Лугові собачки "розмовляють" складною мовою

Вчені з Університету Північної Арізони (США) виявили, що лугові собачки - одні з "найбалакучіших" тварин на Землі. Складніше за їх "мову" лише людська мова. До цих пір вважалося, що після людини "найбалакучішими" є примати і такі ссавці, як дельфіни. Інформує «Освітній портал»
Відкриття зробила група професора Кона Слободчикоффа. Спостерігаючи за луговими собачками, вчені з'ясували, що їх верескливий гавкіт містить дивовижно великий об'єм інформації. Ці мешканці прерій можуть описувати кольори, розміри, напрям руху і навіть швидкість!
Здатність спілкуватися професор виявив у гризунів з сімейства білячих, аналізуючи сигнали, які вони подають один одному, коли на їх територію проникає хижак. Примітно, що для різних видів хижаків у собачок є особливі сигнали, оскільки в кожному випадку для порятунку потрібні свої заходи. Наприклад, коли з'являється койот, нападаючий на жертву раптово, гризуни біжать до нір і стоять біля їх входу, оцінюючи ступінь загрози. Рятуючись від борсука, який може розкопати нору, собачки ховаються глибоко під землею.
Вчені спробували відтворити тривожні крики, коли жодна небезпека тваринам не загрожувала. Собачки поводилися відповідно до типа "повідомлення" про загрозу, тобто або ховалися в нори, або завмирали біля входу в підземне житло. Детальніше вивчення гавкоту гризунів показало, що в звуках міститься ще маса відомостей.
Обробивши гавкіт на комп'ютері, зоологи склали сонограмми (графічне представлення звукових коливань) видаваних собачками звуків. Виявилося, що в різних співзвуччях закодована різна інформація. Зокрема, гризуни здатні описувати розмір і форму, колір і швидкість руху об'єкту. Експерименти продемонстрували, що коли поряд з норами прогулювалася людина в блакитній сорочці, то сигнали тривоги собачок звучали інакше, ніж при появі на їх території зоолога в жовтій сорочці. Побачивши домашню собаку, гризуни повідомляли родичам розмір тварини і описували забарвлення її шкури.
Дослідники також встановили, що "лінгвістичні" здібності лугових собачок розвиваються у міру дорослішання. Звуки, що видаються щенятами при виявленні ворога, мало нагадують справжні сигнали тривоги, але чим старше гризун, тим більше його гавкіт стає схожим на "мову" дорослої особини.

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике