Міняю опЕМОЦІЮ - на оПОЗИЦІЮ

Я не підписав акт про створення Комітету порятунку України на сьогоднішньому зібранні у Спілці письменників. Як не підписав його і жоден інший представник опозиційних парламентських сил, звичайно, крім тих, з ким Юлія Тимошенко ходила на президентські вибори.
Побачив, хто туди прийшов, крім групи підтримки ЮВТ - Ульянченко, Матвієнко, Жебрівський, Заєць, Парубій... Побачив, хто не прийшов - Яценюк, Кириленко, Ющенко, Кличко, Костенко, Стецьків, Мартиненко, Кріль, Каськів... Із відомих непартійних діячів був лише Попович, не побачив я там Дзюби, Сверстюка, Возняка, Андруховича, Мироновича, багатьох інших. Послухав виступи. Були щирі, стривожені, об’єднавчі. Були абсолютно неприйнятні, зокрема різали слух печерні заклики до <<чистоти української раси>>, <<притягнення до кримінальної відповідальності тих, хто впровадив в Україні приватну власність>>, вимоги звільнити залу від тих, хто не підтримав Тимошенко на виборах і тим самим не дозволив їй стати Президентом. Виступив сам. Запропонував провести спокійну і відверту розмову у робочому форматі. Бо коли у невеликій залі за спинами учасників стоять більше сотні людей і десятки журналістів з камерами, то це не розмова, а балаган. Мабуть, це і влаштовувало тих, хто був зарані зорієнтований на швидкий <<одобрямс>>... Здавалося, почули, навіть аплодували. Але не дослухалися. Що маємо сьогодні в стані опозиції? Попри декларації про консолідацію, відмову від лідерських амбіцій, протягом попередніх тижнів з боку ЮВТ мало місце інше, абсолютно протилежне. Тимошенко усюди оголошує себе <<лідером об’єднаної опозиції>>, починаючи з персонального сайту; самочинно, не радячись із партнерами, закликає людей до проведення акцій протесту, оголошує їх час і мету. А потім не знає, що з тим робити. Приклад: на мітингу 27 квітня Тимошенко закликала людей прийти до стін Ради для безстрокового пікетування з метою дострокових парламентських виборів. Сьогодні, за день до акції, вона вже орієнтує людей на інше - вимагати звіту Азарова і міністрів про підготовку угод з Росією. Питання: а для чого тоді скликати десятки тисяч людей до Києва, якщо ця (друга) мета досягається просто - опозиція, за законом, формує порядок денний ВР у середу, включай собі звіти Азарова і Co без жодних обмежень... Очевидно, що на цьому етапі в опозиції не може бути одного лідера. Сподіваюся, Ви розумієте, що йдеться не про булаву. По-перше, немає довіри між самими лідерами. І небезпідставно. Підкилимні домовленості окремих <<опозиційних сил>> з Партією Регіонів укладалися, укладаються і укладатимуться надалі. Каменюка за пазухою не сприяє щирості і довірі. По-друге, кроки нової влади, що збурюють суспільство, на жаль, значною мірою зумовлені діями (або бездіяльністю, протистоянням) попереднього прем’єра і Президента. Хіба не так? Методи, якими діє Уряд Януковича-Азарова мало чим відрізняються від методів попереднього Уряду: ручне управління бюджетом; податковий тиск на підприємництво; внутрішні і зовнішні запозичення - не для розвитку, а проїдання; посадові хабарі; олігархічні фаворити; пріоритетно-галузева невизначеність; відсутність реформ. Критикуючи Азарова, Тимошенко наражається на критику за те саме. По-третє, для того, щоб претендувати на лідерство в опозиції сьогодні - коли народ тотально зневірений - недостатньо мати велику фракцію, найбільші ресурси чи найчисельніші оргструктури на місцях. Треба мати на лідерство моральне право! А для цього - принаймні пройти шлях критичного самоаналізу, самоочищення та покаяння. Починаючи з правдивої декларації про доходи і статки, закінчуючи виключенням з партії і фракції тих, хто безсоромно наживався на тендерах, ліцензіях і ПДВ, на газових схемах і земельних оборудках, хто на підставі <<політичної доцільності>> руйнував суди, більшість у місцевих Радах... Я говорив про це Тимошенко особисто і неодноразово, але дотепер усі ці ділки залишаються поряд з нею. Ніякого очищення і покаяння не відбулося! То де ж те лідерство, моральне і відповідальне перед людьми? Як тоді стати поряд і не втратити при цьому власну гідність? Як не зрадити принципам, на яких створювалася <<Громадянська позиція>>? ...Сьогодні ще раз переконався, що цей скороспілий і непродуманий навіть у загальних рисах Комітет - це проект під одну особу. Завтра, 11 травня, <<лідер об’єднаної опозиції>> оголосить людям, яких збирає біля Ради (не порадившись з іншими), що Комітет уже утворений! Ура? Скоріше сумно. Бо сьогодні ми не наблизилися до об’єднання, це як мінімум. Залишиться Комітет таким, як сьогодні - нехай він рятує Тимошенко. Зробить вона серйозні висновки і головне - серйозні і відповідальні крокі - буде інша розмова. Якими мали би бути відповідальні кроки по об’єднанню опозиції? Забути про вибори, рейтинги, відкинути персональні амбіції лідерства (не на словах). Утворити Комітет - лідери парламентських опозиційних сил, позапарламентських партій і громадських організацій, які усвідомлюють реальну загрозу суверенітету і національній безпеці України. Робочий орган - Секретаріат, близько 10 осіб, обраний Комітетом. Збирається на засідання раз на 10 днів, а в разі потреби - негайно. Рішення приймаються консенсусом. Головування - почергове, як у ЄС чи ОБСЄ. Узгоджені з Комітетом дії фракцій БЮТ і НУ-НС, Опозиційного уряду у Верховній Раді, депутатських фракцій у місцевих Радах. Спільні акції. Узгоджена інформаційна політика. Координація діяльності в регіонах, роз’яснювальної роботи серед людей, яких треба об’єднувати і захищати - і це найголовніше. Ці та інші, більш детальні, пропозиції було напрацьовано ще 27 квітня. Але вони не зацікавили тих, кому потрібен швидкий <<одобрямс>>. Але швидких рішень у опозиції сьогодні немає - це треба усвідомити. І тоді вже будувати надійну платформу порозуміння для спільних дій на роки наперед. P.S. Після мого виступу у Спілці письменників на сайті Тимошенко замість <<лідера об’єднаної опозиції>> Юлію Володимирівну почали називати лідером БЮТ, або лідером партії <<Батьківщина>>. Це невеличкий, але вірний крок. Попереду - шлях...

Источник: Ужгород.net.ua - новости, бизнес-каталог, информация | Прочитать на источнике