Колонка редактора
Черкащина радісно гуде, як і вся Україна – перемога нашої футбольної збірної над шведами і тріумфальне повернення слави Андрія Шевченка збурили море позитивних емоцій. Як ви знаєте, наша газета любить віднайти "прив'язку" славних людей до Черкащини. У випадку з Шевченком – складніше. Ні сам він ніколи не жив і не навчався у Черкасах чи області, ні батько його не з Черкас, як у Савелія Крамарова, чи хоча б дід з бабусею з Черкащини, як у Кличків... Хіба що приятелює з "нашим" нардепом-"бютівцем" Павлом Костенком і приїздив зо три роки тому на базу "Селена" в нашому місті разом зі своїм другом-тенісистом Андрієм Медведєвим. Тоді ж розповідав, як у дитинстві бував у Каневі на Тарасовій горі - біля могили свого знаменитого однофамільця-поета. До речі, цікава деталь: сучасна канівська молодь називає Тарасову гору "Шева" – саме через те, що так футбольні вболівальники прозвали Андрія.
Та правда ж, не тому Черкащина кричить цьому хлопцеві "Слава!", що він наш земляк? Причина в іншому: він прославляє на весь світ не тільки себе і збірну, а й всю нашу Україну - а отже, і нас із вами. На відміну від тих діячів, які не тільки переплутати можуть, котрий з Шевченків поет, а котрий футболіст, а й Черкаси від Чернігова з Чебоксарами не дуже відрізняють. На стадіоні в день матчу всі були єдині в своїх емоціях. Янукович з шарфиком на шиї з написами "Україна" і "Adidas" підскочив після першого голу Шевченка і так кулаком махнув, наче йому газ по сотні доларів за кубометр продать пообіцяли. І так само бурхливо раділи кияни й гості міста, далекі від ложі для vip-персон і від тих, хто в ній сидів... Однаково раділи голам Шеви присутні на матчі черкаський губернатор Сергій Тулуб і один із лідерів черкаської опозиції Микола Булатецький. Фанати київського "Динамо" і донецького "Шахтаря" забули про спортивне протистояння своїх клубів і однаково аплодували успіхам футболістів обох команд у складі єдиної збірної України - голкіперу, захисту, нападу...
Я не був серед тих щасливчиків, хто бачив цей матч "вживу": після стандартного робочого дня дивився його вдома біля телевізора. Зате чув, як у дворі біля багатоповерхівки гурт молоді співав "Ще не вмерла України ні слава, ні воля...", а поруч з ними зовсім молодий хлопчина витанцьовував із великим синьо-жовтим прапором у руках. Приємно бачити такий спонтанний спалах патріотичних почуттів водночас у абсолютно різних за статусом, віком і політичними переконаннями людей.
Цікаво, чому багато хто забуває про любов до України за межами стадіонів: коли кидають напризволяще рідну мову, коли в угоду чужакам готові навіть історію власну переписувати?..
Та хай їм грець, тим недалеким, які нездатні любити матір-Вітчизну. Нині - час ейфорії перемоги. І хоча попереду у нас абсолютно сильні суперники - французи й англійці, суспільство раптом об єднало абсолютно дитяче бажання вірити в містику. Хтось помітив, що Володимир Дахно, режисер мультфільму "Як козаки у футбол грали", відзнятого ще у 1970 році, "містичним чином вгадав", з ким наші гратимуть на Євро-2012. Пройшов перший матч і країна знову вражено охнула: у шведів виграли з рахунком 2:1 – знову так само, як у мультфільмі. Далі за сюжетом мультика такий само результат на користь козаків був у іграх проти Франції та Англії. Скажете, ці перемоги у реальному житті – справді з області чудес? А мені хотілося б вірити. Бо хтось і надпотужну гру 35-річного Шевченка сприйняв як диво, а хтось – те, що деякі одіозні політики, які в звичайні дні побожно шепчуть зовсім інші назви, нині скандують "Україна! Україна!"
Футбол - гра прозора, на відміну від політики. Поринути у вир емоцій хочеться, забувши про всі негаразди сьогодення... Вболівайте за наших!
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Спасибі Шеві за настрій, покращений вже сьогодні!"