Свято Різдва Христового

Смолистий солодкуватий запах хвої, потріскування свіч, що грають відблисками язичків полум'я зі своїм відображенням у темній загадковій шибці, привабливі запахи випічки … Цього вечора люди майже в двохстах країнах світу чекають з нетерпінням і трепетом. Це – Святвечір, переддень Різдва Христова, самого великого і світлого свята в християнському календарі.
За традицією у Святвечір заборонено їсти їжу до першої зірки. Саме тому святкування Різдва Христова починається зі сходом вечірньої зорі, що, відповідно до Біблійної легенди, возвестила всьому світу про час народження Сина Божого.
У родинах, де святкування Різдва є традицією протягом сторіч, прийнято розповідати дітям про народження Дівою Марією Сина Божого Ісуса Христа.
Це саме урочисте у християнстві свято, яке супроводжується трьома церковними богослужіннями – опівночі, на світанку і вдень (тобто в лоні Отця, у чреві Богоматері та у душі віруючих). Церква учить, що народження Христа відкрило можливість для порятунку душі і вічного життя кожного віруючого.
У наші дні значення різдвяного свята часто втрачається, але залишається головне: Різдво відзначається тільки у своїй оселі, коли вся родина збирається за одним столом і зустрічає свято спокоєм і любов'ю друг до друга.
Різдвяні свята – одні з небагатьох у християнському календарі, у яких тісно переплітаються церковні і народні традиції. В Україні дотепер не утратила своєї актуальності прекрасна традиція колядування, коли діти ходять по будинках, співають різдвяні пісні-колядки і бажають господарям миру і процвітання, посипаючи при цьому підлогу, "засіваючи" зернами пшениці чи ячменю, що по повір'ю несе в будинок добробут і щастя. На подяку господарі обдаровують дітей солодощами і монетками, що, як вірять багато хто, приносять удачу на весь рік.

Источник: Донецька обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике