Смілянські медики отримують допомогу від бельгійських доброчинців і сподіваються на вітчизняних...

Хтось із мудрих зауважив, що старість – це найнесподіваніше, що на нас чекає в житті. А коли разом зі старістю приходять такі самі несподівані хвороби, вона – старість – наповнює стражданнями й болем життя і самих хворих, і їхніх близьких.
У десятому відділенні обласної психіатричної лікарні, де на стаціонарному лікуванні перебувають саме такі престарілі жінки, обтяжені розладами психічного здоров’я, медперсонал на чолі з завідувачкою Жанною Базік створює комфортні умови для пацієнтів. Вже не вперше за головними показниками це відділення є найкращим у закладі.
Понад 60 пацієнтів, що перебувають тут нині, оточені атмосферою турботи і милосердя. Про це говорять самі рідні тих, хто потрапляє сюди на схилі років.
– Чуйне ставлення до кожної пацієнтки є інструментом ефективного лікування психічних розладів, – каже Жанна Миколаївна. – Ми прагнемо наблизити умови перебування пацієнтів у нас до стандартів, які є нормою в розвинутих європейських країнах, щоб до лікувальних закладів нашого профілю люди не ставилися як до сумнозвісних радянських "психушок".
Саме тому працівники цього відділення одними з перших в області розпочати впровадження спеціалізованих палат – хоспісів за досвідом паліативної медицини – галузі охорони здоров'я, покликаної підняти якість життя пацієнтів, коли можливості спеціалізованого лікування обмежені або взагалі вичерпані.
А цими днями відбулося відкриття наглядової палати денного перебування пацієнтів з порушенням пам’яті.
– Таких престарілих людей у теперішній насичений стресами час помітно побільшало, – каже старша медична сестра десятого відділення Валентина Штрик. – Відтепер вони зможуть перебувати в спеціалізованому приміщенні, де все відповідає європейським стандартам утримання таких хворих.
Справді, усе тут зроблено для того, щоб пацієнти не відчували емоційного напруження: плазмовий телевізор, зручні м’які крісла, дивани, необхідні умови для пацієнтів із фізичними вадами або обмеженими можливостями руху, зручний туалет, відсутність можливостей отримати травму. Навколо – приємний колір шпалер, м’яка підлога, євровікна, кондиціонер, заспокійлива музика. У цій палаті й справді зникає відчуття того, що людина перебуває в психіатричному закладі.
А стоїть за цим комфортом людина, котра вже давно допомагає фахівцям ЧОПЛ: бельгійка Марі-Франс Барб’є Матіс, яка очолює асоціацію "Україна – два Люксембурги" і є фундатором багатьох гуманітарних проектів.
– Ми сподіваємося на те, що таких доброчинців у нас побільшає, передусім своїх, вітчизняних, – каже Жанна Миколаївна, – адже ніхто не застрахований від тих недуг, з якими до нас потрапляють старенькі...

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике