Володимир Яцуба: про важливе – без політики

В переддень професійних свят громадськість особливо прискіпливо спостерігає за звітами про професійні досягнення, а здобутки будівельників – легко помітити і ще легше критикувати. Так складається, що Міністерство регіонального розвитку та будівництва, яке за напрямами своєї діяльності відповідає за низку суспільно важливих ініціатив, часто стає заручником політичних операцій.
Цілком природно, що ані політичні партії, ані громадяни не можуть залишатись байдужими до таких питань, як наприклад, житлове будівництво чи адміністративно-територіальна реформа. Це питання, які стосуються всіх і, відповідно, цікавлять кожного.
З іншого боку, чим масштабніша проблема – тим більших зусиль, ресурсів і уваги потребує її вирішення. Я не прихильник поверхової критики, що не містить альтернативи, і не хочу підтримувати таку практику. Вона є вкрай руйнівною як для суспільної свідомості, так і для професійного середовища. Не можна всі негаразди економічного розвитку покладати на плечі галузі, що є інвестиційно залежною.
А тому, напередодні свята тисяч наших співгромадян я хочу чесної і відвертої розмови з громадськістю про нинішній стан справ у будівельній галузі, про те, що ми встигли зробити за цей короткий проміжок часу, про те, що ми робимо і ще маємо зробити для того, щоб будівельна галузь позбулась усього, що гальмує її розвиток і потужно закрокувала вперед.
На сьогодні у будівництві працює 60 тисяч підприємств, на яких зайнято 700 тисяч осіб. Попри об’єктивні та суб’єктивні чинники, які мають суттєвий вплив на розвиток галузі, на сьогодні в будівельному комплексі спостерігається поступове пожвавлення виробничої активності.
У першому півріччі 2010 року будівельними підприємствами виконано робіт на суму 14,3 млрд. гривень. Уповільнились темпи падіння обсягів виконаних будівельних робіт порівняно з аналогічними періодами 2009 року. Так, у січні 2010 року темпи виконання будівельних робіт склали 75,9 %, січні-лютому – 79,1 %, січні-березні – 78,6 %, січні-квітні – 78,8 %, січні-травні – 80,0 %, січні-червні – 80,7 %.
Провідними за показником будівельної активності залишається місто Київ (1304,2 грн./1 особу), Полтавська (630,6 грн./1 особу) та Харківська (419,8 грн./1 особу) області.
Лише за перший квартал 2010 року в цілому по Україні обсяги введеного в експлуатацію житла зросли на 14,1 % порівняно з відповідним періодом минулого року і склали 1477,4 тис. кв. метрів.
Крім того, у травні 2010 року заробітна плата одного штатного працівника в будівництві зросла на 21,1 % проти відповідного показника за 2009 рік.
Попри складну фінансову ситуацію в галузі, будівельні підприємства продовжують наповнювати державний бюджет через сплату податків: за шість місяців поточного року сплачено понад 1,5 млрд. гривень, що перевищує рівень минулого року.
Однак, проблемою залишається низький рівень інвестиційної спроможності основних суб’єктів інвестиційної діяльності – держави, територіальних громад, суб’єктів підприємницької діяльності банківської сфери, приватних інвесторів. Будівельні ж організації навпаки, зберегли свій виробничий і трудовий потенціал для нарощування темпів освоєння інвестицій в основний капітал та збільшення обсягів виконуваних робіт. Головним стримуючим фактором для них на сьогодні залишається невисокий рівень інвестицій у ту чи іншу галузь та низька фінансова дисципліна замовників будівництва.
За поданими вище цифрами стоїть значна підготовча робота з прийняття відповідних технічних, наукових, містобудівних і, відповідно, управлінських рішень. Вкрай важливим є той факт, що деякі позитивні зміни, як наслідок стабілізації політичної ситуації та активних дій Президента України і Уряду, ми вже маємо.
Так, на фоні зменшення освоєння капітальних вкладень у будівництві на 12,5 %, капіталовкладення у будівництво житла зросли на 15,3 %. Однак, для відновлення будівельної галузі та виходу її на докризові показники, необхідно забезпечити притік інвестицій, поновити попит на ринку житла, сформувати будівельний заділ.
30 червня цього року на пленарному засіданні Верховної Ради України прийнято у першому читанні Містобудівний кодекс України, що акумулює в собі положення основних діючих законів України у сфері містобудування. Його доповнено положеннями, якими вносяться суттєві зміни у систему законодавства щодо дозвільно-погоджувальних процедур та врегульовано ряд інших питань, спрямованих на створення сприятливих інвестиційних умов.
Так, з переліку видів містобудівної документації виключено містобудівне обґрунтування – документ, застосування якого органами місцевого самоврядування на власний розсуд призвело до хаотичної забудови населених пунктів без урахування громадської думки. Впевнений, що результат скасування містобудівних обґрунтувань буде відчутний одразу і дозволить вирішити широке коло проблемних питань, у тому числі для приватного сектору. У свою чергу, приватний сектор отримає можливість використання спрощеної єдиної та зрозумілої процедури оформлення документації на будівництво приватних житлових будинків та господарських споруд завдяки запровадженню будівельних паспортів забудови земельних ділянок.
Дуже важливим є той факт, що особливу увагу в Кодексі приділено питанням перспективного розвитку населених пунктів. Акцентовано увагу на генеральних планах населених пунктів, як основного документу щодо розвитку територій населених пунктів, планування та забудови їх територій. При цьому, Міністерством опрацьовано і використано закордонний досвід та запропоновано запровадити диференційний підхід щодо погодження планувальної документації. Метою такого підходу є контроль з боку держави щодо змісту та якості «втілення в життя» генеральних планів. Хочу відзначити, що такий підхід щодо погодження генеральних планів має багато переваг. Зокрема, він дозволить максимально врахувати громадську думку і встановити довгострокові стабільні положення генеральних планів, дасть змогу місцевим органам виконавчої влади оперативно надавати замовникам вихідні дані для проектування.
На моє тверде переконання, уніфікація та систематизація законодавства, зрозуміле викладення порядків та процедур сфери містобудування у єдиному документі сприятиме розвитку вітчизняної містобудівної сфери, залученню інвестицій та упорядкуванню розвитку населених пунктів та регіонів в цілому.
Одним із найбільш важливих напрямків діяльності Міністерства є розгортання будівництва доступного житла. На сьогодні визначено, що доступне житло – це недороге за ціновими параметрами житло, що будується за державної підтримки. Державна підтримка відповідно до закону може надаватися громадянам у вигляді пільгового іпотечного житлового кредиту, компенсації 30 % вартості житла.
Вже цього року планується реалізувати програму державної підтримки будівництва такого житла на практиці. Для цього з державного бюджету за рахунок Стабілізаційного фонду передбачається виділити 390 000 тис. грн. За умови спрямування всієї суми для надання громадянам державної підтримки в обсязі 30 % його вартості, у житлове будівництво можливо додатково залучити 910 000 тис. грн. коштів населення та придбати понад 3000 квартир загальною площею біля 203,1 тис. кв. метрів.
Це дозволить ввести в експлуатацію об’єкти незавершеного будівництва, завантажити виробничі потужності будівельних організацій, зберегти робочі місця. Слід відзначити, що програма матиме значний опосередкований вплив на галузь. ЇЇ реалізація дозволить зменшити заборгованість по заробітній платі, збільшити споживання оздоблювальних матеріалів і виробів будівельного призначення вітчизняного виробництва та розпочати будівництво нових об’єктів.
Порядок використання коштів Стабілізаційного фонду, передбачених на будівництво доступного житла, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 № 509. Наразі Міністерство працює із забудовниками щодо формування переліків об’єктів, у яких громадяни зможуть купувати доступне житло. Для цього, як і передбачено постановою, утворено Міжвідомчу комісію.
Вагомою перевагою програми будівництва доступного житла є її сформоване нормативне підґрунтя. Механізм такого будівництва унормовано статтею 4 Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”. Зокрема, законом визначено поняття доступного житла та державної підтримки його будівництва або придбання, коло осіб, що мають право на отримання такої підтримки, джерела фінансування, основні вимоги до такого житла та умови здешевлення його вартості.
На законодавчому рівні будівництво доступного житла звільнено від відрахувань на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. З метою формування спеціального законодавства з цього питання розроблено проект Закону України “Про забезпечення громадян доступним житлом”, який прийнято Верховною Радою України у першому читанні.
Відповідно, постановою Кабінету Міністрів України затверджено Державну цільову соціально-економічну програму будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки. Наразі розгорнуто роботу щодо підготовки та прийняття регіональних програм. Ми продовжуємо роботу із оцінки перспектив залучення та використання нових технологій, що дозволять не лише здешевити нове житло, але і забезпечити його відповідність всім діючим вимогам та нормативам.
Ключовим аспектом у підтримці житлового будівництва залишається вирішення земельного питання. З цією метою може бути використаний досвід наших сусідів, з яким фахівці Міністерства ознайомились під час робочої поїздки до Бєлгородської області Російської Федерації.
Розвиток масового житлового будівництва у цій області здійснюється за рахунок стабільної реалізації чотирьох основних завдань: надання земельних ділянок забудовникам на пільгових умовах, інженерного забезпечення мікрорайонів масової індивідуальної забудови, забезпечення автомобільними дорогами нових мікрорайонів, фінансово-кредитної підтримки забудовників.
Цілком очевидно, що такий напрямок є перспективним і в Україні. При цьому, будівництво інженерних мереж та доріг потрібно здійснювати за рахунок бюджетних коштів, а будівництво об’єктів соціально-побутового призначення – за рахунок інвесторів, які будуть зводити багатоповерхове житло.
В наших планах на наступний рік є виділення у кожному регіоні по 3-4 земельні ділянки з підведеними за рахунок бюджетних коштів мережами для будівництва доступного житла. Це дозволить додатково знизити вартість квартир для громадян, що мають відповідно до законодавства право на їх отримання за державної підтримки.
За умови належної підтримки програми, найближчим часом можна розраховувати на початок позитивних змін у ситуації на первинному ринку нерухомості.
Ми покладаємо великі надії на реалізацію програми доступного житла. Так чи інакше, інтереси всіх громадян, що стоять у черзі на отримання житла, неможливо задовольнити за короткий термін. Я особисто переконаний, що ми не вирішимо цієї проблеми без виховання в Україні ефективного домовласника, який готовий вкладати кошти в своє житло, знаючи, чого воно вартує, а відтак – співпрацювати з державою задля отримання житла і підтримання його у належному стані.
Тобто, завданням державної політики є формування необхідних передумов для реалізації власних можливостей громадян по створенню комфортного середовища проживання, а також підтримка в забезпечені житлом тих категорій населення, які не в змозі зробити цього самостійно.
Так, цього року Міністерство опікується придбанням житла для інвалідів Великої Вітчизняної війни І групи, які тривалий час перебувають на квартирному обліку. Маємо придбати понад 650 квартир у 127 населених пунктах України. Кошти Стабілізаційного фонду вже надходять у регіони.
Слід зазначити, що рішучим кроком вперед став розроблений за активної участі Міністерства і нещодавно прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла». Ним внесено зміни до ряду спеціальних законів з метою їх приведення у відповідність до Закону України «Про планування і забудову територій», яким запроваджено спрощений порядок прийняття об’єктів в експлуатацію.
Цим законом започатковано проведення експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва однією організацією замість існуючих шести, а два види обов’язкового страхування (будівельно-монтажних робіт і майнових ризиків), які створювали додаткове навантаження на інвесторів і забудовників та ускладнювали початок будівництва, зроблено добровільними.
Новим законом удосконалено норми та механізми, закладені базовим антикризовим документом у будівництві – Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Фахівцями запропоновано реальні механізми запровадження передбаченого законодавством єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку.
Окрім того, при підготовці проекту Податкового кодексу України Міністерство виступило з важливою ініціативою щодо звільнення від податку на додану вартість робіт при спорудженні житла. За нашими розрахунками, виходячи з прогнозного обсягу введення житла у 2010 році, за умови звільнення від обкладення цим податком будівельно-монтажних робіт вартість будівництва 1 кв. м житла може зменшитись приблизно на 5,5 %.
Міністерство наполегливо працює у напрямку спрощення дозвільних процедур, розуміючи, що такі кроки забезпечать сприятливі умови розвитку бізнесу та сприятимуть подоланню наслідків світової фінансової кризи у будівельній галузі. Нами заплановано виключити з обов’язкового переліку документів, які подаються для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, 5 видів документів: фінансова звітність, копії установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію, відомості про кваліфікацію та досвід спеціалістів, які братимуть участь у виконанні замовлення, пропозиції щодо залучення субпідрядників, договір підряду.
Передбачається скасувати норми щодо обов’язкового подання проектної декларації для отримання дозволу на виконання будівельних робіт. На наше переконання, існують всі підстави для зменшення сегменту об’єктів, для будівництва яких необхідне розроблення містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки та для виключення з переліку видів містобудівної документації містобудівного обґрунтування. Хочу наголосити, що спрощення дозвільної системи та системи взаємовідносин у будівництві має супроводжуватись наведенням порядку та налагодженням прозорого контролю за дотриманням законодавства.
Для масового житлового та цивільного будівництва Міністерством запроваджуються економічні проекти з раціональними архітектурно-планувальними та технічними рішеннями, сучасними технологіями і матеріалами. Перспективною технологією при формуванні нової забудови і реконструкції існуючої забудови малих міст є запровадження швидкозбірних технологій на основі ефективних сучасних будівельних систем, місцевих матеріалів та виробів, перевірених практикою у різних регіонах України –Києві, Чернігові, Білій Церкві, Полтаві, Маріуполі.
Одним із пріоритетних завдань будівельної галузі та житлово-комунального господарства є суттєве зниження витрат енергоспоживання нововведених об’єктів та існуючого фонду житлових та громадських будинків. З цією метою Мінрегіонбудом розроблено Галузеву програму енергоефективності на 2010-2014 роки. Виходячи із сучасних підходів державної політики з енергоефективності у галузі будівництва, нами забезпечується послідовна робота щодо створення та запровадження відповідної нормативно-методичної бази сучасного енергоефективного інженерного обладнання з проектування систем газо-, водо-, теплозабезпечення та електрообладнання (в т. ч. енергоощадних ламп, засобів регулювання та обліку теплоспоживання).
Ми розробили відповідні рекомендації щодо застосування зазначених норм та довели їх до регіонів, яким із залученням авторів – розробників норм надається регулярна науково-методична допомога з реалізації на місцях. Безумовно, на сьогодні є всі необхідні умови для забезпечення суттєвого скорочення використання газу як в новому будівництві, так і в існуючому житловому секторі.
За конструктивними рішеннями значні перспективи мають перевірені масовим будівництвом будівельні системи великопанельних будинків, які модернізовані за новими вимогами з енергозбереження. Очевидні переваги мають будівлі, споруджені з великих та дрібних стінових блоків з теплоефективними утеплювачами, із застосуванням місцевих матеріалів та із мінімальним застосуванням механізації.
Одним з найбільш перспективних матеріалів для стінових конструкцій є ніздрюваті бетони (газобетони). У регіонах набуває поширення проектування і будівництво малоповерхового житла з використанням як традиційних будівельних матеріалів (цегла, блоки сухого прасування), так і нових – ніздрюватобетонних блоків, пінополістирольних блоків “Термодім” та інших. Перспективною технологією є запровадження швидкозбірних технологій на основі ефективних сучасних будівельних систем (сандвіч-панелей, багатошарових легких стін на основі дерев’яних каркасів, брусу тощо).
Крім того, враховуючи загальносвітову тенденцію розширення запровадження нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії, Міністерство замовило проведення наукових досліджень щодо проектування житлових будинків з мінімальним енергоспоживанням, так званих «пасивних будинків», які також будуть доведені до регіонів.
Важливим питанням у будівельній діяльності залишається забезпечення надійності, стійкості та безпеки експлуатації будівель і споруд у звичайних та складних умовах, а зокрема – на сейсмічно небезпечних територіях. Мінрегінбудом прийнято низку нормативних документів та стандартів, які спрямовані на підвищення надійності, стійкості конструкцій будинків і споруд та збільшення енергоефективності їх огороджуючих конструкцій.
Ми забезпечили перегляд «Правил для індивідуальних забудовників по впровадженню антисейсмічних заходів при будівництві індивідуальних житлових будинків у районах України з сейсмічністю 7-8 балів» з врахуванням нових чинних будівельних норм «Будівництво у сейсмічних регіонах України».
Великою проблемою для України є підтоплення територій. За даними обстежень, процесами підтоплення охоплено понад 540 міст і селищ країни, що становить близько 40% від кількості міст і селищ. Значну роль у розвитку підтоплення відіграють природні фактори, але все більшого значення на забудованих територіях міст та селищ набувають фактори техногенні.
Потрібно наголосити, що найбільші негативні наслідки підтоплення територій спостерігаються там, де житлова забудова ведеться хаотично, промислові підприємства розміщуються без розроблення містобудівних обґрунтувань, без проведення необхідних інженерно-геологічних вишукувань.
Поза всяким сумнівом, забезпечення належною документацією та чітке дотримання чинних нормативів допоможе запобігти низці потенційно небезпечних ситуацій природного і техногенного характеру. Так, скажімо, цілком можливим було завчасно мінімізувати наслідки ситуації у м. Калуш. За результатами проведеного обстеження полігону високотоксичних відходів на відповідній території встановлено, що на сьогоднішній день на полігоні розміщено більше як 11 млн. м3 відходів. Заходи з їх знищення входять до проекту Національного плану дій з виконання Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі. Зі свого боку, Міністерство зробить все можливе для вирішення цієї проблеми. Сподіваюсь, що цей досвід стане поштовхом для перегляду низки необґрунтованих обмежень у чинному законодавстві стосовно будівництва та використання промислових та потенційно небезпечних об’єктів.
Широкі дискусії в суспільстві викликає питання будівництва в Україні висотних споруд. Актуальне для нашого часу питання нормативного забезпечення проектування і будівництва об'єктів підвищеної поверховості та багатофункціональних комплексів в певній мірі вирішено із введенням в дію державних будівельних норм "Будинки і споруди. Проектування висотних житлових і громадських будинків". Зазначеним нормативним документом, який розроблено на підставі накопиченого досвіду експериментального будівництва висотних об'єктів у м. Києві, Дніпропетровську та Донецьку, нормативно врегульовано проектування та будівництво об'єктів умовною висотою до 100 м. Також зазначеними нормами допускається будівництво об'єктів громадського призначення вище 100 м як об'єктів експериментального будівництва. Потрібно зауважити, що доцільність будівництва будинків з етажністю, що перевищує 25 поверхів виглядає сумнівною і частково виправдовується лише високою вартістю землі на окремих територіях. На мій погляд, країна має бути технічно готова до спорудження таких об’єктів, але наразі такої життєвої необхідності я не бачу.
Потужним імпульсом для розвитку та удосконалення вітчизняної нормативної бази з будівництва стало проектування та будівництво спортивних об'єктів та об'єктів соціальної та транспортної інфраструктури до Євро-2012. Вітчизняну нормативну базу на проектування спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд, зокрема футбольних стадіонів, приведено у відповідність до міжнародних вимог. З метою нормативного забезпечення проектування та будівництва до Чемпіонату готельної мережі в Україні Мінрегіонбудом ще у 2008 році прийнято державні будівельні норми "Будинки і споруди. Готелі". Крім того у 2010 році набувають чинності нові державні будівельні норми з проектування підприємств торгівлі та підприємств громадського харчування. Досвід супроводження Міністерством реконструкції НСК «Олімпійський» та будівництва низки інших об’єктів до Євро-2012 також буде враховано у подальшому вдосконаленні нормативної бази у будівництві. Таким чином, ми вже сьогодні можемо говорити про суттєвий прямий та опосередкований ефект від проведення чемпіонату в Україні.
Важливим соціальним пріоритетом діяльності Міністерства є напрямок, який стосується створення доступного архітектурного середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення. Міністерство забезпечує здійснення державного та громадського контролю за дотриманням вимог доступності при реалізації проектів будівництва об’єктів соціальної інфраструктури. Зокрема, беручи до уваги важливість вирішення соціальної проблеми щодо інтеграції дітей-інвалідів у спільний навчальний процес разом із здоровими учнями, Мінрегіонбудом заплановано внесення змін до державних будівельних норм з проектування навчальних закладів.
Дедалі актуальнішою для будівельного сектора стає проблема удосконалення кошторисної нормативної бази. В сучасних умовах кошторисні нормативи дозволяють перевірити правильність визначення вартості того чи іншого об’єкту будівництва, що здійснюється із залученням державних коштів.
Сьогодні Міністерством розробляються та затверджуються показники опосередкованої вартості спорудження житла, що є підґрунтям при визначенні вартості будівництва за державними програмами забезпечення житлом окремих категорій громадян, та укрупнені вартісні показники інших об’єктів соціальної сфери. Проте, з огляду на практичний досвід застосування таких показників, є потреба розширення напрямків їх використання та диференціації в залежності від функціонального призначення, потужності, геометричних розмірів того чи іншого об’єкту.
Ефективність використання бюджетних коштів підтверджується дотриманням дисципліни ціноутворення у будівництві. Помилки, що припускаються проектувальниками при розробці проектно-кошторисної документації, перш за все виникають через підготовку замовником завдання на проектування з відхиленням від основних вимог державних будівельних норм та неврахування фактичних умов ведення будівництва при обчисленні окремих витрат.
Часто місцевими органами виконавчої влади не дотримується законодавчо окреслена процедура підготовки відповідних обґрунтувань щодо виділення коштів з резервного фонду державного бюджету при поданні звернень до Уряду. Ця ситуація погіршується ще й тим, що підготовку обґрунтувань здійснюють підрозділи, які не опікуються питаннями будівництва і не мають спеціалістів відповідної кваліфікації. За таких умов Мінрегіонбудом при перевірці правильності визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням державних коштів, упродовж І півріччя 2010 року виявлено низку необґрунтованих завищень відповідних показників, що дало можливість запобігти нецільовому використанню більш як 200 млн. грн.
Один із напрямків роботи Міністерства, який суттєво впливає на будівництво в цілому – це підвищення питомої ваги технічного регулювання у системі державного регулювання. Держава несе відповідальність за безпеку життєдіяльності своїх громадян і це повною мірою стосується безпеки будівель та споруд. Разом з тим, ми зацікавлені в розширенні інвестицій, притоку нових технологій, матеріалів, конструкцій та виробів на будівельний ринок, що в свою чергу вимагає спрощення дозвільно-погоджувальних процедур, зниження тиску державних наглядових органів.
На сьогодні набули чинності та впроваджуються рішення Уряду, якими визначені головні принципи стандартизації будівельної продукції, процедури оцінки відповідності. Прийнято Верховною Радою Закон України "Про будівельні норми" та 5 рішень Уряду на виконання положень цього закону, забезпечено позитивні тенденції стосовно якості та кількості нормативів галузі, які приймаються Міністерством.
З метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу прийнято Технічний регламент будівельних виробів, будівель та споруд. Зазначеним Технічним регламентом в Україні започатковується впровадження європейської системи щодо підходів до розробки нормативних документів для проектування та зведення будівель та споруд.
В Україні планується прийняти 58 настанов із забезпеченням вимог безпеки до будівель та споруд, а також близько 1000 підтримуючих стандартів. У 2010 році у будівництві буде прийнято нормативів приблизно у сім разів більше, ніж у середньому за рік у період до 2006 року.
Сподіваюсь, що підсумком здійсненої кропіткої роботи стане затвердження Кабінетом Міністрів України у грудні 2010 року Програми перегляду державних будівельних норм і правил, прийнятих до набрання чинності Законом України «Про будівельні норми».
Важливим напрямом нашої роботи є збереження традиційного характеру середовища та здійснення комплексу заходів щодо збереження пам'яток архітектури та містобудування. В Україні на державному обліку перебуває понад 16 тис. пам’яток архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, з них 3,5 тис. національного значення. 401 населений пункт з визначною історико-культурною спадщиною включено до Списку історичних населених місць України.
До Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО включено такі пам'ятки, як Софія Київська, Києво-Печерська лавра та історичний центр м. Львова. Крім того, до переліку кандидатів на включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО входять 9 українських об'єктів культурної та природної спадщини, зокрема, культурний ландшафт та каньйон м. Кам'янця-Подільського, історичний центр м. Чернігова, комплекс об'єктів Судацької фортеці, Андріївська і Кирилівська церкви у м. Києві. В історичних містах і визначних місцях зі значним ступенем концентрації архітектурної спадщини створено і функціонує 61 історико-архітектурний та історико-культурний заповідник, з них 11 належать до сфери управління Міністерства, з яких 5 – національних.
Слід зазначити, що для сучасного стану населених місць України характерним є фізичне старіння забудови історичних центрів. Від 50 до 70 відсотків пам’яток архітектури перебуває в незадовільному стані, а кожна десята – в аварійному (з них 300 національного значення) і всі вони нагально потребують заходів щодо реставрації та включення в сучасне суспільно-економічне життя.
Ми неодноразово наголошували на тому, що існує низка факторів, які уповільнюють процес збереження архітектурно-містобудівної спадщини. Головним серед них є фінансова неспроможність власників утримувати пам'ятки в належному стані, недофінансування в обсягах, визначених державним бюджетом, недостатні обсяги фінансування з місцевих бюджетів і майже повна відсутність недержавних інвестицій.
Міністерство визначило, що для запобігання незворотного процесу руйнації пам’яток архітектури національного значення та забезпечення виконання міжнародних памяткоохоронних зобов’язань, мінімальний рівень фінансування у 2011 році повинен бути не нижчим 150 млн. гривень. У цьому році Міністерство регіонального розвитку та будівництва визначено відповідальним виконавцем ремонтно-реставраційних робіт на 12 пам'ятках архітектури міст Києва і Львова загальною сумою 38,23 млн. гривень. Крім того, передбачені кошти для здійснення першочергових заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території Києво-Печерської лаври.
Останнім часом широкий резонанс у суспільстві викликає розміщення нового будівництва без урахування масштабності існуючої прилеглої забудови, що призводить до негативного композиційного впливу на існуюче архітектурне та історичне середовище. Відзначу, що саме зволікання з розробленням та доповненням необхідної містобудівної документації стає підґрунтям для хаотичної забудови міських території. Перш за все це стосується м. Києва, зокрема, охоронних зон пам’яток архітектури національного значення, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Нажаль, питання забудови території історичного середмістя м. Києва у деяких випадках вирішуються переважно в площині комерційної вигоди окремих посадових осіб та з порушенням чинного законодавства. У Мінрегіонбуді на нарадах неодноразово розглядалося питання збереження історичного характеру містобудівного середовища у межах зон охорони м. Києва. Переконаний, що врахування здійснених нами пропозицій дозволить врегулювати проблеми, пов'язані із будівництвом, реконструкцією, параметрами, масштабом, функціональним призначенням, поверховістю та реставрацією будівель в м. Києві.
Вже чотири роки у складі Міністерства регіонального розвитку і будівництва діє урядовий орган державного управління з питань архітектурно-будівельного контролю – Державна архітектурно-будівельна інспекція. І вже два з половиною роки, а саме з 1 січня 2008 року реформована система державного архітектурно-будівельного контролю забезпечує контроль у сфері містобудування на всій території України.
Слід нагадати, що процес утворення єдиної системи органів держархбудконтролю здійснювався шляхом об'єднання майже 700 різнорівневих, різнопідпорядкованих, розпорошених, в основному «карликових» інспекцій. Нові ж структури у правовому відношенні не були їх правонаступниками і змушені були починати свою роботу з нуля як у кадровому, так і матеріальному плані.
Два з половиною роки роботи інспекцій держархбудконтролю у новому форматі довели, що саме у рамках єдиної структури реалізовується системна робота щодо спрощення дозвільних, реєстраційних функцій, а також контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
У рамках єдиної структури Мінрегіонбудом спільно з Держархбудінспекцією послідовно здійснюється системне опрацювання питань забезпечення спрощення змісту й обсягів контрольних процедур законодавства. Так, Міністерством внесено зміни до Закону України «Про планування і забудову територій» з метою чіткої регламентації порядку надання і скасування дозволу на виконання підготовчих робіт та встановлення виключного переліку документів для його отримання.
На виконання ст. 29 згаданого закону Міністерством розроблені Порядок надання дозволу на виконання підготовчих робіт та Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1104. З метою спрощення дозвільних процедур у будівництві цією постановою Уряду також затверджено Перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, який значно розширено порівняно з попереднім. У свою чергу, збільшено вимоги щодо якості кінцевого продукту будівництва, його експлуатаційної стійкості та міцності.
Крім того, Держархбудінспекцією зроблено реальні кроки у напрямку наведення ладу у питаннях самочинного будівництва. Першим і дуже важливим кроком в цьому напрямку стало прийняття Урядом відповідного рішення, яким затверджено Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт.
На сьогодні можна зазначити, що тимчасовий порядок дав змогу великій кількості фізичних осіб прийняти в експлуатацію їх помешкання та оформити право власності на них. Протягом першого кварталу цього року було прийнято в експлуатацію майже 8 000 приватних житлових будинків садибного типу. До кінця другого кварталу ця кількість склала близько 20 000. Безперечно, зазначені рішення Уряду створюють сприятливі умови для стимулювання введення в експлуатацію об’єктів завершеного будівництва.
Протягом останнього часу Держархбудінспекцією було розроблено єдину систему реєстрації дозволів на виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджено порядки формування, ведення та зберігання справ щодо видачі сертифікатів відповідності та дозволів. Одночасно Мінрегіонбуд, як центральний орган виконавчої влади у сфері будівництва, містобудування та архітектури постійно проводить роботу з удосконалення зазначеної галузі законодавства, у тому числі з питань здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Таке кардинальне реформування системи державного архітектурно-будівельного контролю сприяло реформування системи ліцензування будівельної діяльності. Новий порядок ліцензування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, дозволив суттєво підвищити технічний рівень будівельних організацій, здійснити їх структуризацію, усунути з будівельного ринку фірми-одноденки, а також зменшити тіньові схеми будівельних проектів.
Підсумовуючи мову цифр та фактів, я хотів би зазначити, що в будівельній справі нічого не досягається просто і без серйозних вкладень. Тому і на швидкий ефект розраховувати не доводиться. Але сьогодні у нас є всі підстави для того, щоб упевнено дивитись у майбутнє. З початку року зроблено чимало, завдяки чому ми здобули певну стабілізацію в галузі. Проте, ця стабільність – швидше заохочення до праці, ніж досягнення.
Будівництво в Україні стоїть перед фактом глобальних змін та революційних перетворень на науково-технологічному рівні. Україна мусить використати ці можливості для реалізації своїх стратегічних інтересів та вирішення наболілих питань соціального, адміністративного, наукового і кадрового характеру.
Я пишаюсь тим, що українські будівельники вирішують найбільш значущі для суспільства проблеми і роблять свій внесок на всіх рівнях життя держави. Мені приємно усвідомлювати, що галузь повертається до життя.
Хочу вкотре звернутись до представників громадських організацій і влади на всіх рівнях, до громадян, чиї права не задовольняються, із проханням брати активну участь у виробленні спільних підходів до реалізації державою програм у сфері будівництва і регіонального розвитку. Пам’ятайте, що ваша байдужість і мовчанка накладає на нас спільну відповідальність, а активна участь – навпаки, дозволяє нам максимально врахувати всі точки зору і підходити до прийняття рішень державного значення із збалансованою, адекватною позицією.
Користуючись нагодою, я хочу щиро при

Источник: Дніпропетровська обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике