Думка молодого фізика про те, що ж нам робити в Україні для того, щоб зробити ривок у розвитку. Не плавний поступовий рух уперед у прірву, а саме ривок до світлого майбутнього. Україна нам дісталася в такому стані, як кожен з вас бачить. Цього ми змінити не можемо. Але в силах кожного з нас змінити своє майбутнє, а тим самим змінити і країну. Багато поколінь українців не мали щастя жити в незалежній об’єднаній Україні. У нас є це щастя, давайте ж зробимо з неї рай.
Уже багато слів сказано щодо кризи і варіантів, як нам жити в нових умовах. Але промовити потрібно всього декілька: Україна, як країна, рухається у прірву величезними стрибками. У той час, як наші сусіди давно йдуть вгору і вже значно обігнали нас на цьому шляху.
Тут показовий приклад Фінляндії. Фінське економічне чудо свого часу вразило автора, як громом. Фіни протягом життя одного покоління зробили такий прорив – з відсталої країни з сировинною економікою (експорт деревини з північних територій) перетворилися в одну з найбільш конкурентоспроможних економік у світі. Вибрали проривну галузь (електроніка, зв’язок) і кинули на неї всі ресурси. Нам, українцям, потрібно (причому терміново!) Вибрати для себе проривні напрями, в яких ми могли б бути лідерами у світі (не в Васюках і не в Сумській області, і навіть не в Європі, а саме в світі!) І кинути все ресурси на цей напрямок. Як танки в прорив. Таких напрямів має бути один-два, максимум три. Розчепіреними пальцями удар не нанесеш, потрібно стискати їх в кулак! Не можна розпорошувати ресурси і зусилля, інакше результату не вийде. І припинити жувати соплі про те, як все погано – так ми точно нічого не доб’ємося. І припинити забазікувати всі проблеми, замість того, щоб їх вирішувати. Час вже минув. Наші сусіди – прибалти, поляки, чехи за той час, поки ми топталися на місці, вже рвонули вперед. А ми все тупцюємо, все балакаємо. Нас, як країну, тримають на якорі всього кілька факторів:
1) корупція скрізь і у всьому (починаючи від пологового будинку, садка, лікарні, школи, університету, державної контори – там взагалі феодальний жах);
2) поділ України на дві частини по ментальності – з цим я навіть не знаю, що й робити;
3) банальна лінь: добре працювати ми ще не навчилися, а погано заробляти вже не хочемо.
Источник: Вітаємо на головній сторінці інтернет-газети "СОТНЯ"! | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Quo vadis, Україно?"