ЮЩЕНКО ТА ЯНУКОВИЧ — ПАРТНЕРИ

Перше, що зробить глава держави, — докладе максимум зусиль для розпуску Верховної Ради, для того, щоб на своїй переможній хвилі провести парламентські вибори і сформувати у ВР лояльну більшість
Регіонали вже наступного тижня планують зареєструвати в парламенті постанову про висловлення вотуму недовіри Кабміну. А поки що "синьо-білі" активно збирають підписи: щоб парламент міг поставити таке питання на порядок денний, потрібно 150 автографів, а щоб оголосити недовіру КМУ — треба набрати 226 голосів. Про те, чи є шанси у соратників Януковича відправити уряд Юлії Тимошенко у відставку, про подальшу "погоду" в парламенті та інші актуальні питання політичного порядку денного "День" розмовляє з народним депутатом від БЮТ Андрієм СЕНЧЕНКОМ. "ВІДСТАВКА КАБМІНУ? ЦЕ ЧЕРГОВЕ ШОУ РЕГІОНАЛІВ" — Після двох днів бюджетних "мук" депутати таки проголосували за те, щоб Кабмін упродовж двох тижнів доопрацював проект бюджету на 2010 рік. На вашу думку, як піде далі бюджетний процес — спокійно (ВР затвердить фінансовий кошторис вчасно) чи "революційно" (уряд, як заявляла вже Юлія Тимошенко, дасть бюджету путівку в життя за допомогою своєї постанови)? — Ви знаєте, тут, вважаю, було б доречно послатися навіть не на те, що говорить Юлія Тимошенко, а на те, що заявляв Янукович ще до представлення проекту держбюджету. А я нагадаю, що в період, коли ніхто навіть не тримав цей документ, Янукович (а це було влітку) заявляв, що Партія регіонів ніколи не проголосує за цей бюджет. Це вкотре доводить, що претензії стосуються не суті документа, а їхня позиція зводиться до принципу: чим гірше, тим краще. І, гадаю, цим принципом вони керуватимуться й надалі, на жаль, для країни. — А як ви оцінюєте плани опозиції щодо висловлення вотуму недовіри уряду? — Переконаний: усе це чергове шоу у виконанні Партії регіонів. До якої стадії їм вдасться це шоу довести — не знаю, але знаю, що вся ця постановка покликана попсувати нерви уряду, підвищити температуру громадської думки тощо. Разом із тим, плани з реальної реалізації сценарію з відставки уряду нездійсненні. Навіть якщо гіпотетично допустити, що вони набрали необхідні голоси "за", все одно Кабінет Міністрів залишиться працювати в колишньому складі. Так, із префіксом "в.о", проте залишиться. Навіть якщо вони скуплять голоси, регіонали чудово розуміють, що не в змозі сформувати новий уряд. — За словами Президента, українська армія фінансується на рівні 0,75% від об’єму ВВП, що є злочином проти держави. Але крім фінансової, у Міноборони є ще одна дуже серйозна проблема — кадрова. Чи є шанс, що в Раді знайдеться 226 голосів за Єханурова, якого Президент подав "на біс"? Та й узагалі, коли в кадровому питанні Кабміну буде, нарешті, поставлено крапку, адже в нас тривалий час залишаються обезголовленими три стратегічно важливі відомства — Міноборони, Мінтранс, Мінфін? — В умовах масованої протидії і в умовах, коли, на жаль, наші політичні опоненти займаються скуповуванням голосів у парламенті, вкотре розхитуючи коаліцію, говорити про можливість провести кандидатури в міністри, на жаль, поки що не доводиться. Що ж до квоти Президента, то тут потрібно зауважити наступне. Якби запропонували адекватну посаді кандидатуру (як, наприклад, Порошенко на голову МЗС), в цьому випадку — міністра оборони, наша фракція проголосувала б схвально. — Можливо, варто робити акцент не на персоналіях, а на тому, що ми ще не доросли до того, щоб на чолі військового відомства був політик? — Не погоджуся, оскільки концепція така, що саме Міноборони повинні очолювати цивільні особи, це взагалі-то й означає, що міністр оборони — так, це політик. Однак хочу вам сказати, що якщо ти йдеш і берешся за цю справу, то потрібно розуміти, що на одних лише політичних оцінках не проживеш, бо Міністерство оборони — це важке відомство, що перебуває в стані тривалого реформування при нестачі коштів. "ЮЩЕНКО ТА ЯНУКОВИЧ — ПАРТНЕРИ" — Коли ви коментували плани опозиції щодо повалення уряду, у вас прозвучала фраза: скуплені голоси. Нещодавно ви заявляли, що "синьо-білі" вже купують голоси виборців у Криму (пан Сенченко — керівник виборчої кампанії Юлії Тимошенко в АРК). Якщо говорити в цілому стосовно країни, на ваш погляд, яку вагу матиме ця протизаконна схема купівлі голосів "за" того або іншого кандидата? — Гадаю, наші опоненти в Криму старатимуться широко застосовувати цю технологію, ситуацію в інших регіонах мені складно оцінити. Можу сказати, що зараз відбувається в нас. Наприклад, у Сімферополі відповідальні особи органів влади, які сьогодні працюють над складанням реєстру виборців, обходячи квартири і уточнюючи в людей дані, чомусь дозволяють собі запитувати, хто й за кого голосуватиме 17 січня. А коли людина відповідає, що за Тимошенко, вони ставлять галочку. За моєю інформацією, наслідками цих галочок може бути те, що ці люди не знайдуть себе в списках виборців. Крім того, наскільки мені відомо, сьогодні в кримському штабі Партії регіонів обговорюється аж ніяк не тема методів агітації ПР, а обговорюється питання купування виборчих комісій. Більш того, ставиться навіть план про те, щоб у кожному виборчкомі певна кількість бюлетенів за Тимошенко більшістю членів комісії були визнані недійсними. Чому? А тому. Не подобається? Йдіть судіться. Що необхідно зробити для реалізації цієї технології? Скупити членів виборчих комісій. Звичайно, знаючи це, ми застосовуємо певні методи протидії, а тих, хто намагається вдаватися до таких методів, попереджаємо, що за все доведеться відповідати згідно із законом. Якщо ж говорити про подібні схеми загалом по Україні, то тут зауважу: хто на що вчився. Наприклад, від БЮТ у Криму ось уже сім років працюють наші громадські приймальні, і вони ніколи не зачиняються. А ось деякі інші політичні сили (в тому числі й наші опоненти з Партії регіонів) відкривають такі приймальні, як пастки для виборців, безпосередньо перед виборами. Але коли вони розуміють, що загітувати їм складно, йдуть на спекуляції. Я ось бачив уже зразки листівок, які вони планують розповсюджувати найближчим часом. На них — Пушкін за гратами, а під малюнком вирвані із загального контексту цитати Тимошенко і чомусь Ющенка стосовно російської мови, як другої державної. Далі приписка, що кожний, хто розмовляє російською мовою, буде там само, де Пушкін на малюнку, тобто за гратами. До речі, незрозуміло (сміється. — Авт.), чому в них там Пушкін у шапці? Гадаю, це "луна" їхньої минулої діяльності... — Ви знаєте, як на мене, досить дивною виглядає ваша ремарка про те, що на плакаті з Пушкіним поруч із пані Тимошенко зображений Віктор Ющенко. Напевно, тому, що це найяскравіша демонстрація того, як учорашні союзники за короткий, за політичними мірками, п’ятирічний термін стали не просто опонентами — ворогами. Більше того, складається стійке враження, що два Віктори, які є (м’яко кажучи) конкурентами на виборах 2004 року, уклали неформальний пакт взаємного ненападу та озброїлися проти прем’єра. — По-перше, я хочу відреагувати на те, що ви сказали стосовно вірогідного співробітництва Ющенка та Януковича. Так ось, у них не просто співпадають погляди щодо Тимошенко. Вони насправді партнери. В якійсь частині безпосередньо, в якійсь частині — через найближче оточення. Якщо говорити, скажімо, про "Росукренерго" або схеми, що стосуються шельфу Чорного моря, то дві нібито опонуючі сторони в цьому брали участь спільно. І ці два персонажі, повірте, досить комфортно почували б себе після виборів у будь-якій конфігурації, бо в основі їхньої "діяльності" лежать не засади зміцнення становища країни, а суміш особистих амбіцій з особистими інтересами. На жаль. По-друге, відреагую на ваш не випад — критичну констатацію факту, що через п’ять років Ющенко й Тимошенко перебувають по різні боки барикад. На мій погляд, п’ять років тому вони були різними людьми, а разом їх об’єднала боротьба проти режиму Кучми. Вони опинилися в певній ситуації внаслідок тієї комбінації, що відбудував Кучма перед своїм відходом, коли він усю країну поставив перед складним вибором. Зі свого боку, можу відкрито сказати, що Ющенко ніколи не був моїм кумиром. Я досить давно з ним знайомий і з першої ж зустрічі оцінив його як людину дуже слабку, неспроможну прийняти, а потім реалізувати рішення. Однак коли мене, як і багатьох громадян країни, поставили перед вибором: або Янукович, або Ющенко, я був вимушений зробити вибір на користь останнього. Мені як кримчанинові зробити це було особливо складно, бо Ющенко — це людина, яка не розуміє, як живе Крим, як тут люди думають, якою мовою розмовляють у сім’ї тощо. І це нерозуміння залишилося на такому самому рівні, як і було п’ять-десять років тому. Тимошенко, на мій погляд, у той період, коли проходили акції "Україна без Кучми!", усвідомлювала, що демократичний рух програє за рахунок роздробленості. А якщо це множити на український менталітет, тоді тим більше — були всі передумови для програшу. Вона, розуміючи, що Ющенко слабкий, але її вихід на арену як кандидата призведе до розділення голосів і гарантованого програшу Януковича, підтримала Віктора Андрійовича. Інша річ, що потім робив Президент, і як можна було залишатися з ним в одній команді... — Але погодьтеся, що саме Майдан багато в чому і вивів Юлію Володимирівну у вищу політичну лігу. Якщо, скажімо, раніше її фракція складалася з приблизно 15 осіб, то сьогодні — з 153. — Я переконаний, що люди, які стояли на Майдані за переконання, отримали певний імпульс. Для політиків, зокрема для Тимошенко, цей імпульс виразився в тому числі й у зміцненні її політичної сили, у її вивіренішій позиції. І позитивний імпульс Майдану вона зберегла. А ось Ющенко вирішив, що Майдан — це щось, що повинне було його піднести на олімп. Тобто він уже був великим, але Майдан у його розумінні (на жаль) став такою собі технологічною ланкою. — Скільки відсотків розраховуєте отримати в Криму в ході президентських виборів? — Хочу зауважити, що в нас спостерігається зростання, і воно нас, у принципі, задовольняє. Ми можемо вийти на цих виборах на показник удвічі вищий, ніж на парламентських виборах 2007 року. Але в нас є одна велика проблема. У Криму тотально адміністративний ресурс перебуває в руках Регіонів. І те, як вони сьогодні планують свої дії стосовно обрахування у виборчих комісіях, це настільки цинічно й нахабно... Вони не лише вкидають величезні гроші, але й здійснюють психологічний тиск на людей із погрозами і за масовою участю криміналітету. Все це дуже сильно ускладнює нашу роботу. "ПІСЛЯ ВИБОРІВ ПАРТІЯ РЕГІОНІВ РОЗКОЛЕТЬСЯ" — Багато хто з політологів переконаний: перше, що зробить глава держави, — докладе максимум зусиль для розпуску Верховної Ради, для того, щоб на своїй переможній хвилі провести парламентські вибори і сформувати у ВР лояльну більшість. А на вашу думку, Рада цього скликання працюватиме й надалі чи..? — Якщо дасть Бог, усе буде добре й переможе Тимошенко, то можу відразу сказати, що від двох третин до двох чвертей фракції Партії регіонів прийде до нас. Ці люди регулярно стоять у черзі з присягою до прем’єра. І це відбувається не тому, що вони кон’юнктурники. Частина так, безумовно (і в нас також такі є). Однак хочу зауважити, що дуже багатьом регіоналам зараз незатишно в ПР. За моєю власною класифікацією, фракція Партії регіонів ділиться на (це я недавно в Луганську почув такий вислів) етнічних регіоналів. Це люди, які живуть у регіонах, мають там свій бізнес, і в яких до останнього часу не було вибору: або ти в Регіонах, або ніде. Так ось, етнічні регіонали (нормальні, порядні, відповідальні люди) — найзначніша частина цієї фракції. Є група відвертого криміналітету. І ось перші дуже незатишно себе почувають, перебуваючи в одній фракції із представниками другої групи. Нарешті, третя група — це люди, які відчувають себе господарями життя, господарями Партії регіонів, господарями фракції. Вони думали, що вони вже господарі всієї України, але, на їхній жаль і на наше щастя, це не так. Найяскравіші представники цієї групи — Льовочкін, Бойко. І я вважаю, що після програшу Януковича перше, що станеться, — почнеться зміна лідера ПР, а потім розкол як фракції, так і партії. Дві третини регіоналів виступають за те, щоб увійти до складу коаліції. Тому, на мою думку, ідея дострокових парламентських виборів відійде на другий план і теоретично можна чекати, що ВР нинішнього скликання пропрацює весь свій конституційний термін. — Тепер давайте уявимо перемогу Януковича. Перше: чи буде збережена цілісність "серцевої" фракції? Друге: чи працюватиме Рада, чи справа дійде до позачергових виборів? — Не дай Бог, прийде Янукович... наслідки для країни будуть важкими. — Андрію Віленовичу, але все ж. — У нас монолітніша і однорідніша фракція. Є також випадкові люди, і я не розумію, як вони потрапили до списку. Однак негідники є в кожній фракції — відсотки різні. Я гадаю, перебіжчики можуть з’явитися, але ви знаєте, ми довго працювали в опозиції і добре вміємо тримати удар, витримувати свою політичну лінію тощо. Тож для нас це трагедією не стане. Трагедією для всієї країни буде, якщо, не дай Бог, ця людина прийде до управління країною. Негативні наслідки зачеплять не лише наше покоління. — Останнім часом у кулуарах говорять про вірогідний сценарій ревізії так званої політреформи з тим, щоб новий Президент мав ширші повноваження. Ваша думка щодо цього? — Я не знаю, можливо чи ні реалізувати реформу політреформи, але я впевнений, що в частині поєднання прав та обов’язків, повноважень та можливостей необхідно розставляти чіткі акценти. І ми говоримо не лише про верхній ешелон, а про всю вертикаль влади. І вже зараз Тимошенко при найжорстокішому опорі Ющенка та Януковича намагається віддати бюджет вниз, на місця. Це обов’язково потрібно зробити, бо сьогодні повноважень і обов’язків у сільських та селищних рад теоретично багато, а ресурсів немає взагалі. Газета "День", №214, середа, 25 листопада 2009

Источник: Ужгород.net.ua - новости, бизнес-каталог, информация | Прочитать на источнике