Януковичу байдуже, як оцінять його нащадки

Для Тимошенко ж важливо стати гідним лідером заможної країни
Коли нас намагаються переконати, що у другому турі виборів насправді немає вибору – я аж ніяк не можу погодитися з цим. Саме зараз Україна стоїть перед важливим вибором. І намагання "заколисати" нас пісеньками про те, два кандидати в президенти однакові – це чергова піар-технологія "регіоналів", покликана зіграти на розчаруванні виборців. Адже, зменшивши кількість тих, хто має намір прийти на виборчі дільниці, тим самим вони прагнуть досягнути єдиної мети – їх кандидат має стати переможцем. Аналогічна мета, зрозуміло, і в іншого штабу. Друге місце Юлії Тимошенко в загальному рейтингу – це результат великої кількості кандидатів від демократичного табору. Виборці, які бачать саме демократичний шлях розвитку країни, підтвердили свій вибір, хоча й ризикували програти, розпорошивши свої голоси. Тому завдання кандидата від демократичного табору – максимально мобілізувати своїх прихильників, переконати кожного українця не знехтувати своїм правом голосу і прийти на виборчі дільниці, щоб висловити свою волю. Не можна ставити знак рівняння між політиками, для яких саме поняття України та її місця на карті Європи – так різняться. Для яких настільки різним є усвідомлення себе в історії. Якщо для одного президентське крісло – це засіб відчути себе князьком, на якого працюють його піддані, остаточно створити собі комфортні умови життя в сумнівно приватизованому Межигір’ї, відгородитися від нав’язливих журналістів із незручними питаннями тощо, то для іншої – це щоденна робота над покращенням економічного становища, в якому опинилася країна, виважена побудова соціальної політики, підвищення іміджу України на світовій арені. Януковичу байдуже, як оцінять його нащадки. Питання комфортного життя зараз для нього більш значуще, ніж те місце, яке може приготувати йому історія. Для Тимошенко ж важливо стати гідним лідером заможної країни, залишити в ній слід, як великий реформатор. Найближче оточення Януковича мало цікавить авторитет країни, їм потрібна цілком керована і несамостійна постать на найвищому посту держави. Як інакше пояснити той факт, що серед багатьох членів своєї партії вони так і не спромоглися висунути на президентські вибори високоосвічену, інтелігентну людину, яка б не "ламала" свідомість укранців, поставивши їх перед необхідністю обрання гарантом Конституції людину, що як мінімум двічі переступала Закон. Для олігархів важливіше створити для себе комфортні умови для остаточного привласнення ще неподілених ресурсів: газотранспортної системи, надр, землі. І Янукович, якого більше цікавить гра в гольф та полювання, – ідеальна кандидатура для них. Президентсво Януковича – це загроза демократії. Людина, для оточення якої свобода слова є лише дратуючим атавізмом помаранчевої революції, ніколи не стане захищати демократичних принципів розбудови держави. Вже сьогодні його оточення зробило зі свого лідера людину, яку пильно оберігають від незручних запитань журналістів, людину, яка не здатна у відкритій дискусії відстоювати власні переконання. Заготовлені спіч-райтерами виступи добрі, коли слід виголошувати передноворічні промови, але життя Президента – це не суцільні свята. Саме він представляє свою країну на світовій арені, саме він виступає гарантом Конституції, саме він є Верховним Головнокомандувачем. Я не можу собі уявити, що моя країна буде уособлюватися в світі із Президентом-злочинцем. Я не можу зміритися із думкою, що серед 46 мільйонів українців не знайшлося більш гідної цієї посади людини, що мої співгромадяни можуть обрати на найвищий державницький пост людину, яка не соромлячись оббирала країну, будучи при владі. Яка тільки проголошує на словах, що почує кожного, але вперто не чує питань щодо незаконного привласнення 140 га заповідної землі та державної резиденції. Його команда позиціонує себе, як добрих господарників, які здатні навести лад у країні, але чомусь в регіонах, де вони мають абсолютну владу, так і не наведено цього самого ладу. Схід України, який роками залишався вотчиною регіоналів, вже в першому турі президентських виборів віддав за Януковича менше голосів. Якби так все було добре, як розповідають регіонали, чи стали б виборці голосувати за іншого кандидата? Що вже казати про Захід нашої країни, мешканці якого чудово знають про те, як живуть в Європі, бачать тамтешній рівень культури та життя – як можна переконати нас, мешканців західної України, що влада регіоналів – це краще, що може бути? Позиціонуючи себе, як партія РЕГІОНІВ, вони абсолютно не зацікавлені в тому, щоб посилити роль цих самих регіонів. Прийняття нового Бюджетного кодексу могло б суттєво вплинути на посилення місцевого самоврядування. Але хіба ж це вигідно тим, хто прагне на власний розсуд перерозподіляти потоки державних коштів? А ті, хто переконують нас, що обидва кандидати однакові – просто відробляють на нас чергову піар-технологію. Не бачити різниці між Януковичем та Тимошенко – це те ж саме, як не бачити різниці між чорним та білим, між днем та ніччю, між небом та землею. Це абсолютно різні світогляди, це різні цілі, це різні шляхи. І тому саме зараз вирішується доля моєї країни. Андрій Сербайло, депутат Закарпатської обласної ради

Источник: Ужгород.net.ua - новости, бизнес-каталог, информация | Прочитать на источнике