"Засідка" на бойового генерала

Дружина й адвокат екс-міністра МВС Якутії, який перебуває у міжнародному розшуку, дали "Прес-Центру" ексклюзивні коментарі.
Коли з’явилася можливість зустрітися з дружиною і адвокатом легендарного, але опального генерала російської поліції, ветерана Чечні, вихідця з Черкащини Якова Стахова, який нині перебуває у міжнародному розшуку – спочатку вухам не повірив. Вони готові були спілкуватися з журналістом з далекої України вже тому, що я – з батьківщини Якова Стахова...
"Прес-Центр" вже писав про ситуацію навколо якутського екс-міністра в березні, викладаючи позицію правоохоонців Якутії, які вважали, що генерал Стахов, у часи його перебування на посаді міністра МВС Якутії привласнив службовий "Мерседес"… Об 11-00 зустрічаємося з дружиною генерала Стахова. Тетяна Анатоліївна виглядає витонченою столичною дамою, проте надзвичайно стомленою. Дається взнаки те, що її чоловік – вже більше місяця у розшуку, причому нині вже не тільки у федеральному, а й у міжнародному. Місце зустрічі – біля офісу адвоката. Пані Тетяна киває на чорний джип з максимально тонованими вікнами і гірко каже: "Ось бачите – постійно під наглядом…" Не став уточнювати, під чиїм саме – жінці самій не розібратися, чия нині черга за нею спостерігати, чи не "виведе" вона на чоловіка. До нашої розмови невдовзі приєднується адвокат – Сергій Амфітеатров з московської колегії "Каганер і партнери". До сказаного пані Тетяною професійно докидає: "Навіть коли її допитував слідчий у справі чоловіка, то не попередив, що згідно Конституції Росії, вона має право не відповідати про близьку їй людину. Натомість вимагали розповісти, де він, хоча жінка цього й не знала". Колись адвокат Амфітеатров сам працював у прокуратурі. Каже, що ніколи не береться за справи відставних працівників МВС, але Стахов – виняток, бо знає його як офіцера, який чесний і прямолінійний навіть надміру. Демонструє документи, у яких Головний федеральний інспектор Апарату повноважного представника Президента РФ у Далекосхідному федеральному окрузі Генадій Вадюхін пише про Стахова: "Завдяки умінню впевнено орієнтуватися в умовах військової обстановки, в екстремальних ситуаціях Стахов діє зібрано й холоднокровно – взірець справжнього героїзму і беззастережної вірності інтересам Вітчизни". За стандартними високими фразами – серія відряджень генерала до Чечні, де йшла справжня війна. Деталей про те, як йому там жилося-булося, не розкажуть ні адвокат, ні навіть дружина генерала – розповсюджуватися про чеченські події він не мав права. Замість Стахова про заслуги уродженця Черкащини говорять його нагороди. Звання заслуженого працівника органів внутрішніх справ РФ. Погони генерал-майора, який легко пройшов переатестацію під час переформатування міліції у поліцію. Вчена ступінь доктора юридичних наук. Нагородна зброя – іменний пістолет. Медаль "За відзнаку в охороні громадського порядку". Зрештою – срібний хрест бойового ордена Мужності…
"У Чечні був у відрядженні декілька разів, - розповідає Тетяна Анатоліївна, - і по два тижні, і по пів року. Не щадив не тільки себе: нашого сина, Григорія, теж відправив до Чечні. Сказав, що так треба для Росії та й Григорію теж - щоб не був "кабінетним офіцером".
Прийде час – і в явно заангажовану пресу скинуть інформацію про те, що одного з синів Стахова (обидва – офіцери) наче бачили, як він катається Москвою на "прикарманеному" "Мерседесі". Тетяна Анатоліївна з гіркою посмішкою розповідає, що в тій інформації не тільки імена синів переплутані – з неї виходить, що герой газетної публікації катався на автівці Москвою… на два роки раніше, аніж "Мерседес" у тій Москві з’явився. До того ж, на той час у нього навіть прав водія не було, причому навіть на пасажирське (!) переднє сидіння будь-якого авто не сідав після того, як потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. А отже – авто в Москві ще не було, сідати за кермо навіть теретично не міг – а вже "розгулював"?!
Адвокат підозрюваного, Сергій Амфітеатров переконаний: намагання будь-що ув’язнити генерала напередодні президентських виборів було не випадковим. У червні 2006 року Стахов був призначений міністром МВС Якутії саме Володимиром Путіним. У травні той повертається на свій пост і справа генерала, на фоні бойових заслуг якого історія з "Мерседесом" видається дрібною плямою на мундирі, де досі тільки відзнаки блищали, може набути іншого повороту. " Службовий "Мерседес" дійсно потрапив був до Москви з певним порушенням процедури передачі, але постійно працював на обслуговування поліції, а не для приватних цілей, - говорить адвокат. "Мерседес" – знову в гаражі якутської АК "Алроса" з 2009 року, а кримінальну справу проти генерала порушили 2011 року – коли його звільнили з посади. Коли Стахов став міністром, автівці вже було 16 років.За експертною оцінкою, нинішня вартість авто – 26 тисяч рублів, тобто менше тисячі доларів США. Для порівняння: співробітники поліції Якутії, які у справі Стахова приїздили у Підмосков’я лише для того, щоб його дачу сфотографувати, тратили тільки на квитки 35 тисяч рублів в один бік. А співробітників було декілька…І це – при тому, що можна ж було б по телефону дізнатися, що дача збудована ще до того, як Путін призначив його міністром! Знаєте, Стахов особисто приймав участь у розробленні республіканського Закону Якутії і плану заходів по протидії корупції в Якутії. За перший рік своєї роботи на посаді змінив 20 із 35 начальників відділів - тоді ще міліції. Критикував підлеглих, що "бьють по хвостах, а до великої риби (високопосадовців) не доберуться. Зробив так, щоб добралися і до найвищих ешелонів тодішньої якутської влади… Таке враження, що тепер хтось з хорошою пам’яттю "повертає" йому тією ж монетою. Переконаний, що Президент Путін в цій ситуації зі спробою неадекватного покарання за дрібне службове порушення вчинить справедливо – він завжди цінив бойових офіцерів…"
Наостанок – декілька слів про Якова Стахова, які зроблять зрозумілим, який він – бойовий генерал зі службовою кар’єрою, відлік якої прийнято рахувати від його сержантської посади в міліції. Народився 1954 року в Сатанівці Монастирищенського району Черкащини. Дев’ята, найменша дитина в родині Григорія Стахова. Працювати починав значно раніше, аніж про це є у "міліцейсько-поліцейській" біографії:ще до армії трудився бетонщиком на спорудженні Канівської ГЕС. У столиці СРСР залишився після того, як закохався й одружився – Тетяна Анатоліївна виходила заміж за сержанта, ще не знаючи про те, що пророцтво старенької головбуха на її роботі стане пророчим: "Бути йому генералом!.."

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике