Доповідь голови Черкаської облдержадміністраії С.Б. Тулуба на урочистих зборах з нагоди 19-ї річниці Незалежності України

ПК „Дружба народів”

м. Черкаси

21 серпня 2010 року
ШАНОВНА ЧЕРКАСЬКА ГРОМАДО!
ШАНОВНІ ДОБРОДІЇ!
24 серпня український народ урочисто й натхненно відзначатиме найвище своє творіння – 19-ту річницю незалежної і вільної Української держави.
До цієї вікопомноїподії йшло не одне покоління українців та лише наприкінці бурхливого двадцятого сторіччя, у 1991 році, ми остаточно реалізували цю можливість і стверджуємо: є вільний український народ, який будує своє життя в нових умовах свободи, в незалежній суверенній державі.
Тож дозвольте щиро і сердечно привітати учасників урочистого зібрання, усіх мешканців Черкащини з 19-ою річницею Незалежності України!
Нині людство ось уже десятий рік живе у третьому тисячолітті нової ери і з хвилюванням вглядається у майбутнє – що ж буде далі?
Так, нинішнє ХХІ століття поставило перед людством нові виклики: це, насамперед, світова економічна криза, проблеми глобалізації, багатство одних країн і злиденне існування інших, загрози світового терору і їх силового вирішення, реалії однополярності світу, екологічні проблеми, подорожчання енергоносіїв, глобальне потепління тощо.
Саме на тлі цих надзвичайно складних проблем сучасності, перед якими не можуть однозначно вистояти навіть усталені світові держави, поява нової незалежної країни на політичній карті світу –це завжди величезна відповідальність світової громади і, насамперед, самої держави, яка несе відповідальність за своїх громадян, за світовий порядок, в який вона вступає, за майбутнє свого державного утворення.
Саме ця відповідальність лягла на плечі нашої держави одразу ж після проголошення Незалежності – 24 серпня 1991 року.
На значних відрізках історії людських цивілізацій дев’ятнадцять років – „юнацький вік” окремої держави може здаватися „дитячим”. З цим можна було б погодитися, коли б не знати, який шлях пройшов народ України до своєї вимріяної віками Незалежності. Виборював її довгими роками, незчисленними жертвами.
І глибоко помиляється той, хто стверджує, що незалежність України „подарована”. Омріяна багатьма поколіннями мислителів і патріотів всього народу, українська ідея реально втілена в діяльності нашої суверенної і демократичної України, яка повноправно і у весь голос заявила про себе у 1991 році.
Ми з гордістю констатуємо, що за роки Незалежності Україна відбулася, вона визнана у всьому світі, перетворилася у вільну демократичну державу, на знаменах якої сьогодні записані основоположні принципи: свободи особистості, турботи про своїх громадян, забезпечення миру і злагоди в суспільстві, верховенство права.
ШАНОВНІ ДРУЗІ!
Відзначаючи чергове свято Незалежності України, ми сьогодні згадуємо провісників і предтеч – тих людей, які своє життя пронесли як факел для мільйонів послідовників. Серед них ми виділяємо Тараса Шевченка й Івана Франка, Михайла Грушевського і Володимира Винниченка. Саме вони стали могутніми пропагандистами і носіями української національної ідеї, яка формувалася століттями у конкретних діяннях у творенні княжої держави України-Руси, українського козацтва, української козацької держави середини XVII ст. Дмитра Вишневецького, звитяжних гетьманів Запорізької Січі, Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Максима Кривоноса.
В цей день ми згадуємо і наших сучасників: Бориса Олійника, Ліну Костенко, Дмитра Павличка і Івана Дзюбу, Івана Драча і Олеся Гончара, В’ячеслава Чорновола – сотні тисяч відомих і безіменних патріотів, які своєю самовідданою діяльність утверджували і утверджують українську ідею.
Саме завдяки їх мужності та самовідданості вінцем багатовікової національно-визвольної боротьби нашого народу стала поява на світовій карті незалежної України. Тому в цей день слід ще раз назвати віхи нашої новітньої історії:
16 липня 1990 року – проголошення Декларації про державний суверенітет України;
24 серпня 1991 року – проголошення Акту про незалежність Української республіки ;
1 грудня 1991 року – референдум українського народу, який підтвердив новий статус держави;
28 червня 1996 року – прийняття Конституції України;
лютий 2010 року – переконлива перемога Віктора Федоровича Януковича на виборах Президента України.
