Не шукай на Черкащині чужих – роби їх черкаськими!

Колонка редактора
Коли в кабінеті на столичній Банковій помінялися президенти, то і в Черкаси прислали нового губернатора. Перше, що закидали регіоналові Сергію Тулубу – що він з Донбасу, а не місцевий. У відповідь він казав, мовляв, від краю шахтарського не відхрещується, але малим ганяв у футбола в козацькому селі Богуславець на Золотоніщині. Потихеньку підтягнулися черкаські науковці, які раптом вирішили дослідити родинне древо знаменитої письменниці Зінаїди Тулуб, репресованої в сталінські часи (була в таборах на Колимі і в Казахстані). А у неї в спогадах є й такі слова: "За сімейними переказами, рід Тулубів походив з Криму. Можливо, були вони з турків або з татар, які населяли внутрішні області півострова. Звісно, вони могли бути й з християнського населення… Хоч як би там було, але в дитинстві чула я, що предки від’їхали з Криму в Україну й були прийняті у Військо Запорозьке, і отримали землі у межах "Вольностей Запорозьких" на Полтавщині… Прадід мій, Данило Савович Тулуб, був дореформовим судовим слідчим. Вийшовши у відставку, жив на своєму хуторі біля Золотоноші…"
Після того, як черкащани прочитали про це в газетах, частина з них вирішила: не такий вже Тулуб і донецький, та й з письменницею може не тільки однофамілець…
Минув час, і в Черкаси прислали нового керівника обласного виборчого штабу ВО "Свобода", яке має репутацію найрадикальнішої опозиції. Нового очільника штабу, якого представили громаді 1 квітня, звуть майже як Едуарда Лимонова, лідера російських нацболів – Едуард Леонов. Він депутат Тернопільської облради і керівник кримської "Свободи". Як з такою "південно-західною" біографією і російським прізвищем видатися за свого балуваній Черкащині? Ось тут і стала в нагоді інформація, озвучена паном Едуардом рік тому у листуванні з письменниками братами Капрановими: "Мого дідуся звали Григор Діхтяр, родом з Мазепинців (з тих що Мазепа), жив під Уманню у селі Молодецьке, вихований у родині дядька-священника, був єдиним спадкоємцем великого маєтку в Дзендзелівці, який забрали колективізатори.
Мій покійний нині дідусь – Справжній Герой! Він пережив Голодомор, був рекрутований до червоної (написано з маленької літери – А.К.) армії та втратив руку під Волгоградом. По війні він був директором сільської школи та вчителем історії. Щодня о шостій ранку, пораючись на городі, коли по радіо грав гімн срср (всі літери абревіатури – теж з маленької – А.К.), дід хрестився лівою рукою (правої геть не було) і показував дулю на схід. Дід потай водив мене до церкви і завжди давав гратись медалями. Від діда ЩОРОКУ вимагали проходити ЛКК у райцентрі, щоб довести інвалідність!!! Скінчилось тим, що дід написав листа у район, що в нього виросла нова рука і він більше не інвалід. Дід ніколи не пив горілки – лише раз на рік 9 травня ходив до односельця - колишнього упівця, випивав чарку та потай співав з ним "Ще не вмерла!.."
Тож, враховуючи уманське Молодецьке і маньківську Дзендзелівку, і "свободівець" наблизився до черкащан "географічно"…
Днями ювілейну творчу виставку в Черкасах відкрила знаменита народна майстриня Олександра Теліженко. Коли був на її відкритті, подумалося: якби пані Олександра і не в Звенигородці народилася, то чужою для Черкащини ніколи не була б. Бо кожен вишитий нею рушник стелить шлях до кожного серця, яке українське. Так само ні Донбас, ні Тернопіль не мучилися б запитанням, яка "прописка" авторки найкрасивіших в Україні вишитих сорочок! Можливо, таки не штамп з пропискою у паспорті віддаляє українців одне від одного, а партійні квитки?..

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике