Головний майдан столиці знову чекає реконструкції?

Найближчим часом у архітектурному вигляді столиці можуть статися кардинальні зміни. Минулого тижня було призначено нового головного архітектора Києва. Ним став Сергій Целовальник, який одразу ж критично висловився щодо непривабливості центру міста, і зокрема, Майдану Незалежності.
Насамперед під вогонь його критики потрапили монумент Незалежності, що в народі отримав назву „Галя”, скляні вітрини торговельного центру „Глобус” і бутафорські „Лядські” ворота та майбутня висотка на Європейській площі. „Питання Майдану – надзвичайно гостре, - пояснив новий архітектор міста, - у мене втягується голова в плечі, коли я проїжджаю по ньому і бачу ці скельця. Мені незручно, як архітектору, що їх наваяли”... Водночас Києвом почали поширюватися чутки, що монумент Незалежності на Майдані, який, дійсно, важко зарахувати до улюблених пам’ятників киян, може завалитися, а тому його слід чимшвидше прибрати. Словом, чим не привід для кардинальних змін всієї площі, а заодно і Хрещатика?
Історія революцій і реконструкцій
Майдан Незалежності є не лише головною площею столиці, а й обличчям всієї країни. Тут відбувалися найважливіші події в історії України: наймасштабніші акції і революції. Варто лише пригадати політичні події 1901, 1905 та 1917років, а також студентську революцію на граніті 1990 року і Помаранчеву революцію 2004 року. Події останньої революції зробили Майдан Незалежності знаним на весь світ - відтоді тут неодмінно намагаються побувати й українці, й закордонні туристи, котрі приїздять до Києва. Не дивно, що й кожний новопризначений головний архітектор бажає „вдосконалити” Майдан на власний манер і таким чином увічнити своє ім’я в його архітектурному образі.
Для того, аби відстежити як формувався архітектурний вигляд центральної київської площі, варто пригадати трохи історію. Майдан Незалежності є головою площею міста порівняно недавно, як і сама вулиця Хрещатик, що почала заселятися всього 200 років тому, а перша кам’яниця з’явилася тут лише 150 років тому. Відтак, архітектурне обличчя площі створювалося поступово і остаточно сформувалося на рубежі ХІХ-ХХ ст. із появою тут будівель міської думи, дворянського зібрання, біржі і кількох готелів з ресторанами та модними крамницями. На той час вона була значно менша, ніж нинішня, а її головною окрасою був невеликий скверик із фонтаном, який був розбитий перед будинком думи. В такому вигляді площа проіснувала до початку Великої Вітчизняної війни. Далі, як відомо, доля центрального міського майдану і вулиці Хрещатик була надзвичайно драматичною - у перші ж дні німецької окупації майже всі споруди були висаджені в повітря, перетворивши центр міста у суцільну руїну.

Майдан (тоді пл.Калініна) у 1964 р.
Одразу після визволення Києва восени 1943 року, було оголошено конкурс на проект відновлення головної вулиці і площі Києва, в якому взяли участь кращі архітектори з усього Радянського Союзу. Це був унікальний випадок, коли архітектори отримали можливість фактично на порожньому місці заново спроектувати весь центр міста у сучасному стилі. На конкурсі, що тривав 5 років і проходив у кілька етапів було представлено 22 масштабних проекти, які були виставлені на суд громадськості. Зрештою, перемогу дістав спільний проект московського архітектора Олексія Власова і українського зодчого Анатолія Добровольського, який був втілений на початку 50-х років. Вони стали першими архітекторами в історії Майдану, які створили його цілісний архітектурний вигляд, що так полюбився киянам. Більшість київських старожилів і досі ностальгують за тією старою площею, згадуючи якою вона була затишною і красивою.
Ще одна незначна реконструкція площі відбулася в 1976—1977 роках, тоді на ній було встановлено монумент Великій Жовтневій соціалістичній революції (демонтований 1991 року), а під землею відкрито станцію метро „Площа Жовтневої революції”.
Нові архітектурні реалії Майдану…
Нова епоха в історії міста, яка почалася з набуттям Україною незалежності, внесла свої корективи і в його архітектурний вигляд. Потрібні були не лише зміни у назві вулиці і площ, а й нові архітектурні символи, які мали замінити радянську стилістику. Відтак, у 2001 році було проведено докорінну реконструкцію центральної київської площі, авторами якої стали тодішній головний архітектор міста Сергій Бабушкін, керівник творчого колективу проектантів Олександр Комаровський і скульптор Анатолій Кущ - автор монументу Незалежності і пам’ятника засновникам Києва, встановлених на Майдані. В результаті під землею з’явився величезний торговельний центр, саму ж площу подрібнили на асиметричні зони, прикрасивши гранітними сходами, скляними „теплицями” і еклектично-помпезними скульптурними композиціями.
Новий вигляд Майдану Незалежності викликав неоднозначну оцінку, як з боку киян, так і інших архітекторів, серед яких знайшлося чимало відвертих опонентів новостворенного „обличчя” Києва. Навіть з’явився так званий „Комітет естетичної непокори”, створення якого ініціювала відомий столичний архітектор Лариса Скорик. У свій час вона захистила дисертацію на тему: «Реконструкція центрів історичних міст», відтак стоїть на позиціях, що „те, що зробили з Майданом - це антиурбаністично... І тепер настав час виправляти це саме урбаністичними методами”. За її словами, центральну площу Києва, яка є символом для всієї країни, а відтак формує смак у сучасних поколінь українців, потрібно докорінно переробити. А заразом й весь Хрещатик, починаючи від Бессарабки до Європейської площі... Пані Скорик вважає, що з Майдану потрібно не лише прибрати весь „архітектурний несмак і кіч”, а й здійснити комплексну реконструкцію всього підземного простору: замість магазинів і бутіків – обладнати багаторівневий паркінг і прокласти шляхопровід під усім Хрещатиком. Власне, за її словами, однією з головних причин необхідності реконструкції центру Києва є перетворення його на пішохідну зону.
А от яким хоче бачити Майдан Незалежності новий міський архітектор С. Целовальник, поки що не відомо. Щоправда, він повідомив, що його „бентежить, що 10-а річниця Незалежності України була виражена у вигляді тиранічного символу - колони, забитої в центр площі”. Ймовірніше, саме з неї новий архітектор і планує розпочати реконструкцію Майдану. Але є варіант, що колона залишатиметься на своєму місці поки триватиме конкурс на новий проект реконструкції площі. А він може затягнутися, бо коштів на це в міському бюджеті немає. Як відомо, в.о. голови КМДА Олександр Попов заявив, що вважає недоречним реконструювати будь-які об'єкти на Майдані Незалежності до моменту проведення “Євро-2012”, посилаючись на безліч інших проблемних питань, які потребують фінансування.
Такої ж думки дотримуються й інші представники міської влади, зокрема депутат фракції БЮТ у Київраді Олександр Бригинець, який вважає, що перебудова Майдану Незалежності може стати приводом для перевитрат міських фінансів. Він зізнався, що особисто йому також не подобається вигляд Майдану, але це не привід зносити споруди, які знаходяться у більш-менш нормальному стані. Крім того, О.Бригинець нагадав, що у місті є чимало інших об’єктів, які потребують першочергової уваги. Насамперед, Львівська площа, Поділ, цілі райони „хрущовок” і пам’ятники, на реставрацію яких у міському бюджеті не вистачає коштів. Він також висловив думку, що реконструкція Майдану Незалежності не може бути пріоритетом для новопризначеного головного архітектора Києва С.Целовальника.
До речі, у скільки може обійтися місту чергова реконструкція Майдану Незалежності, певно, ніхто не підраховував, тому що конкретного проекту поки що не існує. Пані Л. Скорик, яка наполягає на терміновому початку робіт і демонтажу наявних пам’ятників, оцінила приблизний кошторис проектних робіт реконструкції Майдану разом із Хрещатиком у 150-200 млн. грн.., а повну реалізацію реконструкції – приблизно у 1 млрд.грн. Це. Принаймні, дивно, адже повна реконструкція лише одного Олімпійського стадіону обчислюється щонайменше у 3 млрд. гривень. Авжеж, як кажуть „ламати - не будувати”, головне не проґавити влучний момент і вчасно розпочати діяти, а там як вийде... У кращому разі, проект можна переробити під час реконструкції або навіть замінити на новий - такі прецеденти вже були... Так само можна змінити і кошторис. Отак, схоже, киянам доведеться звикати, що головний майдан столиці перетвориться на площу для перманентних архітектурних експериментів і реалізації власних творчих амбіцій архітекторів.
Ірина Тимошенко
www.golosua.com

Источник: ЗА КИЇВ | Прочитать на источнике