Сором'язливий чемпіон

Колись через надмірне хвилювання він відмовився від своїх перших змагань, а сьогодні у його здобутку перші місця в чемпіонатах області та Кубку України. Веслування на байдарках та каное – не надто поширений у нашому місті спорт. Можливо, саме тому склад херсонської команди майже незмінний, а стосунки не просто дружні, а навіть родинні.
У цій команді не важливо, скільки в тебе нагород. Тут цінуються справжні людські якості – підтримка, чесність, справедливість. Хто хоч раз сів у байдарку, повернеться до неї неодмінно. Це на власному досвіді довів Віталій Хитрик. Хлопець почав займатися греблею не так давно, та й не можна сказати, що то була любов з першого погляду.
– Деякий час тренувався, але потім мені набридло і я на пів року пішов. Та через деякий час знову повернувся. А зараз розумію, що без греблі вже не можу. Відчуваю, що душа лежить до цього. Усі слова тренера щодо технічного плану я прокручую в голові і все відчуваю та уявляю ще на березі, – ділиться юний спортсмен.
Сьогодні для юнака тренування на першому місці. У будь-яку погоду його побачиш на водних плесах: не лякають ні холодний вітер, ані дощ. А минулої зими хлопець тренувався на відкритій воді аж до середини січня.
Люди, які досягають якихось висот, дуже часто страждають "зірковою хворобою". Та у Віталія все навпаки. Його сором'язливість просто вражає. А все через те, що хлопець вважає: ще нічого не досяг у спорті. І це при тому, що в його активі перші місця на таких змаганнях, як Кубок України, Кубок області, "Кубок Запорізької АЕС", відкрита першість Цюрупинського району, чемпіонат області, присвячений пам'яті Сергія Колоколова.
– Це все папір з чорнилами. Справжня перемога – золото на Олімпійських іграх, – впевнений Віталій Хитрик.
Високі результати вимагають постійної тяжкої праці. Тренування займають у хлопця майже весь вільний час. Відбуваються вони два рази на день шість днів на тиждень! І кожне триває біля двох годин. Просто дивуєшся, коли Віталій все встигає.
– Часто батьки говорять, що їх сини не встигають робити уроки через греблю. Але це не так. От той, який ніде не тренується, той точно нічого не встигає. Він грає, сидить за комп'ютером, придумує собі безліч дрібних завдань. А тут жорстка схема. Пішов у школу, прибіг додому, поїв, побіг на тренування, прибіг додому, повечеряв, зробив уроки. У нього самодисципліна. І ця схема працює. Та на її освоєння витрачається не п'ятнадцять хвилин, а кілька років, – розповідає тренерАндрій Балабанов.
Майже все є у наших хлопців для перемоги: і досвідчені тренери, і річка, і каное, однак навіть у цій ситуації є одне "але". Зими в нас не надто холодні, та і тієї температури вистачає для того, аби річка покрилася льодом. А це означає вимушену кількамісячну перерву у тренуваннях. І ніякі тренажери не здатні замінити відчуття справжньої води. А перші змагання навесні зазвичай відбуваються через місяць після початку тренувань на воді. І хлопцям доводиться змагатися з тими, хто проводить на відкритій воді цілий рік. І ось тут вже відчувається різниця. Вихід з цієї ситуації є, однак коштів, як завжди, бракує. Бо ж можна було б відвезти наших хлопців, наприклад, до Криму на кілька тижнів. І тоді за довгу зиму вони б точно не втратили здобутої форми.
Вже через кілька днів наші веслярі їдуть на відповідальні змагання до Дніпропетровська. Тож будемо тримати за них кулаки і побажаємо хлопцям перемог.

Источник: Громадсько-політичний незалежний тижневик "Вгору" | Прочитать на источнике