Ми всі з вами впевнені, що після перемоги команди Януковича в Україні склалися унікальні умови для завершення творення української політичної нації. І тому повинні максимально врахувати помилки багатьох державотворців в історії України, в тому числі і попередньої влади, які розуміли і пропагували термін „любов до України”, лише як любов до держави, державної влади і її інститутів.
Не ефективними виявилися спроби продукувати національну ідею з Києва, так як і надати їй виключно культурологічного чи історичного характеру.
Тому формулою нового українського патріотизму має стати принцип: „Україна для людей!”, держава для всіх громадян. Український громадянин, отримавши цей статус, повинен усвідомлювати, що він бере на себе і певні обов’язки.
Таким чином, нинішня ситуація, яка склалася в Україні, дає нам змогу визначати сучасний український патріотизм не лише ознаками спілкування рідною мовою чи любові до певних культурних цінностей, а як і мислення з повагою до всієї країни і з любов’ю до малої ба́тьківщини.
Ми стаємо свідками становлення і єднання української нації.
Звичайно, кожен має право шукати свій шлях для України, має право обирати ті політичні кольори, які йому близькі.
Але наш спільний вибір – кольори українського прапора. І не випадково День Держаного прапора відзначаємо напередодні Дня Незалежності України.
Нас повинні навчати історія й сьогодення.
Ми маємо бути успішними учнями, бо без засвоєння цих уроків ми не зможемо об’єктивно визначити суму завдань щодо подальшого нашого історичного поступу.
Урок перший.
Щонайперше, слід завжди пам’ятати, що витоки формування української державницької ідеї сягають функціонування держави антів, княжої Київської Русі, козацької держави, часів Богдана Хмельницького, Української Народної Республіки.
Але всі вони пішли з української арени.
Тому нас має навчати історія, що дуже часто перешкодою українській незалежності були не чужі армії чи чужі полки, а власне взаємознищення.
Це прокляття знищило козацтво, Козацьку державу. Воно зруйнувало наш великий шанс ХХ сторіччя в часи Михайла Грушевського та уряду Володимира Винниченка.
Говорю про це, бо знання історії потребує засвоєння історичного уроку: аби Україна відбулася, як незалежна держава мало незалежність вибороти. Вибороти – це ще не означати її мати. Незалежність треба утверджувати. Щоденно. Кожною своєю дією.
Урок другий.
Нове виявлення державотворчої волі українського народу сталося з моменту прийняття Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.
І напередодні дев’ятнадцятої річниці Незалежності маємо підстави стверджувати: Україна відбулася.
Влада стає все більш чутливою до потреб людини. Вона діє як в інтересах сьогодення, так і в інтересах майбутнього.
Держава робить впевнені кроки, аби проводити власну національну та зовнішню політику.
Ми стаємо іншими. Кожен із нас стає менш байдужим і більш відповідальним за долю своєї держави, а значить і за себе, і за своїх рідних.
Та не все так добре у нашому рідному домі, як кожному із нас хотілося.
Реальне життя щодо утвердження незалежної України вимагає на всіх рівнях практичних справ, а не поширених розмов.
Утвердження української держави можливе лише за умови наявності системної й гнучкої економічної та соціальної політики, яка може об’єднати, для досягнення мети зусилля різних класів, станів і груп українського суспільства, пом’якшити гостроту соціальних суперечностей, запобігти їх перетворенню в громадянські протиріччя.
Люди хочуть змін. Люди хочуть, аби в Україні домінувала єдина політика – політика оновлення. Заради зростання добробуту кожного українця. В ім’я України.
У нинішній період історії, як набат звучать слова мудрої Лесі Українки:
„...Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для праці настала!”
І це не просто слова. Це, якщо хочете, формула для вирішення: бути чи не бути?
Світ змінюється занадто стрімко. Ніхто не чекатиме, коли ж ми будемо готові увійти до числа кращих. Світова економіка не визнає поразок. І, щоб здійснити великий прорив, ми маємо згуртуватися навколо головного – напруженої праці в ім’я утвердження незалежної держави.
Урок третій.
Утвердження незалежності держави – це справа кожного громадянина, громади села, міста, області.
Так уже склалося історично, що саме територія та населення нинішньої Черкаської області в продовж сторіч виступають сформованим консолідуючим ядром українського державотворення.
Тому нам усім треба уяснити, що Черкащина – духовний та державницький край України, як ніхто інший, відповідальна перед майбутніми поколіннями за державу.
Економіка регіону, в якій запроваджуються ринкові відносини, розглядається як засіб забезпечення й підвищення добробуту черкащан.
Виробництво, що нарощується, розвивається як соціально-орієнтоване.
Структурна перебудова господарського комплексу засвідчує про формування в регіоні нової структури виробництва, що забезпечує фінансове оздоровлення підприємств усіх форм власності й усіх галузей економки.
Якщо раніше промисловість області структурно характеризувалася як промисловість великої хімії, то вже за підсумками першого півріччя цього року можна буде ствердно говорити, що Черкащина – регіон великого машинобудування.
Відрадно, що на Черкащині, забезпечуючи виконання державних та галузевих програм, переглянуті та чітко визначені пріоритети соціального і гуманітарного розвитку.
Так, за підсумками першого півріччя область за рейтинговими показниками займає перші місця в аграрному секторі, входить у десятку найбільших промислових виробників держави.
Глибоко символічно, що головне свято хліборобів – обжинки, відзначається теж у ці святкові дні. І кожен черкащанин має низько схиляти голову на знак подяки за їх звитяжну працю. За те, що з року в рік вони підтверджують славу нашого регіону, як всеукраїнської житниці. Ось і цього року вже зібрано майже півтора мільйона ранніх зернових, а за їх врожайністю ми займаємо перше місце у державі.
До Дня Незалежності ми відкриваємо Шевченківський музей в Каневі, 1 вересня прийме дітей Драбівська школа, значно пришвидшився хід будівництва обласної дитячої лікарні.
Тож сьогодні є добра нагода щиро й сердечно подякувати усім мешканцям нашої славної Черкащини за звитяжний труд в ім’я утвердження незалежної України.
Глибоке шанування шлю кожному черкащанину за патріотизм і високу громадянську відповідальність, мудрість і витримку, збереження спокою – за ті складові, які є основою консолідації українського суспільства, запорукою підвищення добробуту кожної людини.
Влада розуміє, що кожний відсоток приросту виробництва, кожна вироблена автомашина, одержана тонна зерна – це праця багатьох людей.
І треба радіти за людей, за їхні здобутки. Треба любити людей.
Не причетність до політичного кольору, а причетність до праці возвеличує людину.
Тож шануймо людину праці! Пора усім нам вже раз і назавжди позбутися синдрому меншовартості.
З Черкащини українське суспільство має одержувати несхибні дороговкази національної єдності.
Бо сповідатися Богдану Хмельницькому – це, насамперед, до останнього подиху бути вірним історичному уроку Богданової пори. „Державність через єдність”.
ШАНОВНІ ПРИСУТНІ!
Практика життя упродовж дев’ятнадцяти років нашої незалежності засвідчує: треба кожному з нас здолати в собі зневіру та не впадати в розпач, мовляв, у нас крадуть мрію про майбутню Україну.
Наголошую: є мрія, і мета, й ідеали. Як їх можна вкрасти, коли вони вічні! Треба тільки самому не вмирати душею.
Наше покоління зобов’язане зробити все від нього залежне, щоб багатостраждальна Україна вже ніколи не втратила своєї незалежності.
Ми обрали незалежність, бо ми є нащадками поколінь, які віками мріяли про українську державу, здобували волю потом і кров’ю.
Ми обрали достаток, бо не може бідність принижувати нашу щедру землю, рясно политу хліборобським потом.
Завжди пам’ятаймо про це!
Тоді ми переможемо. Переможе український народ!
Слава Соборній Незалежній Україні!
Дякую за увагу.

Источник: Черкаська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике