Отставка Михайличенко: за и против

Про звільнення головного тренера національної команди сьогодні говорять майже всі. Знайти аргументи проти відставки Михайличенка не так уже й просто: збірна під його керівництвом не демонструє гру, яка б давала надію на «краще майбутнє». Іншими словами, футбол у виконанні нинішнього складу «синьо-жовтих» – це футбол «натужний», наче «через не можу». Моменти створюємо важко, ще важча справа із їхньою реалізацією… У сучасному футболі визначальним моментом є організація гри, її побудова, іншими словами – тактика і стратегія, а це цілком тренерська робота. Гра у Мінську була ключовою у відборі: забий, заштовхай, засунь ми «один нещасний» гол – і питання другого місця, а з ним і виходу у раунд плей-оф, було б вирішене. Михайличенко не міг не розуміти важливості цього матчу у відбірному циклі, однак команда не була налаштована на бій за будь-яку ціну: у заключній частині матчу в «синьо-жовтих» нічого не виходило. Тренерські прорахунки у тій грі очевидні: сумнівне рішення щодо «правоногого» Кобіна на лівому фланзі і залишений у запасі реактивний Шевчук, котрий міг би зіграти зліва; Гусєв не вражав і у матчі з Андоррою, однак Михайличенко виставив його на матч з білорусами. Внаслідок перелічених рішень українські фланги не створювали гостроти в атаці, а у захисті вряди-годи виникали пожежі, і добре, що лідер Білорусі Глєб зараз не у найкращій фізичній формі, а то і про нічию ми б сьогодні не говорили. Всі вищенаведені аргументи використовують ті, хто виступає за відставку Михайличенка. Відомий факт: скільки у країні вболівальників футболу, стільки й тренерів збірної. Зрозуміло, що вибираючи свій варіант тактичної побудови, наставник керувався власним ігровим баченням і розрахунком, однак те, що результату це поки що не дало, – факт. 10 жовтня у грі з Англією нам потрібна лише перемога. Якщо Михайличенко справді запланував саме у цьому матчі здивувати всіх яскравою грою, то тоді його холоднокровності можна позаздрити, і цей аргумент пересилить усі попередні. Проте подібне чарівне перетворення нашої збірної багато хто називає утопією, а тому висуває ідею звільнити Михайличенка уже зараз – аби команда отримала емоційний заряд, і тоді, можливо, буде більше шансів поїхати до Південної Африки. Адже навіть в разі успішного вирішення «питання другого місця» українцям ще слід зіграти два матчі з однією з «найкращих других» команд з іншої групи, а там суперники – дуже серйозні. Не знаю, як ви, а я у різкі рухи керівництва Федерації не вірю: перш за все тому, що таких прецедентів досі не було. Михайличенко точно виведе збірну на матч з Англією, а от чи залишиться на цій посаді після гри, напряму залежатиме від результату. Це останній аргумент тренера, його заключне «проти» відставки.  
Про звільнення головного тренера національної команди сьогодні говорять майже всі. Знайти аргументи проти відставки Михайличенка не так уже й просто: збірна під його керівництвом не демонструє гру, яка б давала надію на «краще майбутнє». Іншими словами, футбол у виконанні нинішнього складу «синьо-жовтих» – це футбол «натужний», наче «через не можу».
Моменти створюємо важко, ще важча справа із їхньою реалізацією…
У сучасному футболі визначальним моментом є організація гри, її побудова, іншими словами – тактика і стратегія, а це цілком тренерська робота. Гра у Мінську була ключовою у відборі: забий, заштовхай, засунь ми «один нещасний» гол – і питання другого місця, а з ним і виходу у раунд плей-оф, було б вирішене. Михайличенко не міг не розуміти важливості цього матчу у відбірному циклі, однак команда не була налаштована на бій за будь-яку ціну: у заключній частині матчу в «синьо-жовтих» нічого не виходило.
Тренерські прорахунки у тій грі очевидні: сумнівне рішення щодо «правоногого» Кобіна на лівому фланзі і залишений у запасі реактивний Шевчук, котрий міг би зіграти зліва; Гусєв не вражав і у матчі з Андоррою, однак Михайличенко виставив його на матч з білорусами. Внаслідок перелічених рішень українські фланги не створювали гостроти в атаці, а у захисті вряди-годи виникали пожежі, і добре, що лідер Білорусі Глєб зараз не у найкращій фізичній формі, а то і про нічию ми б сьогодні не говорили.
Всі вищенаведені аргументи використовують ті, хто виступає за відставку Михайличенка. Відомий факт: скільки у країні вболівальників футболу, стільки й тренерів збірної. Зрозуміло, що вибираючи свій варіант тактичної побудови, наставник керувався власним ігровим баченням і розрахунком, однак те, що результату це поки що не дало, – факт.
10 жовтня у грі з Англією нам потрібна лише перемога. Якщо Михайличенко справді запланував саме у цьому матчі здивувати всіх яскравою грою, то тоді його холоднокровності можна позаздрити, і цей аргумент пересилить усі попередні. Проте подібне чарівне перетворення нашої збірної багато хто називає утопією, а тому висуває ідею звільнити Михайличенка уже зараз – аби команда отримала емоційний заряд, і тоді, можливо, буде більше шансів поїхати до Південної Африки. Адже навіть в разі успішного вирішення «питання другого місця» українцям ще слід зіграти два матчі з однією з «найкращих других» команд з іншої групи, а там суперники – дуже серйозні. Не знаю, як ви, а я у різкі рухи керівництва Федерації не вірю: перш за все тому, що таких прецедентів досі не було. Михайличенко точно виведе збірну на матч з Англією, а от чи залишиться на цій посаді після гри, напряму залежатиме від результату. Це останній аргумент тренера, його заключне «проти» відставки.
 
Загрузка...

Источник: ПРО ФУТБОЛ | Прочитать на источнике