В Славуті перепоховали військовополонених

Домовини з останками загиблих до братської могили на Міжнародному кладовищі «Поле пам'яті» освятили православні та католицькі священики в присутності радянських ветеранів та родичів німецьких офіцерів Цього разу на території створеного у 2006 році Меморіалу «Поле пам’яті» зібралося більше тисячі чоловік. Саме тут серед густих славутських соснових лісів розміщався один із найбільших на території України (четвертий за розмірами) концентраційний табір «Грослазарет-301», де було закатовано понад 150 тисяч поранених і хворих радянських військовополонених. Саме тут, декілька років тому, вперше поховали останки 122 жертв нацистських таборів. Загалом з 2 вересня 2007 року, коли тут відбулося перше перепоховання, у величезних братських могилах меморіалу знайшли останнє пристанище 1464 людини, котрих було страчено у німецьких концтаборах та таборах НКВС на території України. Цього разу у пісчаних могилах знайшли спокій радянські та німецькі військовополонені, котрі були відспівані за усіма християнськими традиціями. Майже кожний третій, з тих, хто прийшов до цього сумного місця, так чи інакше пов’язаний із ним серцем. У когось тут вже поховані брати, у когось сестри, а хтось приїхав сюди спеціально, щоб довідатися, хоча б якусь інформацію про свого без звістки зниклого дідуся чи батька. Можливо тому, цього разу серед українських прапорів із чорними стрічками зустрічалися й німецькі. Більше того, Хмельниччина стала першим українським регіоном, де стало можливе поховання разом воїнів колись двох ворогуючих таборів – радянського та німецького.Перед панахидою, котру провели основні релігійні конфесії представлені на Хмельниччині, перед присутніми виступив заступник голови облдержадміністрації Микола Вавринчук. За словами посадоця, Меморіал «Поле пам’яті» - це не просто одне з величних поховань, яке знаходиться на подільській землі, це національний меморіал і, водночас місце, куди кожна родина, яка зазнала втрат з обох ворогуючих сторін, може прийти поклонитися, помолитися, віддати належну шану загиблим, чого не можна було уявити, ще декілька років тому. Микола Пророкович також додав, що нам, сучасникам, важко оцінити тогочасні мотиви, людські вчинки, дії керівництва країн. Можливо, кожен з них сподівався, що перемога у тій війні принесе користь його народу. Проте, війна не знає переможців. І сьогодні ці ряди могил нагадують нам про трагедію, через яку пройшли десятки тисяч родин як з української, так і з німецької сторін.Загалом, нині встановлені і оприлюднені більше 18 тисяч імен тих, хто загинув у «Грослазареті-301», а на самій Хмельниччині виявлено більше 600 могил масових поховань.

Источник: Хмельницька обласна державна адміністрація | Прочитать на источнике