Науковці обіцяють написати, нарешті, цікаві підручники з історії України

Вчити історію полюбляють одиниці – стільки в ній дат, героїв та подій. Науковці ж розглядають цей предмет з іншого боку. «Шкільна історія – це продукт для суспільства. На відміну від підручника алгебри, він вчить не лише 15 датам і 18 найважливішим історичним випадкам, він показує сценарій поведінки і соціалізації молодої людини в суспільстві», - впевнена доктор історичних наук, завідуюча кафедрою історії НаУКМА Наталя Яковенко. Історія України для нового покоління школярів вже існує, щоправда, поки на папері.
Робочу група, до якої увійшли провідні українські історики, створена два роки тому за дорученням Кабінету міністрів в Українському інституті національної пам'яті, завершила розробку концепції історичної освіти в Україні. Йдеться не про переписування історії, а про зміну її парадигми, в розробці якої науковці орієнтувалися на західноєвропейський приклад. «Сьогодні від підручника вимагається, передусім, щоб він сприяв громадянській злагоді і внутрішньому миру у суспільстві. Цього прийнято досягати за допомогою так званого позитивного досвіду, - розповіла пані Наталя. - В ідеалі, підручник має формувати у дитини ліберально-демократичні цінності, привчити шанувати чуже життя і чужі права, з повагою, толерантно ставитися до іншої культури».
В основу концепції покладено принцип антропологізації, «олюднення», коли головним героєм історичного процесу стає не держава, а людина і групи людей, які складають суспільство. В цьому випадку історія аналізує та пояснює мотивації людей - вершителів історії, а не великих потреб і абстрактних законів історії. Такий підхід повністю змінює викладання історії. Першою «жертвою» змін стала утилітарно-політична історія, що в центрі ставить державу. За новим принципом усе навпаки: не люди служать державі, а держава створена для служіння людям. Другою «жертвою» впала мілітарна історія, військові події зведено до викладення загальної інформації. Причому у тлумаченні військових подій домінує гуманістичний акцент: будь-яка війна – не лише битви, а й страждання, жертви, матеріальні втрати і трагедія для населення. Також науковці пропонують змінити етноцентричний принцип на територіальний. На Україні завжди жили і живуть люди різних етносів, тому все, що відбувалося на її території, в тому числі під час панування «чужих»і етносів, і держав, автоматично вважається частиною історії України. Наприклад, Радянський Союз уже не тлумачитися як окупаційна держава, адже у його творенні Українська РСР відіграла чи не основну роль. Те саме можна сказати і про Російську імперію, яку за Петра I інтелектуально та ідеологічно створили вихованці Києво-Могилянської академії, запевняють науковці.
Згідно з концепцією мають змінитися програми для 5, 7, 12 класів середніх загальноосвітніх шкіл та підручники. Зараз підручники радше схожі на монографії, де «мухи дохнуть від нудьги», зазначила Наталя Яковенко. Нові книжки, за задумом, матимуть інше оформлення: зліва на сторінці викладатиметься лаконічний авторський текст без оцінок, справа – ілюстрований ряд у вигляді інформаційних доповнень: уривки із джерел, спогади, листи, щоденники, кадри, фотографії, карикатури, які демонструють різні точки зору. Таким чином, учень зможе на основі матеріалу сам давати оцінки історичним подіям.
Новий виклад історії мінімізує спекулювання на подіях минувшини, впевнений заступник голови Українського інституту національної пам'яті Владислав Верстюк. «Головним нашим завданням було деполітизувати і деідеологізувати історичний курс та поставити в його центрі людину», - каже він. Робота над концепцією тривала два роки, над нею працювали історики з усієї України - з Києва, Львова, Донецька, Харкова, Одеси. Зокрема, вони провели моніторинг основних шкільних підручників з історії України та підготували брошуру «Шкільна історія очима істориків-науковців». Проте до шкіл нова концепція прийде не скоро. Спочатку концепція і прописані програми пройдуть громадське обговорення, після чого їх, у разі схвалення, затвердить Міністерство освіти, далі проведуть конкурс на написання текстів для підручників. І лише після появи самих підручників програми запрацюють у школах.
Марія Бєляєва, «Вечірній Київ»

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике