Сьогодні виповнилось 75 років дніпропетровській дитячій залізниці

1936 року — її назвали «Малою сталінською». Нині вона гордо носить ім’я «Придніпровської» — хоч і дитячої — але залізниці. Сьогодні їй виповнилось — 75! Але попри свій вік — вона дотепер асоціюється з юними романтиками залізних магістралей! Дніпропетровська — це перша дитяча залізниця в Україні та друга в СРСР і світі. Ветерани-першопроходці, колеги з усієї України, нинішні та майбутні залізничники сьогодні вітали один одного з ювілеєм. Це рідкісні кадри історичної хроніки відкриття дитячої залізниці. У липні 1936 — її з розмахом презентували у довоєнному Дніпропетровську. Збудована у рекордно короткий термін — «Мала сталінська» дитяча залізниця стала дітищем комсомольців Дніпропетровського паровозоремонтного заводу. Піонери займались проектуванням. Остаточний варіант затвердили студенти ДІІТу. Будували ударно — на комсомольських суботниках. І буквально за півроку — у місті з’явилось, як писала тоді преса, «нове місце культурного відпочинку учнів Дніпропетровська» зі справжнім паровозом та шістьма вагонами. Тут усе було серйозно, по-дорослому — і підготовка, і практика. Колишній юний залізничник, а нині ветеран залізничного транспорту Анатолій Агапієвич згадує — за новими паровозами звертались навіть до тодішнього наркому шляхів сполучення Лазяря Кагановича. Нині на Дніпропетровській дитячій залізниці навчається сімсот двадцять дітлахів. Там, як і 75 років тому, осягають усі тонкощі залізничної справи. Загалом цю школу пройшли — близько п’ятдесяти тисяч професіоналів. Вони переконують — мала Придніпровська — це справжня кузня залізничних кадрів. Контролери-ревізори, провідники, чергові по вокзалу та навіть машиністи — тут діти. Деякі з них — просто марять професією залізничника. Приваблює, кажуть, романтика подорожі та цілковита самостійність. Микола Олексійович сюди прийшов згадати юність. З собою захопив навіть світлини тих часів. У шістдесятих — він від провідника доріс до машиніста дитячого локомотива. Путівку в життя, каже, дала саме дитяча залізниця. Так само і нинішній машиніст локомотива Максим навіть не сумнівається у виборі майбутньої професії. 4 роки з 16 віддав дитячій залізниці. І мрія у хлопця — єдина. Спільна мрія юних дніпропетровських залізничників — нове депо з великим навчально-культурним центром. Його проект розробили ще у 2001. Проте далі планів справа так і не зрушила.

Источник: «11 канал» Днепропетровск | Прочитать на источнике