22 травня 2009 року Службою безпеки України порушено кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-1933 р.р., тобто злочину, передбаченого ч.1 ст.442 “Геноцид” Кримінального кодексу України.
Приводами та підставами до порушення справи стали звернення народних депутатів України Г.О.Омельченка, О.В.Чорноволенка, представників неурядових організацій, а також матеріали перевірки, проведеної СБ України.
Управлінням СБ України в Донецькій області, в ході розслідування зазначеної кримінальної справи, проведені чисельні допити, в якості свідків, очевидців Голодомору 1932-1933 р.р. – мешканців населених пунктів Донецької області; вивчена, проаналізована та систематизована інформація, що міститься в архівних документах Державного архіву Донецької області та Архіву тимчасового зберігання документів Управління СБ України в Донецькій області.
Отримані матеріали підтверджують страшні події 1932 – 1933 р.р.
Після повалення у 1921 році Української Народної Республіки, більшовицький режим розпочав активні протиправні дії по недопущенню створення незалежної української держави, спрямовані на денаціоналізацію України, її уніфікацію на звичайну адміністративно-територіальну одиницю Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР).
З цією метою проводилися суцільно насильницька колективізація, розкуркулення та депортація українських селянських родин, конфіскація їх майна, здійснювалися репресії та фізичне знищення громадян.
Владні структури, виконуючи рішення сталінського тоталітарного режиму, зруйнували традиційні форми сільськогосподарського виробництва, позбавили селян необхідних для життєдіяльності запасів зерна та продовольства. Колгоспи, які не виконували плану хлібозаготовки потрапляли у так звані “чорні дошки”. Режим “чорної дошки” передбачав натуральні штрафи, заборону вільного пересування селян за межі селища. Зазначені режимні заходи здійснювали спеціальні озброєні загони.
Вказані злочинні дії були вчинені на території Артемівського, Біловодського, Білокуракінського, Верхнє-Тепловського національного російського, Волноваського, Гришинського, Лиманського, Марківського, Мєловського, Ново-Айдарського, Ново-Псковського, Ровеньківського Рубежанського, Старобільського, Старо-Каранського, Старо-Нікольського, Чистяківського районів та м.Маріуполя. Всього на “чорні дошки” в 1932-1933 р.р. були занесені 13 колгоспів: Колгосп «Червона Вершина» Зайцівської сільської ради Артемівського району Донецької області (постанова облвиконкому № 22 від 05 грудня 1932 року); Колгосп «Нове життя» Михайлівської сільської ради Артемівського району Донецької області (постанова облвиконкому № 22 від 05 грудня 1932 року); Колгосп «ім. Ворошилова» Заартемівської сільської ради Артемівського району Донецької області (постанова облвиконкому № 22 від 05 грудня 1932 року); Колгосп «Восход» Греко-Олександрівської сільської ради Старо-Каранського району Донецької області (постанова облвиконкому № 26 від 05 грудня 1932 року); Колгосп с. Зверівка Гришинського району Донецької області (постанова облвиконкому № 26 від 05 грудня 1932 року); Колгосп «Повная деревня» Ново-Каранської сільської ради Волноваського району Донецької області (постанова облвиконкому № 26 від 05 грудня 1932 року); Колгосп та одноосібники Дубровської сільської ради Чистяківського району Донецької області (постанова облвиконкому № 26 від 05 грудня 1932 року); Колгосп «Червоний партизан» Тернівської сільської ради Лиманського району Донецької області (постанова облвиконкому № 22 від 05 грудня 1932 року); Колгосп «Перемога» та одноосібники Катерининської сільської ради м. Сталіно Донецької області (постанова облвиконкому № 26 від 05 грудня 1932 року); Колгосп «9 січня» М-Кланчинської сільської ради Макіївського району (м.Макіївка) Донецької області (постанова облвиконкому № 26 від 05 грудня 1932 року); Колгосп «Борець за правду» Хацапетівської сільської ради Риківського району Донецької області (постанова облвиконкому № 6 від 13 лютого 1933 року); Сільгоспартіль ім. Косіора Дубровської сільської ради Чистяківського району Донецької області (постанова облвиконкому № 36 від 13 лютого 1933 року); Сільгоспартіль ім. Комінтерну Мало-Янисольської сільської ради Старомлинівського району Донецької області (постанова облвиконкому №41 від 13 лютого 1933 року).
З метою відпрацювання обставин режиму “чорних дошок” колгоспів Донецької області, по кримінальній справі допитувались як свідки мешканці населених пунктів Донецької області, де вводився зазначений режим. Свідки підтвердили наслідки введення режиму “чорних дошок”. А саме, вилучення у селян продуктів харчування, вивезення представниками місцевої влади продуктів харчування з сільського магазину та, як наслідок, голодування, застосування заходів кримінального покарання до селян, які на полях збирали залишки зерна.
Чисельні факти зростання смертності від голоду на території Донецької області були відображені і у доповідних записках секретарів Біловодського, Марківського, Меловського, Ново-Айдарського, Ново-Псковського, Ровенецького, Рубежанського районних комітетів КП(б)У, адресованих у 1933 році секретарю Донецького обласного комітету КП(б)У. Згідно довідці Донецького обласного відділу Головного політичного управління про прояви голоду та смертні випадки на цьому ґрунті на території Донецької області станом на 09 березня 1933 року, продовольчі ускладнення набули загрозливих розмірів. За період з 27 лютого 1933 року по 09 березня 1933 року у 21 районі Донецької області по 66 сільських радах зареєстровано 1008 сімей, що голодують. За зазначений період від голоду померло 267 осіб, з них 76 дітей. Покази свідчать, що найбільш неблагополучний стан був у Ново-Псковському, Біловодському, Рубежанському, Старобельському районах.
На теперішній час за попередньою експертною оцінкою книг реєстрації смертей 1932-1933 р.р. органів Реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) міських, сільських та селищних рад Донецької області встановлено, що причиною смерті 1255 осіб був голод або захворювання, що спричинені голодуванням.
Встановлені та підтверджені в ході досудового розслідування факти, дозволяють зробити висновок, що голод 1932-1933 р.р. на Донеччині мав штучний характер і був організований та спрямований тодішнім тоталітарним політичним керівництвом на повне винищення української нації.
Проведена робота у кримінальній справі - це ще один крок на шляху до історичної правди, до встановлення причин, передумов і масштабів цієї страшної трагедії, а як наслідок, до належного вшанування невинних жертв Голодомору.
За інформацією прес-сектору Управління СБ України в Донецькій області.
Источник: Донецька обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Про хід розслідування кримінальної справи за фактом геноциду в Україні "