Бригинець: Про проблеми культури в Києві (чат в «Главреді»)

На сайте «Главред» состоялся чат с главой постоянной комиссии Киевсовета по вопросам культуры и туризма, писателем Александром Бригинцом. Общаясь с читателями, он рассказал о проблемах музеев Киева и реконструкции города, о финансировании сферы культуры, а также о ситуации, сложившейся вокруг Киево-Печерской лавры.

Представляем стенограмму чата.

IGFM: Забудова центральної частини Києва продовжується. Зокрема, проблемою є висотне будівництво. Також прозпочинається будівництво по вул. Круглоуніверситецькій. Забудовники нагадують загарбників, які намагаються захопити максимум території, руйнуючи ландшафт та історичне середовище. При цьому порушуються права громадян. Питяння полягає у причинах свавілля та способах і методах правової протидії, які б дали ефективний результат?

Олександр Бригинець: На жаль, розраховувати на владу в захисті від таких забудов не доводиться. Влада шукає підстави дозволити таке будівництво, а не причини його не дозволяти. Мотивація зрозуміла: це і надходження в бюджет, і різні види тіньової вдячності. Пам’ятаєте курйозний випадок, коли Ющенко заборонив висотне будівництво в центрі, а через кілька днів відмінив заборону? Як розумієте, у будівельного лоббі великі фінансові можливості, які впливають навіть на президентів. Тому можна покладатися лише на себе, на громаду, на інші громади, які виступають проти таких забудов в інших частинах Києва. Якщо б всі ці громади обєдналися, то влада відчула б опір і була обережнішою. Це той випадок, коли треба бути активними і не розраховувати на те, що за тебе твою роботу зробить хтось інший. Я, як і деякі мої колеги по фракції БЮТ в Київраді, при можливості завжди буваємо на "дворових" акціях протесту, але нас в Київраді надто мало.
Kuzia: Які наразі існують підстави для передачі Лаври Московському патріархату? Яка ймовірність, що це станеться? Дякую!

Олександр Бригинець: Підстав немає ніяких. А ймовірність, що це станеться, висока. Вже сьогодні представники Лаври коментують ситуацію так, ніби вони і є власниками Лаври. Хоча юридично вона знаходиться у державній власності, і відповідає за неї Міністерство культури.

Victoria22: Наскільки, на Вашу, пане Олександре, думку, українські музеї залежать від політиків та поточної політичної ситуації? В чому ця залежність виявляється?

Олександр Бригинець: Політики визначають фінансування через бюджетні процеси. А в бюджетах надто мало грошей для культури. Крім того, політики приймають рішення, що зменшують культурний ореол України і Києва.

Простий приклад. Колись був Музей історії Києва в Кловському палаці і Український дім – два великих заклади культури. Тепер Український дім займає три поверхи, і йому незручно. А Музей історії Києва – два верхні поверхи, де місця вистачає лише для того, щоб відскладувати експонати. Програв і музей, і Український дім, і культурний простір Києва. Оце один із прикладів впливу політиків на музейництво.

st_15: Правда, що стела на Майдані Незалежності може коли-завгодно рухнути?

Олександр Бригинець: Нещодавно її відремонтували, і ніякої небезпеки немає. Власне небезпека падіння стели і раніше була віртуальною. Я говорив про те, що якщо памятники не ремонтувати, то рано чи пізно вони зруйнуються, як це сталося з памятником засновникам Києва.

Bacиль_K: Як ви вважаєте, чи достатньо держава у фінансовому плані опікується культурним надбанням столиці? Чи достатньо виділяється коштів? Чи всі вони витрачаються за призначенням?

Олександр Бригинець: В цивілізованих містах, де великі і потужні бюджети, на культуру виділяється 5-6%. В Києві, на жаль, ця сума близька до 1% від міського бюджета. Зауважу, що це переважно гроші, які йдуть на заробітну плату і комунальні послуги. Ніяких коштів для покращення культурної ситуації в Києві фактично не виділяється.
Є випадки витрати грошей не за призначенням. Як правило, це ситуації, коли керівники закладів культури замість того, щоб відремонтувати ліву стіну, як передбачалося, ремонтують праву. Тобто не випадки, коли гроші крадуть, а навпаки, ті ситуації, коли в бюджет не закладають фінанси для вирішення несподіваної нагальної проблеми, яку однак треба вирішувати.
пepexoжий: Поясніть, будь ласка, ситуацію із Лаврою. Чиєю є ініціатива передачі заповідника МП? В чому криються основні небезпеки цієї ідеї?

Олександр Бригинець: ЮНЕСКО вимагає реорганізації системи керування Лаврою. Воно хоче, щоб Лаврою керував хтось один, тому й вирішено було, що це має бути держава. Саме так мотивували своє голосування за передачу Лаври в державну власність київські депутати. Я це рішення не підтримував, бо остерігався, що передача Лаври державі означатиме фактичну передачу Лаври УПЦ МП. Як на мене, Лавра є духовним центром України, а не церковним, тому повинна належати всім громадянам України, а не одній якійсь конфесії – чи то Московському патріархату, чи то Київському, чи то євреям, чи то мусульманам. Отже, для мене в даному випадку важливо не те, що Лавру контролює Московський патріархат, а в тому, що Лавра перетворюється в закритий церковний заклад, з якого хочуть виселити усі осередки культури.

Mиxaйлo Вопрос: 1) Як на Вашу думку, на якому етапі підготовки до Євро-2012 знаходиться Київ? 2) Чи багато туристів відвідують Київ щорічно? З яких країн переважно? Які місця столиці користуються найбільшим попитом у гостей міста?

Олександр Бригинець: Я вважаю, що Євро-2012 – це лише привід показати Київ туристам з найкращого боку. Тобто важливий не сам чемпіонат, а те, що завдяки йому до Києва приїдуть сотні тисяч туристів. В такому розумінні Київ до Євро не готовий, бо все, що стосується туристичних і культурних можливостей Києва, досі не реалізовано.
Що стосується туристів, то кількість киян, які їздять закордон в багато разів перевищує кількість іноземців, які приїжджають у Київ. Так що ми, кияни, в туристичному розумінні – найкращий експортний київський продукт. Щодо іноземців в Києві, то навіть ті, кого ми вважаємо туристами, приїжджають переважно у справах, а не відпочивати чи відвідувати пам’ятки культури.
Найбільш популярними серед експертів і киян стали об’єкти, що увійшли до семи чудес Києва. Свого часу в рамках ініційованого Миколою Томенком проекту "сім чудес України" пройшло і опитування "Сім чудес Києва", в якому взяли участь на першому етапі експерти, а на другому до них приєдналися кияни з інтернет-середовища. Отже, ще три роки тому визначена сімка: Києво-Печерська лавра, Софія (обидві вони стали і чудесами України), Золоті ворота, Михайлівський Золотоверхий, Андріївська церква, Будинок з химерами та памятник Батьківщині-матері. Ось-ось має вийти моя книга з авторською екскурсією цими сімома обєктами.

bookli: У мене кілька запитань: 1. Чи існує українська література як явище? 2. Ваша улюблена книга, автор? (не обов’язково українська) 3. Ви зараз працюєте над якоюсь книгою?

Олександр Бригинець: Про одну з книжок, над якою я працюю, я сказав. Також пишу разом з Анатолієм Птіциним третю книжку про казкові пригоди принцеси Анжеліки з Анру та упорядковую чергову поетичну книжку.
Українська література як явище безумовно існує і в історичному процесі, і в сьогоднішньому. І якщо література ХІХ сторіччя мала свої характерні особливості, то в середині ХХ ми занадто злилися із загальнорадянським процесом. Але починаючи з шістдесятників, українські письменники знов стали на свою окремішню стежку, хоча до того, щоб наша література стала світовим явищем, як це свого часу сталося у ХХ сторіччі з японською та латиноамериканськими літературами, поки що далеко.
Дуже люблю читати перші книжки українських письменників, сподіваючись на шедевр. Окрім того, люблю літературу японських та латиноамериканських письменників, а свого часу прочитав книжки найважливіших класиків літератур всіх карїн світу. Деякі, особливо африканські, виявилися дуже навіть цікавими.

name: Як ви ставитеся до сучасної української естради? Кого із українських виконавців слухаєте (якщо такі є)?

Олександр Бригинець: Естрада – це Кудлай, Білоножки, Зінкевич та інші. Це – напрямок музики, який цікавий в історичному аспекті і повязаний з іменами людей, що вже стали класиками української культури. Що стосується сучасної музики, то вона не має ніякого стосунку до естради, а є частиною мас-культури і, як правило, називається поп-музикою. Але ж ви питали не про неї. Найкращим естрадним виконавцем України всіх часів вважаю Смерічку.
smile_: Хто такий – справжній українець? Що значить бути справжнім українцем?

Олександр Бригинець: Справжні українці таких питань не ставлять, бо вони знають на них відповіді. Але не завжди годні говорити ці відповіді вголос. На жаль, сьогодні поняття українець дуже розмите, тому передусім треба зробити так, щоб це поняття стало більш конкретизованим. Для мене конкретизація йде по шляху прийняття до загального вживання спільних цінностей, серед яких однакове розуміння нашої історії, однакове ставлення до нашої культурної спадщини, однакове розуміння, що таке рідна мова, однакова релігія. Впевнений, що колись так буде, але не впевнений, що з цим треба поспішати. Кожен українець повинен сам пройти цей шлях.

Xpиcтя: Олександре Михайловичу, як Ви оцінюєте український телевізійний контент? Чи задоволені Ви ним? Так/ні – чому?

Олександр Бригинець: Якщо відкинути з українського телеринку все, що вироблено поза Україною, а також те, що виготовлено за ліцензіями, а ще відкинути те, що схоже на продукти інших країн, то нічого не залишиться. Оцінити "нічого" я не можу.
На мою думку, специфічність українського телебачення, на відміну від телебачення сусідних країн, полягає в тому, що в Україні є тільки одна категорія зірок, медійних облич, де домінують виключно наші земляки, – це політика. У всіх інших сферах – спорті, кіно, музиці – відверто домінують іноземці. Отже, вся надія тільки на політиків

Oлeнa_1: Олександре Михайловичу, які у Вас у Києві улюблені місця, пам’ятники, музеї?

Олександр Бригинець: Люблю Музей декоративного мистецтва. Люблю дворики навколо Пушкінської. Люблю Гідропарк. І вкрай не люблю те, що влади міняються, а на лівому березі так і не створено прийнятних умов чи для життя, чи для відпочинку.

Oлeкca_: Доброго Вам здоров’я! Які пам’ятники Києва потребують на сьогодні нагальної реставрації? Тобто які монументи знаходяться у найгіршому стані? Чи, можливо, таких немає? Наскільки затратна ця справа – реконструкція? Дякую за відповідь.

Олександр Бригинець: Зверну увагу на дві гарячі проблеми.
1. Знак Магдебурзького права і сходи до нього, що поєднують початок Володимирського узвозу з Набережною. Жахливе і запущене місце, що могло би стати улюбленим маршрутом відпочинку киян. Особливо якщо верхню точку сходів поєднати з парком на іншому боці Володимирського узвозу перекидним мостиком, накшталт, містка закоханих. Тоді б туристи могли піднявшись по Андріївському узвозу, прогулявшись у парку біля Володимира, спуститись до Дніпра по давно забутому маршруту.
2. Львівська площа. Центральна і вкрай занедбана площа. На її реконструкцію треба звернути особливу увагу, привести в порядок недобудований корпус Театрального інституту, відбудувати Стрітенську церкву, зробити вихід з метро...
Так, реконструкція – справа затратна.

Den_K: Зачем в Киеве переименовали некоторые улицы? Есть в планах изменить названия еще каких-нибудь?

Олександр Бригинець: Причини різні. Часто перейменовували назви, повязані з символами радянської епохи. Я не прибічник перейменувань вулиць. Якщо суспільство консолідується, тоді можна за це братися, а поки кожне перейменування тільки розділяє людей.
Питaння: Як Ви ставитеся до вчорашнього підпалу пам’ятника радянському танку на Шулявці та обґрунтування цих дій винуватцями?

Олександр Бригинець: Негативно. Будь-який вандалізм – це вандалізм. Одні руйнують радянські памятники, інші – українські. Війна памятників – це не те, що потрібно суспільству.

Що стосується самого танку, то його давно треба було звідти прибрати. Але не таким шляхом. Після підпалу танку я б не наважився голосувати за ліквідацію цього памятника, бо це б означало, що я підтримую вандалів. А я проти вандалів будь-яких забарвлень.

iriwka: Александр, я с большим удовольствием читаю Ваши стихи, и вчерашняя публикация произвела на меня огромное впечатление. Не хотите ли бросить политику и занаяться литературой? Ирина.

Олександр Бригинець: Дякую за хороші слова. Інколи хочу. Але, на жаль, сьогодні мені в Києві доводиться робити дії, яких, на жаль, крім мене, ніхто зробити не може. Колись, коли все буде добре, буду спокійно в тиші кабінету займатися літературою.

Kиянин_: Добрый день, Александр! Вы один из наиболее ярких "культурных" борцов с ПР и командой Черновецкого в Киеве, а если бы ПР изменила бы свои подходы к культурной политике, Вы бы согласились работать в команде нынешней киевской власти?

Олександр Бригинець: По-перше, я не вірю, що така політика може змінитися. По-друге, якщо політика зміниться, то це вже буде інша влада. По-третє, я завжди із задоволенням співпрацюю з людьми, які мають близькі до мене погляди. І при цьому мені байдуже, до яких політичних сил вони належать.

PвУ: Могли би Ви назвати орієнтовну статистику незаконної чи напівлегальної забудови Києва релігійними громадами міста?Які церкви тут переважають? Чи є найбільш проблемні або оригінальні випадки, тенденції?

Олександр Бригинець: Найбільше будується церков УПЦ МП. У цієї церкви у Київраді найбільше лоббістів. Але всі церкви будуються переважно абсолютно законно. Тож глобальної проблеми незаконних церковних забудов у Києві немає.

PвУ: В якому стані зараз перебуває ситуація з розкопками Десятинної церкви? Чи робляться конкретні кроки з боку релігійних організацій (і яких саме?) для передачі церкви у їхню власніть?

Олександр Бригинець: Є в мене відчуття, що ось-ось оголосять про відбудову Десятинної. Робитиме це, зрозуміло, держава, а церкву передасть УПЦ МП.

Я взагалі іронічно ставлюсь до розрізненості православ’я в Україні. Воно замовлене політиками і політикою. А політика не буває постійною. Рано чи пізно замовлення буде відкликане, і Українська православна церква стане помісною і єдиною. Тож особливо хвилюватись, який храм належить якій церкві, не варто. Головно, щоб було багато гарних храмів, а всі вони будуть наші, українські.

PвУ: Можете назвати відомі Вам позитивні і негативні приклади перебування історичних пам’яток у власності (оренді) церковних громад?

Олександр Бригинець: На жаль, прикладів позитивної перебудови немає і бути не може. Найкращим історичний обєкт є таким, яким він був задуманий і зроблений, а все інше – компроміс.

Дякую всім за цікаві запитання. Мені приємно, що вам не байдуже те, що відбувається з культурою в Києві. До нових чатів!
http://stolitsa.glavred.info/archive/2010/10/13/150021-2.html

Источник: ЗА КИЇВ | Прочитать на источнике