Нині футболу немає, лише “відкати”

На останні дні літнього трансферного періоду в Україні припали два найгучніші переходи. У київське “Динамо” повернувся легендарний Андрій Шевченко, а з донецького “Шахтаря” в іспанську “Барселону” пере­йшов Дмитро Чигрин­ський. Своїми міркуваннями стосовно цих непересічних подій із “Газетою” поділився колиш­ній гравець “Динамо” та національної збірної України Віктор Леоненко.
– Вікторе, як гадаєте, колишньому футболістові лондонського “Челсі” й італійського “Мілана” реально знайти стимули для стовідсоткової самовіддачі в іграх, скажімо, з ужгородським “Закарпаттям”, луганською “Зорею” чи львів­ськими “Карпатами”?
– …Цікаве у вас запитання (сміється). Мені здається, професіоналові має бути байдуже, з ким грати, головне – забивати багато голів. Вважаю, що підростаюче покоління в київському “Динамо” братиме приклад із Шеви, набиратиметься досвіду. А це дуже важливо. В Андрія є чому повчитися, він – хороший футболіст. Просто вичерпався ліміт “фарту”. І я знаю, як допомогти Шевченкові. Потрібно відвідати церкву, розташовану в Запоріжжі.
– А чому саме в Запоріжжі, в Києві також чимало прекрасних храмів?
– Так, у столиці є храми, але я, наприклад, часто відвідую Запоріжжя. Саме там особливо відчутно Божу благодать. Після спілкування з тамтешнім священиком стаю зовсім іншою людиною. До слова, нещодавно кинув курити. Уявляєте?! 30 років курив, а тепер позбувся цієї поганої звички. Тож можу врятувати Шевченка. Йому останнім часом дуже не щастить.
– Як гадаєте, в Києві Андрій “дограє”, чи він іще може повернутися в якийсь європей­ський клуб?
– Думаю, він уже нікуди не переходитиме. Найбільша біда Андрія – втрата через вік швидкості. Шева тепер уже “не забивний” форвард. Не хочу його дуже критикувати, хоча він і молодший за мене, становлення як футболіст пройшов на моїх очах. Як людину знаю його дуже добре. Зауважив, що всі, хто отримує золотий Кубок найкращого гравця Європи, перестає грати. Шевченко, Недвед… Усі “здуваються”.
– Шевченко в “Динамо” отримуватиме найбільшу зарплату. Щоб він “відробив” гроші, тренер, мабуть, виставлятиме його на поле в будь-якій фі­зич­ній формі, і, відповідно, хтось із молодих утратить місце в основі: Мілевський чи Кравець…
– Не забувайте, що в київ­ського “Динамо” геніальний тренер. Валєрій Ґаззаєв свого часу був моїм наставником, отож добре знаю цього фахівця. Він випускатиме найсильніших, і якщо ніхто з молоді не проходитиме в основу, це означатиме, що в нас немає молоді. А Шевченко не сидітиме в запасі. В нього величезний досвід. Думаю, Мілев­ський гратиме “під” Шевченком. Артем, як виявилося, вміє від­дати пас, інша річ, що у ворота не поцілює. Цікаво, яку роль відведуть Алієву після його одужання. Взагалі в “Динамо” тепер буде чимало цікавого. Для успішного виступу команди в Лізі чемпіо­нів потрібно все перевернути догори дриґом. Раніше Мілевський та Алієв верховодили в “Динамо”, могли по воротах пробити з центру поля. А тут прийшов Андрій…
– Валєрій Ґаззаєв не так давно заявив, що через три роки “Динамо” повинне перемогти в Лізі чемпіонів. Ви вірите в реальність виконання киянами цього завдання?
– Мені складно повірити, що Валєрій ґаззаєв узагалі таке сказав. Однак якщо вже сказав, то, вочевидь, заробітна плата цього вимагає. Хоча це нереально. Сумніваюся, що “Динамо” вийде із групи в цьогорічній Лізі чемпіонів. Звісно, вболіватиму за них, але маю сумніви щодо успішності кампанії.
– Чим вам не догодили бразильці?
– У команді, в якій грають бразильці, українцям чи росіянам нереально “заграти”. Вони просто не віддаватимуть паси. Хочу зустрітися з президентом “Шахтаря” Рінатом Ахметовим і відверто з ним поспілкуватися. Не знаю, чи вдасться влаштувати цю зустріч, але якщо вийде, то розповім усе, що думаю. Давно говорив, що бразильці на свій рівень повернуться лише у вересні. Вони виграли Кубок УЄФА і тепер дов­го почиватимуть на лаврах. Мені не подобається робота Мірчі Луческу, вона взагалі ні­кому не подобається. Але Рінат Ахметов чомусь йому до­віряє, можливо, щось знає…
– Вікторе, Дмитро Чигрин­ський здатен закріпитися в “Барселоні”?
– Ні.
– Чому?
– Він – слабкий футболіст. Узагалі цього літа для мене дивними виявилися два переходи: Тимощука в “Баварію” і Чигринського в “Барселону”. Веслі Снейдер перейшов в “Інтер” за 20 міль­йонів євро, а Чигрин­ський за 25 млн. Але Снейдер уміє все, а наш, можливо, вміє “відбирати”. Дивно якось… Чигринський добре зіграв із “Барселоною”, сподобався Гвардіолі… Нині футболу немає, є лише “відкати”. Усі платять один одному. Порядних людей практично не залишилося. Не хочу вдаватися в подробиці, бо після цього інтерв’ю потрібно буде замовляти охорону. Не розумію, як за 85 мільйонів євро можна було купувати Роналду? Та за такі гроші цей футболіст повинен отримати м’яч, обвести всю команду-суперника, забити гол і сказати, що йому тут нецікаво. Трансфер Роналду – це бюджет невеликої країни, а на продажу лише його футболок таких кош­тів не заробиш. Саме через такі речі для мене футбол “закінчився”. Тепер навіть тренера як такого не потрібно. Усе вираховують комп’ютери. А такого поняття, як честь клубу, не існує.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике