи? Судмедексперти нам, як би по-батьківськи, порадили, щоб ми нічого не "копали". Бо нічого хорошого для родичів це не приносить. Мовляв, поховайте і заспокойтеся. Але тепер, хоч я і не лікар, за останні два місяці багато чого з’ясував, зокрема який вигляд має тіло після перерізу поїздом.
Володимир Шевченко вимагає, щоб повторну судмедекспертизу проводили в присутності його, кількох судмедекспертів та спеціалістів від науки. А розгляд справи передали в Київ.
– За весь час слідчий із Закарпаття жодного разу не спитав, що ж у нас за факти і докази, чого нас беруть сумніви. На наші дзвінки одна відмовка, що "це таємниця слідства, я працюю, не заважайте". Були дні, коли він просто не відповідав на наш дзвінок, – веде далі Володимир Володимирович. – Фотографії з місця трагедії мені не показав. Я переконаний, що на залізничній колії донька взагалі не була... Зараз нам уже зрозуміло, що Оля була живим контейнером з органами. Шість років тому вона потрапила з незначною травмою до одної з лікарень Києва. Лікар вимагав безліч аналізів зробити, включаючи пункцію спинного мозку. Підозрюємо, що ще тоді були зняті з неї всі дані, які потрібні для визначення сумісності органів. Я кричу, що це не лише моя проблема. В країні таких живих контейнерів ходить маса. Коли будуть заплачені великі гроші, ніхто з батьків нічого вже не зможе вдіяти.
Заступник обласного прокурора Закарпаття Віталій Роман зазначає, що постанову про проведення експертизи в Черкаську обласну прокуратуру відправили в той день, коли було порушено справу. Звідти перенаправили в обласне бюро судово-медичної експертизи.
– Одноосібно робити розтин не будуть. Його виконують кілька наших експертів, незалежно від того, яка експертиза призначена. Але не в присутності батьків і експертів від науки, бо це протизаконно. На розтині може бути лише слідчий, який призначив експертизу, – каже начальник Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи Юрій Шилов.
– Якщо це кримінальна справа, то всі дії призначає слідчий або він визначає бюро судово-медичної експертизи, а вже керівництво призначає експертів, – пояснює Костянтин Стратілатов, юрист із черкаського бюро "Бастіон". – Але якщо батько є потерпілою стороною, він може просити слідчого про комісійну експертизу з кількома фахівцями і може ставити питання, щоб огляд проводився також за його присутності. Батьки можуть клопотати про те, що, наприклад, черкаським експертам не довіряють, а щоб це робили київські. Якщо слідчий не відреагував на заяви батьків, про це можна буде сказати на суді. Як і про сумніви в експертизі чи фальсифікації експертів. І вже на цій підставі справу можуть відправити на додаткове розслідування.
Батьки Ольги Шевченко звернулися по допомогу до нардепів Миколи Томенка і Миколи Катеринчука. Ті надіслали свої депутатські запити в Генпрокуратуру.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике