Традиція поминальних днів після Великодня поширена в Україні всюди. У старих літописах, деяких сучасних місцевостях і церковному календарі для визначення цієї традиції вживається слово Радуниця (також і Радониця), також серед жителів регіону більше вживаються назви Проводи, Червона гірка або Гробки.
Радуниця - це день поминання покійних. Це символичное святкування Великодня з тими, хто вже залишив наш світ. Примітно, що традиція згадувати покійних була й до різдва Христова. У різних народів були дні, коли цьому надавалося велике значення. І тільки після різдва Христова з'явилася традиція святкувати поминальний день саме на дев'ятий день після Великодня (у 2011 році випадає на 3 травня). У священних текстах є чітке згадування про те, що відвідувати могили можна тільки на дев'ятий день Великодня й не раніше.
Частина населення прибирається родиною на могилах родичів у вівторок, але більшість - у неділю. Могили попередньо упорядковують, забирають територію навколо, фарбують огородження.
На Радуницю, за православною традицією, на могили померлих приносять усе, що було на великодньому столі. Це можуть бути шматочки відрізаної паски й фарбовані яйця. Потім обов'язково читається молитва з нагоди Радуниці. Після чого всі забирають могили і обов'язково вирівнюють хрест, якщо той похилився. Коли все вже зроблено, на виході зі цвинтаря бідним і знедоленим віддається все, що приносили на могилу. Категорично забороняється пити горілку на могилі та влаштовувати застілля.
Радуниця - це не тільки церковне свято, цей день має пряме відношення до наших предків. Поважне ставлення до тих, кого немає поруч, було для них частиною життя. Дослідники вважають, що традиція приходити в цей день на цвинтар сягає коріннями язичницьких часів, коли на могилах улаштовували тризну: їли, пили, танцювали та співали веселі пісні. І саму
Радуницю виводять від слова «радість», як відгук поминальних веселощів.
Назва Радуниця вказує на радість від того, що воскрес Христос, і у всього людства з'явилася надія на спасіння душі. «Мертвими істоти вважаються лише у людей, які живуть на землі , у Бога ж усе - живе», - пояснив настоятель Свято-Троїцького храму Української Православної Церкви, митрофорний протоієрей отець Сергій. - За правилами поминати покійних треба у вівторок, на дев'ятий день після Воскресіння - традиція «дев'ятого дня». А ходити на могили родичів у неділю, тобто у свій вихідний, люди почали в часи СРСР. Адже в будній вівторок ніхто б з роботи їх не відпустив для цієї мети.
Поважне ставлення до тих, хто жив до нас, - це , мабуть, найголовніший зміст цього дня.
За інформацією управління взаємодії з громадськістю і у справах національностей і релігій Донецької облдержадміністрації
Источник: Донецька обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Радуниця"